Україна в контексті ескалації насильства в РЮО згадувалася тричі. По-перше, як головний постачальник зброї в Грузію. По-друге, як можливий посередник між Москвою і Тбілісі: у вівторок Ющенко поїхав до кума Саакашвілі в компанії колег з Польщі і Прибалтики. Нарешті, у політичних кулуарах активно звучать попередження про загрозу збройного конфлікту між Москвою і Києвом у випадку, якщо Україна не дозволить повернення російських кораблів з Кавказу в Крим.

І крайні ліві, і крайні праві не втомлюються прогнозувати, що втручання Києва в конфлікт на Кавказі погіршить непрості російсько-українські відносини. Партія регіонів уже зажадала введення ембарго на будь-які постачання української зброї в Грузію. Більшість українських політологів з регіоналами солідарні: постачання варто призупинити, принаймні поки ситуація в Південній Осетії не нормалізується остаточно.

А флот досі там

Використання Росією Чорноморського флоту для захисту берегів Абхазії є спробою втягти Україну в конфлікт на Кавказі. Таку думку висловив у вівторок на брифінгу народний депутат від блоку НУ-НС, голова парламентського комітету з національної безпеки й оборони, екс-міністр оборони Анатолій Гриценко.

«Потрібно з'ясувати, який корабель знищив грузинський катер біля берегів Грузії. Якщо цей залп був зроблений з корабля, що базується в Криму, то можна реалізувати заяву МЗС хоча б стосовно цього корабля і вимагати, щоб його було виведено з бойового складу Чорноморського флоту РФ», – резюмував він.

Нагадаємо, раніше українське МЗС застерегло російську сторону від можливої участі кораблів ЧФ РФ у конфлікті довкола Південної Осетії. «З метою запобігання виникнення обставин, в яких Україна може бути утягнена в збройний конфлікт через участь у ньому військових формувань ЧФ РФ, українська сторона залишає за собою право заборонити повернення на територію України до розв’язання конфлікту кораблів і суден, що можуть взяти участь у вищезгаданих діях», – йдеться в заяві.

Обіцянкою «не пускати» справа не завершилася. За прямим указом президента Віктора Ющенка податкова поліція і правоохоронні органи міста Севастополя одержали завдання перевірити фінансові операції Чорноморського флоту Росії, а також документи зі сплати послуг комунальних служб. Про це повідомило журналістам джерело в Службі безпеки України в Севастополю, повідомляє УНІАН.

У випадку яких-небудь зауважень пристані, на яких базуються кораблі, повинні бути відключені від електроенергії і водопостачання. За словами джерела, узяті на облік і закупівлі Чорноморським флотом продовольства. Нарешті, УМВС, ДАІ і Служба безпеки перевірять законність перебування в місті і наявність прописки в моряків-чорноморців, а також документи на володіння нерухомістю.

«Відповідно до закону України практично ніхто з них не має постійної прописки чи яких-небудь інших документів, які підтверджують законність їхнього перебування в місті Севастополь. Запобіжні заходи до чорноморців будуть найжорсткіші, аж до виселення з країни», – резюмувало джерело.

Зазначимо, що напередодні глава Верховної ради Арсеній Яценюк і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров домовилися терміново обговорити проблематику переміщення кораблів ЧФ РФ у рамках спеціальної підкомісії, повідомили газеті ВЗГЛЯД у прес-службі Верховної ради. А домовилися політики в режимі телефонної бесіди: сторони обговорювали ситуацію в зоні грузино-осетинського конфлікту.

Віктор-миротворець

Сам президент України разом з колегами з Естонії, Литви і Польщі, а також із прем'єр-міністром Латвії планував у вівторок у ході візиту в Тбілісі особисто підтримати Грузію, а також посприяти у врегулюванні конфлікту. Про це повідомляє офіційний сайт президента України.

