Друга спроба

Прем'єр Великобританії Гордон Браун подобається собі в ролі глобального супермена. "Ми врятували світ", - вирвалося в нього кілька місяців тому під час парламентських дебатів. У той момент обговорювався пакет законів для порятунку банків, що зазнають проблем, Об'єднаного королівства, запропонований урядом у жовтні. Опозиція уїдливо посміхнулася, а експерти безжалісно висміяли зарозумілість Брауна. І дійсно курс, що падає, акцій великих британських банків і неочікувано важка кон'юнктурна криза змусили Брауна і міністра фінансів Алістера Дарлінга 19 січня представити другу частину плану порятунку.

У жовтні уряд надав у розпорядження банків близько 50 млрд. фунтів, щоб тим самим спонукати їх до збільшення власного капіталу. Тепер британська держава запропонувала фінансовим інститутам на 90% застрахувати ризики їх "безнадійних" кредитів. Тим самим банки можуть обмежити свої втрати. Щоправда, у свою чергу вони зобов'язані показати справжній розмір своїх минулих ризикових кредитів і надавати більше нових кредитів промисловості. У будь-якому разі, банки повинні будуть виплатити за нове страхування держмито, однак конкретні умови ще обговорюють. Термін дії програми становить щонайменше п'ять років.

У скільки нове страхування обійдеться британським платникам податків, поки незрозуміло, оскільки використання податкових коштів залежить насамперед від того, у якому обсязі банки скористаються цією пропозицією. При цьому маса "токсичних" цінних паперів, які ще перебувають на їх балансі, оцінюється приблизно в 200 млрд. фунтів.

Щоб прискорити звільнення із кредитних лещат і підтримати підприємства, Банк Англії має право купувати в приватних підприємств боргові зобов'язання. Він володіє для цього фондом на 50 млрд. фунтів. До того ж уряд надав центробанку право, якщо буде потреба, збільшити розмір грошової маси. Тим самим повинна бути усунута небезпека дефляції. Крім того, другим пакетом до 9 квітня продовжується термін дії допомоги щодо ліквідності у розмірі 200 млрд. фунтів, наданої урядом у жовтні, а також державні гарантії в розмірі 250 млрд. фунтів для страхування фінустанов на міжбанківському ринку. Після того як у жовтні держава своїми фінансовими вливаннями врятувала три британські банки - Royal Bank of Scotland, Lloyds TSB і HBOS (тим самим їх частково націоналізувавши), у січні, щоб уберегти RBS від колапсу, вона підвищила свою частку в цьому банку з 58 до майже 70% шляхом обміну своїх привілейованих акцій на звичайні.

Тепер кредитна допомога повинна бути виділена автомобільній промисловості, яка переживає кризу. З 27 січня уряд надає в розпорядження гарантії з кредитів. З таким забезпеченням автовиробники, які переживають труднощі у зв'язку з фінансовою кризою, повинні одержати доступ до кредитів у розмірі 2,3 млрд. фунтів (2,5 млрд. євро). І хоча всі ці концерни перебувають в іноземних руках, в автоіндустрії працюють більше мільйона британців. (Івонне Істеразі, Лондон)

Латання дір

Мінфін і Центробанк США взялися за заходи з порятунку американського фінансового сектору. Хоча про системність мова поки не йде - лише латання дір

На початку кредитної кризи ФРС реагувала агресивним зниженням процентної ставки і відкриттям дисконтного вікна. При цьому ФРС усе частіше приймала ненадійні поручительства, щоб забезпечити банкам додаткову ліквідність. Коли наполовину націоналізованим іпотечним банкам Freddie Mac і Fannie Mae загрожував колапс, уряд підтримав ці інститути. Така ж доля спіткала і страховий концерн AIG, який держава утримала на плаву за допомогою $85 млрд.

У приватних банках спочатку здавалася прийнятною стратегія поглинання постраждалих інститутів. Bear Stearns "приземлився" в JP Morgan Chase, причому Емісійний банк взяв на себе гарантії на $30 млрд. Bank of America поглинув Merrill Lynch. Однак коли для інвестбанку Lehman Brothers не знайшлося рятівника, а ситуація на кредитних ринках не вирівнялася, уряд почав програму Troubled Assets Relief Program (Tarp). За рахунок $700 млрд. податкових надходжень банки повинні були звільнитися від "токсичних" цінних паперів і кредитів. Держава тим самим практично взяла на себе роль "поганого банку". Однак оцінка цих статей у банківських балансах виявилася занадто важкою. Половину фонду порятунку TARP Мінфін практично використовував для прямих ін'єкцій капіталу у фінустанови США. І чим більшими вони були, тим більше державної допомоги одержали.

