На черговій хвилі ажіотажу на готівковому ринку міняйлам удалося роздути курс до позначки в 9,7 грн./дол. і протягом п’яти днів продати населенню понад 250 млн. дол. Вигідно продати валюту змогли також експортери, для котрих настав час платити за газ. Відбувалося це, за традицією, при цілковитому невтручанні Національного банку, потурання якого шахрайствам на ринку змушує замислитися про свідому участь центробанку та банкірів у масштабних валютних спекуляціях.

Із середини наступного тижня почався черговий курсовий відкат, що дозволить спекулянтам відкупитися на міжбанківському і готівковому валютних ринках за нижчим курсом. І, таким чином, підготуватися до чергового зубця "курсової пилки", який "заскрегоче" у середині березня.

Спекулянти в законі

От уже вкотре за стрибками курсу долара на валютному ринку чиновники НБУ спочатку спостерігають мовчки. І це видається досить дивним. Контро­люючи стан валютно-обмінних операцій на готівковому ринку і спостерігаючи за зростанням котирувань на безготівкові долар та євро, НБУ чомусь спершу не робить жодних дієвих кроків, щоб заспокоїти ситуацію.

Потім Нацбанк звично б’є по хвостах спекулянтів, стрясаючи повітря заявами про стабільність курсу тільки після того, як курс валюти на міжбанківському ринку досягне своєї межі і виникнуть усі передумови для відкоту. Так було у жовтні, листопаді та грудні 2008 року, так відбувається і зараз. В.о. голови НБУ Анатолій Шаповалов робить вербальні інтервенції "про безпідставність зростання курсу долара" не до, а вже після того, як усіх "оленів" загнано й стриножено.

Незграбні спроби декого з працівників Нацбанку виправдати бездіяльність відомства вимогами МВФ, який нібито наполягає на ринковому формуванні курсу гривні, у такій ситуації просто не проходять. Оскільки, відповідно до умов меморандуму, підписаного з Міжнародним валютним фондом, український центробанк має докладати всіх зусиль для того, щоб згладжувати пікові коливання на валютному ринку. Проте НБУ не тільки не згладжує піки, але й усіма своїми діями показує, що підстави для подальшого зростання курсу є.

Минулого тижня нацбанківці зіграли проти гривні більш ніж злагоджено. У четвер, 19 лютого, правління НБУ розіслало підопічним банкам відкриту телеграму, в якій серед макроекономічних прогнозів на 2009 рік були зазначені й орієнтовні параметри девальвації гривні - 30%. Такий крок "назустріч народу" було зроблено вже наступного дня. У п’ятницю, 20 лютого, голова ради Національного банку Петро Порошенко повідомив про те, що експерти Міжнародного валютного фонду переглянули свій прогноз щодо курсу гривні в 2009 році до позначки 8,6 грн./дол.

Якщо відштовхуватися від офіційного курсу гривні на початок поточного року (7,7 грн./дол.), то і нацбанківські, і порошенківські цифри давали всім, хто знає елементарну математику, дуже простий сигнал: до кінця 2009 року долар коштуватиме не менше 10 гривень. Підігріли пристрасті й "аналітики", які наприкінці минулого тижня щедро роздавали прогнози про "недостатність резервів", "долар по 12 грн." і про "найгірше ще попереду".

Але головною підмогою для чергових спекуляцій на міжбанківському ринку стала, хоч як дивно на перший погляд, вимога НБУ до своїх підопічних (лист №38-012/896-2112 від 11.02.2009) продавати валюту не дорожче так званого середньоринкового курсу, який чиновники брали фактично зі стелі, встановлюючи ниж­че 8 грн./дол.

Після появи цієї вимоги більша частина валютних операцій стала, звісно, здійснюватися через євро - благо, на курс європейської валюти Нацбанк ніяких обмежень чомусь не запровадив. Внаслідок міграції в "єврозону" обсяг операцій із доларом на міжбанку різко скоротився. А отже, навіть невеличкими сумами можна було загнати курс долара як вгору, так і вниз

І реакція ринку не забарилася. Якщо на початку дня в п’ят­ницю долар котирувався на купів­лю в середньому по 8,38 грн., то вже після обіду з’явилися бажаючі купити американську валюту по 8,47. У понеділок та вівторок курс продовжував зростати, збільшившись до позначки 9,4 грн./дол. Такий стрибок спричинив нездоровий ажіотаж і на готівковому валютному ринку, і цим дуже вміло скористалися міняйли. Протягом п’яти днів їм удалося роздути готівковий курс долара до позначки в 9,7 грн./дол., продавши населенню понад чверть мільярда доларів.

