"За нашими даними, у частині українських банків діє негласне розпорядження - не видавати депозити, поки банк не одержить повістку до суду", - повідомив у розмові з "ВД" Віталій Шапран, член Українського товариства фінансових аналітиків. До кінця січня з труднощами при знятті коштів з термінових депозитів, за якими минув термін дії договору, зіштовхнулися вкладники декількох банків, серед яких - "Надра", Родовід Банк, Укрпромбанк, Промінвестбанк і "Київ". Тільки в одному банку "Надра" у листопаді-грудні 2008-го населення зняло з рахунків 2,9 млрд грн. ( у цілому в системі - 19 млрд грн. і $2 млрд за зазначений період). Всього ж пасиви банків станом на 1.01.2009 р. "схудли" більш ніж на 60 млрд грн.

Де гроші лежать

У першу чергу затримка з виплатами торкнулася вкладів в іноземній валюті - банкіри, посилаючись на відсутність готівкових доларів, пропонували клієнтам конвертувати інвалютні депозити в гривневі. "У районному відділенні банку мені повідомили, що валюти в них немає, і запропонували забрати депозит у гривні - за курсом НБУ. Хоча на той момент комерційний курс був суттєво вище офіційного!" - розповідає Ганна Орлова, вкладниця одного із системних банків. Ганна відмовилася, а через добу довідалася, що її депозит банк… продовжив нібито відповідно до внутрішніх правил фінансової установи. Вкладниця звернулася зі скаргою до НБУ, паралельно оформивши позов на банк.

Протягом місяця НБУ повинен надіслати їй офіційну відповідь. Але не варто на неї сподіватися, радять у компанії "Актив Страхування". А на підтвердження там демонструють лист НБУ у відповідь на їх скаргу на адресу банку "Арма", де страховик безуспішно намагався зняти гроші зі свого депозиту. " У нас немає підстав для втручання у відносини, регульовані договором, в якому НБУ не виступає однією зі сторін", - така офіційна позиція регулятора.

Малоперспективні й спроби вирішити справу в судах. За інформацією "ВД", суди намагаються відтермінувати розгляд банківських позовів, добитися ходу справи в столиці практично неможливо. Що ж стосується Київської області, то "прискорення" процесу розгляду позову може обійтися в суму близько $1000.

Варто сказати, що НБУ, ввівши в середині жовтня заборону на дочасне зняття депозитів, буквально через пару тижнів окремою телеграмою звернув увагу банків на недопущення аналогічних дій відносно тих внесків, термін дії з яких минув. Але коли до головного офісу полетіли "листа щастя" від обурених вкладників, від колишньої риторики не залишилося й сліду. Від публічних коментарів Нацбанк взагалі утримується.

Коментувати ситуацію справді складно, якщо врахувати, що тільки близько 5% депозитів населення розміщає в банках на термін більш року, майже 70% громадян уже не довіряють банкам ( за даними соцопитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" і фірмою "Юкрейніан соціолоджі сервіс" 17-28 грудня 2008 р), а прем'єр-міністр відкрито обвинувачує окремі фінансові установи в махінаціях. Якщо опиратися на наведені цифри, то левова частина з 175,2 млрд грн. може бути вилучена з банківської системи вже протягом 2009 р.

"Нинішню ситуацію можна порівняти із сумною історією Ощадбанку СРСР. Настає системна криза банківської системи - ми вже бачимо, як починаються неплатежі населенню", - констатує Сергій Яременко, радник міністра економіки.

Нема чого на кризу нарікати

Складне становище, в якому опинилися українські банки, списати на світову економічну кризу можна лише почасти. Насправді зовнішні подразники лише загострили суперечності, на які протягом багатьох років влада закривала очі.

За останні чотири роки українські банки суттєво наростили кредитні портфелі, причому основні ресурси були кинуті в сегмент споживчого кредитування.

Про те, що ризик-менеджмент таких операцій змушував бажати кращого, НБУ було відомо не з чуток. Видача довгочасних кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають при цьому валютних доходів, - підприємство досить ризиковане. Закономірний підсумок: коли долар на готівковому ринку подорожчав на 50%, банкіри заговорили про колапс банківської системи. Станом на кінець 2008 р. населенню було видано 273,3 млрд грн. кредитів. 2/3 цієї суми припадає на 2007-2008 рр., коли в західних економіках вже заговорили про прийдешню кризу.

Україна повинна світу понад $100 млрд, що становить майже 75% ВВП. Але в країні відсутня єдина політика з управління боргом. Парафія Мінфіну - держборг. А от борги корпоративного сектору куратора в державі не мають. Але саме ці борги стали для держави головним болем, вимагаючи від нього проведення емісії. Так, з $42,1 млрд, позичених банками за кордоном, за оцінкою Українського товариства фінансових аналітиків, в 2009 р. виплаті підлягає близько $8 млрд.

До літа, за оцінками експертів, опитаних "ВД", "підійдуть до виплати" ще близько 100 млрд грн., що знаходяться на депозитах, які, в умовах тотальної недовіри, населення віддасть перевагу, швидше за все, зберігати за межами банків. Це істотний удар у пасиви банків, який вони навряд чи зможуть пережити без підтримки з боку НБУ. "Інфляційний тиск цих грошей буде незначним. Українці або сховають їх під матраци, або почнуть затоварюватися. Але чим? Технікою та автомобілями. Той же попит на авто підтримає український автопром. Так що інфляція від вилучених банківських депозитів не трагічна, головне - грамотно відрегулювати цей грошовий потік, інакше в банків почнеться низка оголошень про фінансову неспроможність", - вважає Ярослав Жаліло, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.