Таким чином, уряд хотів пожвавити видачу кредитів. Але оскільки ефекту не відбулося, колишній міністр фінансів Хенк Полсон опинився в центрі критики. Політики у Вашингтоні дорікнули йому зловживанням грішми Tarp. Як відповідь на приплив капіталу держава одержала облігації конверсійної позики або привілейовані акції. Крім того, банки повинні були підкоритися певним правилам, наприклад, відносно бонусів для членів правління. Частина коштів TARP була використана навіть для виплати тимчасової позики на $17,4 млрд. американським автовиробникам.

Зараз новий уряд у Вашингтоні дискутує, як повинні бути використані решта грошей TARP. У списку пропозицій - безпосередня допомога власникам будинків. Початкова ідея зосередити так звані Mortgage Backed Securities у контрольованому державою "поганому банку" також може набути нового життя. Тому що в цих фінансових інструментах ховаються іпотеки багатьох домовласників, які більше не можуть виконувати свої платіжні зобов'язання. Їх борги можна було б скоротити, а це, у свою чергу, знизило б число примусових продажів з аукціону. Однак цілком можливо, що й новий уряд президента Барака Обами буде здійснювати подальші прямі фінансові вливання в банківський сектор. (Андреас Хенрі, Нью-Йорк)

Дорогий досвід

Японські банки відчувають майже невротичний страх перед ризиковим бізнесом за кордоном. Однак саме це пішло їм на користь. Сьогодні в банківських сейфах Країни сонця, що сходить, практично нема "токсичних" цінних паперів. Тому в програмах порятунку або "поганому банку" Токіо не має потреби.

Досвід 1992 року змусив 162 банки створити товариство Cooperative Credit Purchasing Company. Це приватне об'єднання повинне було збирати проблемні іпотечні договори і продавати нерухомість. Однак грошей це не додавало, тому що в остаточному підсумку банки однаково зазнавали втрат.

Незважаючи на вливання капіталу, банки на ноги не встали, фінансові інститути виявилися бочкою без дна. Сім років японські банки із труднощами перебивалися, поки в 1999 році не був заснований "поганий банк". Deposit Insurance Corporation of Japan (DICJ) забрав у банків безповоротні кредити. Цей "удар порятунку", що поклав кінець фінансовій кризі в Японії, обійшовся державі в 80 млрд. євро. Однак, за даними DICJ, уряд повернув собі 98% своїх видатків на покупку поганих позик, тому що ціни на земельні ділянки, що стали у свій час причиною кризи, знову зросли в ціні. У підсумку виявилося, що "поганий банк" став для Японії гарною інвестицією. (Ангела Келер, Токіо)

Наступна хвиля

Федеральний уряд з деякою зніяковілістю змушений відзначити, що його пакет порятунку (400 млрд. євро для поручительств і банківських гарантій і 80 млрд. євро для уливання власного капіталу) не має серйозного впливу. Кредитні інститути продовжують скочуватися за спіраллю знецінювання. Раніше надані держгарантії в розмірі 120 млрд. євро на банківські позики майже розтрачені, міжбанківське сполучення як і раніше перебуває на низькому рівні, а підприємства скаржаться на проблеми з кредитами. Тепер експерти Міністерства фінансів і Міністерства економіки гарячково працюють над можливою зміною ситуації. Мова йде про "поганий банк" або про багато "невеликих поганих банків". Ходить колом поняття "примусова націоналізація", як у випадку з банком HRE. І навіть "примусове благодійництво", як у випадку з упертим Deutsche Bank, який не хоче приймати ніякої допомоги.

У цій критичній ситуації управляє комітет Soffin, спеціальний фонд стабілізації фінансового ринку, працює наднормово. Цей підрозділ відповідає за оперативне ведення справ, у той час як регулюючий комітет приймає рішення тільки в серйозних випадках. Команда із двох дюжин фахівців розміщується на старій віллі в центрі Франкфурта в тіні колись гордих банківських будинків, від яких вона зараз одержує запити і прохання про порятунок.

З моменту заснування в середині жовтня в керуючий комітет надійшло близько 150 запитів з фінансових інститутів, в 17 випадках були подані заявки на одержання допомоги. На сьогодні видані гарантії на 42 млрд. євро для HRE, 30 млрд. для HSH Nordbank, 15 млрд. для Commerzbank і BAYERNLB і 5 млрд. для IKB. Крім того, Commerzbank одержав 18 млрд. капіталу, тому що в протилежному випадку він би не пережив поглинання "вичавленого" Dresdner Bank.

Наступна хвиля допомоги вже запрограмована. В останні тижні кредитні інститути представляли свої звіти за 2008 рік. І майже всі вони є катастрофічними. Навіть Deutsche Bank не зміг уникнути цієї долі. Тільки за останні три місяці 2008 року голова правління Йозеф Аккерманн показав втрати у розмірі 4,8 млрд. євро, які призвели в 2008 році до збитків на 3,9 млрд. євро. Однак Deutsche Bank від допомоги держави категорично відмовляється. Зважаючи на все, у Німеччині таки прийшов час "поганого банку", який повинен звільнити фінансові інститути від "токсичних" цінних паперів. (Крістіан Рамтун, Берлін)