Щоб оцінити збитки, завдані цією спекулятивною операцією банківській системі, досить поглянути на цифри відтоку вкладів із банків. За перші три робочі дні цього тижня вкладники - фізичні та юридичні особи - забрали з фінансових установ понад 2 млрд. грн. (з початку місяця відтік перевищив 14 млрд. грн.). Котрі, судячи з попиту на долар, у повному складі рушили на валютний ринок.

Спритність рук - і жодного шахрайства

Відчуття цілеспрямованої гри Нацбанку на підвищення курсу долара зміцнилося після чергового валютного аукціону, який відбувся 20 лютого. За його результатами обсяг задоволених заявок банків становив лише 37,7 млн. дол., або 27% від заявленого попиту на валюту. Після чого курс інтервенцій НБУ було підвищено з 7,79 до 7,90 грн./дол.

У численних коментарях, розданих після цього рішення, зростання курсу інтервенцій пояснювали затримкою другого траншу кредиту від Міжнародного валютного фонду. Мовляв, відсутність другого траншу означає, що Національний банк не поповнив золотовалютні запаси, а отже, в нього немає можливості повною мірою підтримувати гривню інтервенціями.

Дозволимо собі нагадати, що розмір другого траншу кредитних коштів від МВФ становить трохи більше 1,8 млрд. дол., або 1/16 нинішніх золотовалютних запасів країни. Тому дата зарахування цих коштів у резерви не має особливого значення. Більше того, дані НБУ свідчать, що правління не використало до кінця навіть першого траншу коштів валютного фонду. З початку нинішнього року регулятор витратив на підтримання курсу гривні тільки 3 млрд. дол., тоді як перший транш фонду становив 4,6 млрд. дол. (а до початку 2009-го, як рапортували в НБУ, ані копійки з нього витрачено не було). Проте ці дані ніхто з "аналітиків" чомусь не оприлюднив.

Величезний інтерес становлять і дані про фактичний запас резервів, який регулятор міг би витратити на підтримку курсу гривні в останній декаді лютого і в березні. Відповідно до домовленостей із МВФ, до 1 квітня Нацбанк має виконати так званий критерій ефективності резервів, згідно з яким валютні запаси НБУ повинні становити еквівалент 21,8 млрд. дол., або 105,97 млрд. грн. у перерахунку за крос-курсом, що діяв на 1 жовтня 2008 року на рівні 4,86 грн./дол. Якщо відштовхуватися від даних пана Шаповалова про використання валюти із ЗВР з 1 січня по 24 лютого ц.р., то в розпорядженні в Нацбанку має залишатися близько 28,5 млрд. дол., або 138,5 млрд. грн. за "меморандумним" курсом. Таким чином, на підтримання курсу гривні в НБУ залишається близько 38 млрд. грн. до кінця березня, що за поточним курсом інтервенцій на рівні 7,9 грн./дол. відповідає 4,1 млрд. дол.

Цієї суми достатньо, аби щодня продавати на міжбанківському ринку по 200 млн. дол. Такого запасу вистачило б не тільки для стабілізації курсу гривні, але й навіть для формування тренду на зміцнення національної валюти і приведення міжбанківського курсу гривні у повну відповідність із поточним офіційним курсом. Щоб зрозуміти це, досить поглянути на нацбанківські дані середньоденного попиту і пропозиції валюти на міжбанківському ринку - 373 млн. дол. проти 288,5 млн. дол. відповідно. Проте НБУ чомусь не хоче використовувати резерви зі свого запасу, щоб покрити дефіцит валюти. І це також дає підстави запідозрити, що регулятор зацікавлений у подальшому зростанні курсу долара.

У гонитві за наживою

Не додає очок Нацбанку і вперте небажання його правління виконати умови меморандуму про приведення у відповідність офіційного та ринкового валютних курсів із максимальним відхиленням у 2%, що викликає нарікання з боку місії Міжнародного валютного фонду. Анатолій Шаповалов стверджує, що регулятор утримує офіційний курс на гривню нижче міжбанківського для створення так званого психологічного якоря, який би показував населенню і бізнесу справедливу вартість валюти.

Тим часом існує і набагато прозаїчніше пояснення, чому в економіці існують два валютні курси. Різниця між офіційним і міжбанківським курсом дає обраним банкам можливість непогано заробити на фіктивних операціях з імпортом, продаючи на міжбанку не використану для оплати імпорту валюту. Проведення таких операцій, до речі, стало можливим лише завдяки НБУ, який іще на початку січня скасував п.6 постанови №413, що зобов’язує банки продавати куплену з резервів валюту на міжбанку за офіційним курсом, який діяв на момент придбання валюти в Нацбанку. Після цього банкіри одержали узаконену можливість заробляти на різниці між курсом продажу валюти з резервів країни і курсом перепродажу на міжбанківському ринку.