Починаючи з жовтня НБУ вже рефінансував фінансистів більш ніж на 100 млрд грн. Борг станом на початок року зтаких кредитів перевищив 60 млрд грн. Але це, схоже, тільки початок.

Проведений у середині січня аудит показав "діру" у капіталі тільки 17 найбільших банків на суму 24,7 млрд грн. Зараз регулятор очікує дій з боку власників установ. Але на момент здачі номера "ВД" до друку було відомо про збільшення статутного капіталу в цій групі банків тільки в банку "Форум", власники якого ухвалили рішення щодо допемісії на суму 638,581 млн грн. Плани зі збільшення капіталу оприлюднив УкрСиббанк. Інші господаря "великої риби" поки що мовчать. Мар'ян Федоришин, аналітик компанії Astrum Investment Management, вважає, що в поточному кварталі капітал банківської системи може сумарно поповнитися не більше ніж на 10 млрд грн.

"Уряд і влада повинні усвідомити, що врятувати всі банки не вдасться. Тому треба розуміти, скільки депозитів державі доведеться реально погашати за рахунок Фонду гарантування вкладів. Для цих виплат повинні бути передбачені реальні гроші в бюджеті", - переконаний Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

Кому на вихід

Фонд гарантування вкладів має у своєму розпорядженні суму майже в 2,9 млрд грн. Цих грошей не вистачить навіть для того, щоб компенсувати вклади у випадку банкрутства одного системного банку. Додаткового джерела поповнення Фонду, за винятком емісійного, сьогодні немає. Можливо, саме тому НБУ так ретельно оберігає від очей і вух громадськості результати проведеного аудита найбільших банків, в яких зосереджено 67% депозитів населення. Але відсутність інформації породжує чутки, а ті - ще більше підсилюють недовіру до банківської системи і її регулятора.

Перед Нацбанком замаячіла неприємна перспектива визначити ті установи, яким доведеться зійти з фінансового поля країни. Рішення вкрай непопулярне і хворобливе, і його прийняття відомство Володимира Стельмаха намагається максимально відтягнути. Але уникнути цього не вдасться, тому що прогнози макроекономістів невтішні: провідні експерти вважають, що вихід з кризи почнеться не раніше другої половини 2011 - початку 2012 рр. Навряд чи в країни, Центробанк якої вже втратив $6 млрд золотовалютного запасу, а коштів у скарбниці ледь вистачає на фінансування захищених статей, є можливість підтримувати настільки довго на плаву всі без винятку фінансові установи.

Однак відповідальність за те, що відбувається, Нацбанк повинен розділити з Кабміном - багато в чому саме його політиці банки зобов'язані своїм нинішнім жалюгідним становищем. Уряд виявився досить ефективним переговорником, коли домагався від банків лояльності відносно аграріїв. Так що заважає застосувати цю практику в розмовах з акціонерами банків? І якщо власники бізнесу зрозуміють, що Кабмін і Нацбанк грають на одному боці поля, то виявлять більшу моторність у питанні пошуку ресурсів для рекапіталізації банків. Зараз же акціонери тримаються вичікувальної позиції в надії зіграти на конфлікті між двома відомствами.

Кабміну і Нацбанку необхідно в дуже стислі терміни розробити і максимально привселюдно донести до громадськості чітку програму стабілізації банківської системи - так, як це відбувається в західних країнах. " На відміну від регуляторів розвинених держав, Нацбанк не обмежив діяльність слабких банків. Не було припинено або анульоване ні однієї ліцензії із залучення коштів населення на депозити. У той час як багато банків вже не в змозі виконувати свої зобов'язання", - вважає екс-міністр економіки Віктор Суслов. Владі слід установити чіткі критерії проведення рекапіталізації за рахунок держскарбниці. А це неможливо зробити, не визначившись із "відсіванням", після чого необхідно починати процедуру ліквідації неплатоспроможних установ. При цьому робити все доведеться в найкоротший термін, щоб не допустити виведення з банків залишків ліквідного майна.

Можна як завгодно довго обвинувачувати менеджмент неплатоспроможних фінустанов у непрофесіоналізмі, однак, за великим рахунком, провиною всьому - держава, яка вчасно не встановила чіткі і прозорі правила гри. І коли це так, то, на думку "ВД", саме вона повинна взяти на себе відповідальність перед вкладниками, чиї депозити опиняться під загрозою зникнення, зобов'язавшись забезпечити 100%-е повернення коштів. Але оскільки грошей на виплати в найближчі роки не буде, заборгованість можна оформити у вигляді облігацій внутрішньої держпозики з різними термінами погашення. До речі, такий варіант у свій час пропонували для вирішення проблеми згорілих вкладів Ощадбанку СРСР. Багато економістів його підтримали, але в підсумку ідея так і залишилася ідеєю з політичних міркувань. Ці папери можуть бути використані, приміром, для розрахунків з боргами за комунальні послуги, погашення податкової заборгованості або ж на оплату навчання в державних вишах. Однак реалізувати цю схему Нацбанк самостійно не зможе - знадобиться істотне коректування законодавства, яке без підтримки з боку Кабміну здійснити не вдасться. Що ж стосується боржників неплатоспроможних банків, то їх кредити можуть бути переведені на обслуговування в держбанки або ж відступлені з дисконтом комерційним фінустановам.

Але Кабмін і Нацбанк тримаються вичікувальної тактики, чомусь вважаючи, що страусина позиція є найбільш ефективною в умовах економічної кризи.