Також там опублікована офіційна позиція Києва: «Українська сторона розглядає дану загальну місію глав демократичних європейських держав як важливу складову зусиль міжнародного співтовариства з захисту і гарантії територіальної цілісності і суверенітету незалежної Грузії».

Як пояснили газеті ВЗГЛЯД у МЗС України, за три останні дні Ющенко провів більше 20 телефонних розмов з лідерами європейських країн. «Україна продовжує політику сприяння консолідації міжнародного співтовариства в ім'я припинення кровопролиття і відпрацьовування оптимальної формули врегулювання конфлікту», – прояснив мету поїздки українського лідера на Кавказ замміністра іноземних справ Костянтин Єлисєєв.

Розповів він журналістам і про комплекс заходів, запропонованих президентом України для припинення конфронтації на Кавказі. «Крім припинення вогню, ці ініціативи включають введення миротворчої місії ОБСЄ в цьому регіоні з залученням російської сторони, заходи для економічної і гуманітарної реабілітації регіону. Саме на цих підставах Україна сьогодні намагається об'єднати зусилля міжнародного співтовариства. І те, що вони вже є результативними, свідчить сьогоднішній візит Віктора Ющенка разом з лідерами європейських країн у Тбілісі», – підсумував український дипломат.

Обійшлись, проте, без Ющенка. Узагалі, за словами директора українського Центра досліджень проблем громадського суспільства Віталія Кулика, Україна на Кавказі не володіє достатніми ресурсами, щоб проводити свої мирні ініціативи. «На кордоні з Молдовою Київ має офіційні і неофіційні механізми впливати на Тирасполь і Кишинів. Це дозволяє досягати результатів. У випадку з Кавказом Україна може опинитися заручником інтересів третіх країн. Якщо в Придністров’ї Україна може пропонувати справді посередницькі варіанти компромісів, то на Південному Кавказі Київ опиниться в невластивій собі ролі головного ворога і приборкувача абхазького й осетинського сепаратизму», – заявив політолог в інтерв'ю газеті ВЗГЛЯД.

На думку Кулика, за нинішніх обставин Україні варто переглянути свою стратегію у взаєминах з кавказькими країнами, у першу чергу з Грузією. «Необхідно відмовитися від вибудовування відносин у форматі особистих контактів президентів на користь формування системної політики, що враховує економічні і політичні ризики і вигоди. На даний момент товарообіг між Грузією й Україною складає лише 500 млн доларів. Взаємне проникнення капіталу й інвестування знаходиться на низькому рівні, українські інтереси в Грузії представлені лише в торгівлі і фінансовому секторі, немає жодного великого економічного активу, що знаходиться під контролем вітчизняних ФПГ».

Однак більшість українських експертів вважають, що Україні і надалі варто брати участь в конструюванні системи міжнародної і регіональної безпеки на Південному Кавказі. Але в контексті участі України у врегулюванні конфлікту в РЮО і ліквідації наслідків воєнних дій українське експертне співтовариство констатує, що посередницькі функції Києва в налагодженні діалогу між Тбілісі і Москвою значно обмежені.

Помаранчеві танки

Тим часом екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко, оцінюючи сформовану ситуацію на Кавказі, заявив, що засуджує дії Росії. Проте, «непродумані дії» президента Михайла Саакашвілі, який «вдався до силового вирішення внутрішнього конфлікту», він засуджує теж. А особливе використання під час конфлікту реактивних систем залпового вогню «Град». За його словами, ця система «знищує гектарами все живе» і посадових осіб, які віддали наказ на застосування таких систем, мають судити.

Політик також звернув увагу на те, що Саакашвілі зважився на силові дії, не погодивши це ні з Україною, яка є стратегічним партнером Грузії, ні з країнами – членами Північноатлантичного альянсу, у який Тбілісі і Київ прагнуть вступити. «Спроби силовим шляхом вирішити внутрішні конфлікти привели лише до того, що в результаті Грузія втрачає обидві республіки – і Південну Осетію, і Абхазію», – резюмував він.