У четвер ДПАУ опублікувала дані, згідно з якими у 2008 році з України за посередництва банків було вивезено близько 17,5 млрд. дол. Для цього використовували три основні схеми. Так, 2,7 млрд. дол. було переведено як розрахунок за імпорт товарів/послуг без їхнього фактичного ввезення, а 4,6 млрд. - через повернення портфельних інвестицій (зокрема купівлю технічних акцій). Найбільші обсяги валюти - 9,8 млрд. дол. - банки викупили у відкриту валютну позицію і для "проведення спекулятивних операцій". Левову частку було куплено у четвертому кварталі - 7,5 млрд. дол.

Можливістю арбітражу банкіри починають активно користуватися під час курсових стрибків. Про надходження минулого тижня прихованих в офшорах запасів валюти на міжбанк свідчить цифра: незважаючи на подальше падіння обсягів експорту (експорт товарів у січні 2009 року становив 2,44 млрд. дол. проти 3,96 млрд. у грудні 2008-го), щоденні надходження валюти на ринок у лютому збільшилися на 34 млн. дол. - до 288 млн. дол.

На цьому тлі публічні заяви банкірів про те, що вони не зацікавлені у зростанні курсу долара, виглядають як марне стрясання повіт­ря. Причому як із боку менеджерів банків з українським капіталом, так і з боку їхніх колег із зарубіжних банків. І для перших, і для других сьогохвилинні стрибки курсу дають можливість не тільки арбітражу, але й шанс задорого продати валюту для збільшення капіталу. Причому валюта ця перебуває не в офшорах, а вже в Україні - у довгій валютній позиції кредитно-фінансових установ (перевищення вимог у валюті над зобов’язаннями в ній). За оцін­ками НБУ, банки закупили в дов­гу позицію американської валюти на 33 млрд. грн. за поточним офіційним курсом. Тобто у "засіках" фінансових установ є щонайменше 3,75 млрд. дол., частину з яких банкіри придбали, сподіваючись на подальше зростання курсу.

Найцікавіше те, що, попри всі докази, банкіри всіляко намагаються зняти із себе відповідальність за курсові коливання. Один каже, що основна причина зростання курсу долара на міжбанку - паніка серед населення. Інший - що хотів би бачити співвідношення гривні до долара на рівні 2:1. Третій закликає банкірів об’єднатися задля стабілізації курсу...

Справді, дуже цікаво слухати такі заяви, прочитавши стенограму зустрічі представників найбільших банків із керівництвом НБУ двотижневої давності, під час якої на їхню адресу прозвучало чимало претензій за несумлінну поведінку на ринку. Цікаво, менеджери справді отямилися чи готують "оленів" до чергового відкоту курсу, на якому можна непогано "затаритися" готівковим доларом перед черговим стрибком?

Втім, не варто обмежуватися тільки версією, що НБУ міг потурати зростанню курсу валюти лише заради заробітку банків. Не треба забувати і про дуже теплі стосунки голови НБУ Володимира Стельмаха із власниками низки великих експортно орієнтованих підприємств. Багато промислових підприємств минулого тижня розраховувалися за споживання природного газу. За умовами договорів, до 25 лютого має бути сплачено вже 100% планового споживання за березень. Підприємства ці здебільшого ще й експортери (за сумісництвом). Звичайно, всі ці структури тримають валютну виручку під "газові" витрати (заплатити можна відразу за три місяці). Тому для них стрибок курсу напередодні платежів за газ - дуже приємна дрібниця.

Фіктивний відкат

За традицією, після чергового стрибка курсу цього тижня банкіри зібралися на екстрену нараду в Національному банку, де й обговорювали шляхи зміцнення курсу гривні. Центробанк зі свого боку висловив готовність продавати валюту з резервів спеціально для того, щоб банки потім могли продати її приватним клієнтам для виконання зобов’язань за кредитами. Банкіри ж у свою чергу погодилися зі скороченням нормативу довгої валютної позиції (перевищення розміру вимог над зобов’язаннями у валюті) із 20 до 5% і на перехід до формування резервів під валютні кредити в гривні.

Якщо врахувати, що щомісячні платежі приватних клієнтів за валютними позиками перевищують 200 млн. дол., то ініціатива НБУ не видається якоюсь надприродною. Зате створює чудові передумови для того, щоб центробанк продовжував утримувати офіційний курс набагато нижче міжбанківського, подаючи цю різницю, як прагнення полегшити кредитний тягар приватних клієнтів, і залишаючи можливість для спекуляцій обраних банків на міжбанку.

Банкіри ж роблять вигляд, що взяли на себе серйозні зобов’язання зі зниження обсягу спекуляцій. Вони, мовляв, готові продавати на між­банку серйозні залишки валюти, щоб збити курс долара. Відпо­відно до оцінок чиновників Нацбан­ку, озвучених на нараді, загальна відкрита валютна позиція вітчизняних банків перевищує 42 млрд. грн., із яких 33 млрд. грн. віднесені на довгу позицію (поточне значення якої по системі трохи перевищує 13%). Скорочення максимально припустимого рівня валютної позиції до 5%, за ідеєю, має змусити банкірів продати на міжбанку близько 1,5 млрд. дол. Такий продаж, за розрахунками НБУ та банкірів, має серйозно натиснути на курс долара. Під впливом цієї інформації, а також, за свідченнями учасників ринку, масованого продажу валюти Приватбанком, а потім і іншими гравцями, починаючи із середи, курс долара на міжбанківському та готівковому ринках почав знижуватися - спочатку до 9,05, а потім і до 8,4 грн./дол. Ніби запрошуючи всіх валютних спекулянтів-невдах продавати свою валюту, не чекаючи подальшого зміцнення гривні.

Відкат курсу дозволив Володи­миру Стельмаху, котрий іще досі перебуває у відпустці, доповісти прихильному до його запевнень президенту, що ситуацію взято під контроль.

Тим часом існують обгрунтовані підозри, що банкіри навіть і не думають продавати валюту з власних запасів. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, довга валютна позиція містить у собі резерви, сформовані банком під валютні кредити. Таким чином, якщо банки вирішать скоротити норматив довгої валютної позиції, їм доведеться формувати резерви під валютні кредити в гривні, а з цим не погодиться жоден міжнародний аудитор або рейтингове агентство.

Сумнівними видаються також інші джерела надходження коштів на валютний ринок. П’ятимільярдна валютна позика, про надання якої домовляються з Російською Федерацією, на 99% піде на оплату поставок газу в Україну і на міжбанк не потрапить. Навряд чи продаватимуть на міжбанку і обіцяні іноземними банками 2 млрд. дол. на збільшення капіталів своїх дочірніх банків в Україні. Швидше за все, внески в капітал оформлять у вигляді субординованого боргу, який у банківському балансі можна зараховувати у валюті.

Не зовсім зрозуміла ситуація з оцінками платіжного балансу. Міністр економіки Богдан Данили­шин говорить про дефіцит зовнішньої тор­гівлі в січні на рівні 600 млн. дол., а радник голови НБУ Ва­лерій Литвицький стверджує, що експорт товарів і послуг за той самий місяць перевищив імпорт практично на 400 млн. дол. Така плутанина в оцінках дає підстави припустити, що значного притоку валютних коштів від експортерів на міжбанківському ринку очікувати не слід. А поведінка курсу гривні цілком залежить від Нацбан­ку, котрий поки що не виявляє бажання цей курс зміцнювати.

Після того, як продавці валюти зрозуміють, що черговий відкат курсу спровокований виключно вербальними інтервенціями банкірів і чиновників, і вирішать, що жодних економічних підстав для зміцнення гривні немає, відновиться ажіотажний попит на валюту, який дозволяє так непогано заробляти певним особам.

Для населення це стане ще одним доказом того, що курс долара в Україні рухається за теорією "курсової пилки", згідно з якою кожна наступна висота супроводжується тільки невеличким зниженням курсу. Після чого валюта штурмує нову висоту, щоб згодом відкотитися до рівня попереднього піку.

Такий стрибкоподібний рух курсу долара, за якого досягнення нової вершини - справа часу, стимулює людей сміливо купувати валюту навіть за максимальним курсом. Адже все одно - рано чи пізно - гривня просяде ще більше.

Привчаючи людей до такого способу мислення, фінансисти дуже ризикують. Бо кожен відкат курсу долара вниз стимулюватиме не продаж валюти з калиток, а навпаки, прагнення закупити якнайбільше валюти про запас. Відтак, і зниження, і підвищення курсу однаково стимулюватимуть відтік клієнтських гривень із депозитних рахунків, із подальшою їх конвертацією у валюту. Яка за нинішніх умов ніколи не повернеться в банки.