Аналогічно міркує перший віце-прем'єра Олександр Турчинов. «Ми вважаємо, що сьогодні є всі підстави для мирного врегулювання кавказької проблеми, ми вважаємо, що Грузія – суверенна держава і світова спільнота повинна сприяти захистові її території, – пояснив він журналістам. – Водночас ми вважаємо, що жодна зі сторін конфлікту – я підкреслюю, жодна зі сторін – не може вирішувати свої внутрішні і зовнішні питання силовим шляхом, силовий шлях приводить лише до посилення ескалації, до крові і до жертв, у першу чергу – серед цивільного населення».

Тим часом, за даними ООН, Україна торік була ключовим постачальником військової техніки й озброєнь у Грузію. Найбільше українські зброярі заробили на реалізації модернізованих танків радянського зразка Т-72: на озброєння Грузії торік надійшло 74 такі бронемашини, переустаткованих під стандарти НАТО.

За словами замдиректора Центра дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайла Самуся, вартість кожного танка Т-72 складає в середньому 1 млн доларів.

Москва вже дала зрозуміти, що даний факт з урахуванням бійні в Південній Осетії її не тішить. Реакція була несподіваною. «На даному етапі ніякої зброї ми не постачаємо, жодного патрона», – поспішив заявити заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв.

Проте Партія регіонів уже пообіцяла, що ініціює в парламенті України створення тимчасової слідчої комісії, яка розслідувала б обставини й умови, на яких постачалася українська зброя Грузії. «А всі дії з втягування України у військові союзи вважаємо провокацією проти українського народу, який хоче жити в спокої й у мирі», – йдеться в повідомленні.

Також ПР звертається до західних політиків із закликом «не застосовувати подвійні стандарти як в оцінках грузино-південноосетинсько-російського конфлікту, так і в підходах до усіх інших регіональних проблем, оскільки однозначна підтримка тієї чи іншої сторони створює небезпечні прецеденти».

«Захід створив прецедент Косова і визначив факт незалежності самопроголошеної республіки як позитивний. Південний Кавказ у цьому контексті – ланка одного ланцюга, – підкреслюють прихильники Януковича. – Партія регіонів, без сумніву, підтримує територіальну цілісність усіх держав. Але ми ніколи не підтримаємо агресії і застосування сили у вирішенні регіональних конфліктів. Ця дорога в нікуди. Ця дорога веде до крові, великих людських жертв і втрати стабільності на довгі роки», – резюмують вони.

Однак президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов в інтерв'ю журналістам пояснив, що Грузія не входить у список країн, яким продавати зброю заборонено, а продана Україною зброя – у список забороненої до продажу. МЗС у свою чергу підкреслює: Україна, здійснюючи військово-технічне співробітництво з іноземними державами, керується резолюцією Ради Безпеки ООН, строго дотримуючись правил, установлених міжнародними режимами в сфері торгівлі озброєнням, а також норм внутрішнього законодавства в сфері експортного контролю.

Міністр оборони Юрій Єхануров уже неодноразово відкидав звинувачення на адресу України в незаконних постачаннях зброї в Грузію. «Якщо українську зброю хтось купує, це означає, що вона має попит у світі. Ми маємо багато надлишкової зброї і намагаємося її продавати, але тільки в ті країни, стосовно яких немає міжнародного ембарго на торгівлю зброєю», – підкреслював він.

Однак лише «збройною дружбою» жагу Києва взяти участь у примиренні сторін навряд чи можна пояснити. Українські політологи схильні пояснювати активність Ющенка не так його родинними зв'язками з Михайлом Саакашвілі (Ющенко – хрещений батько його сина), як прогнозами політтехнологів. Останні переконані: головною фішкою майбутніх президентських виборів стане не соціальна тема, а геополітична. Тільки за такого розкладу в нинішнього українського лідера є шанс вийти в другий тур.