Томаш Кіпта налаштувався на найгірше. Шеф поліції чеського промислового міста Млада Болеслав планує частіше посилати своїх співробітників на нічне патрулювання і більше уваги приділяти кварталам, у яких розміщені гуртожитки найманих робітників з В'єтнаму і України. Млада Болеслав - батьківщина чеського автовиробника Skoda. "Дочка" Volkswagen вже звільнила тут 1,5 тис. з 4 тис. підсобних іноземних робітників. Без копійки в кишені, приречені на змушену бездіяльність, вони стали головним болем шефа поліції.

Маса безробітних гастарбайтерів - типове явище в умовах економічного спаду. Адже іноземців, як правило, звільняють у першу чергу. Це в багатьох відбиває бажання залишатися в чужій країні чекаючи заробітків. Тому частина мігрантів повертаються на батьківщину, частина - відправляються в іншу таку ж чужу країну, але із кращими перспективами знайти роботу. (На колишньому місці залишаються лише деякі - головним чином висококваліфіковані працівники, які зберігають свою посаду навіть при зростаючому безробітті серед корінного населення.) Підтримує їх і та думка, що їх власні країни також перебувають в "аварійному" стані.

Допомагають мігрантам "упакувати речі" і національна влада, яка сьогодні посилює міграційну політику, щоб іноземці не могли конкурувати з місцевими жителями за робочі місця. При цьому обидва мотиви - і власне бажання, і примус владою - призводять до того, що знижується кількість не тільки гастарбайтерів, але й грошових переказів, які ті відправляють на батьківщину.

Виїхати від кризи

Нинішня криза найсильніше вдарила саме в тих галузям, де зазвичай працюють більшість мігрантів, що приїхали на заробітки. У США та Іспанії це будівництво, у Великобританії - сектор фінансових послуг, в Ірландії - туризм. І хоча торік число мігрантів у світі ще збільшувалося, темпи його зростання були набагато нижчими, ніж раніше. А деякі країни вже переживають відтік іноземних працівників. Скажімо, у Британії кількість поляків, які становлять майже дві третини мігрантів, за рік скоротилася майже у два рази.

Щоправда, вплив глобального економічного спаду на міграцію не зовсім очевидний. З одного боку, більшість мігрантів - вихідці із країн, що розвиваються, чиї економіки у більшості зараз у трохи кращому стані, ніж економіки розвинених країн, куди мігранти направляються. Тому цілком закономірно очікувати зниження імміграції в розвинені країни і посилення так званої рееміграції. Але з іншого боку, все відносно - у тому числі й економічний спад. Погіршення добробуту населення у Франції, наприклад, і у В'єтнамі - це "небо і земля", навіть незважаючи на те, що французька економіка скоротиться на 1,4%, а в'єтнамська зросте на 5,4%.

Позначається і сильна девальвація національних валют у багатьох країнах, що розвиваються, особливо в Центральній і Східній Європі, а також зміцнення євровалюти, через яку мігрантам є сенс працювати в зоні євро. За цих причин еміграція з економік, що розвиваються, у розвитку може зростати й далі. Так, за оцінками дослідження Migration Policy Institute, якщо реальний рівень заробітних плат у Мексиці, яка поставляє більшу частину іммігрантів у США, скоротиться на 10%, рівень нелегальної міграції в Штати зросте на 6,4-8,7%. Незважаючи на те, що американська влада активно бореться із припливом гастарбайтерів.

Співвітчизники у фаворі

Жорсткість міграційної політики стала "модним" трендом протягом останніх років, коли мова про рецесію ще не йшла в жодній країні. Криза ж швидко перетворила задумані проекти в законодавчі акти. У Євросоюзі "трендсеттером" стала Франція в особі президента Ніколя Саркозі. Під час свого головування в ЄС французький лідер ініціював два нововведення, які повинні стати загальноєвропейськими, оскільки, на його думку, при вільному пересуванні робочої сили й наявності Шенгенської зони національна міграційна політика не має сенсу. Перше – більш суворий відбір іммігрантів через введення блакитної карти за стандароми американської зеленої карти. Друге - жорсткіший контроль над нелегальною імміграцією.

Пропозиції Саркозі в дійсності виявилися набагато м'якшими за те, до чого прагнуть національні уряди, для яких посилення безробіття при наявності численних іноземців - прямий виклик їх популярності серед виборців, а значить - і їх влади. Так, у Великобританії міністр імміграції Філ Вулас, просуваючи гасло "британські робочі місця для британських працівників", виступає за введення річних квот на імміграцію. Глава італійського уряду Сільвіо Берлусконі пригрозив нелегалам тюремним ув'язненням і штрафами, а не італійцям, у тому числі і громадянам з інших країн ЄС, які не мають засобів до існування і дозволу на проживання, - виселенням із країни. В Іспанії влада підготувала "план добровільного повернення".

Вони пропонують мігрантам повернути дозвіл на проживання і робочу візу, виїхати із країни і не повертатися туди протягом трьох років. Замість того щоб погодитися на такі умови іноземці одержать наперед допомогу з безробіття. Сьогодні ця сума досягає $40 тис. на одного іммігранта. Але бажаючих однаково небагато. Все це, між іншим, стосується й українських мігрантів, у яких Італія та Іспанія користуються особливою любов'ю.

Не раді нашим співвітчизникам і у Чехії, де перебувають 12,8% українських трудових мігрантів. Там уряд готовий заплатити іммігрантам, що приїхали не з країн Євросоюзу, по 500 євро і купити зворотний авіаквиток, аби тільки ті залишили країну. Чеська влада очікує, що найближчим часом такою можливістю скористаються близько двох тисяч трудових мігрантів, що не так вже й багато з урахуванням того, що в грудні таких у Чехії було зареєстровано 285 тис.

Подібне відношення до іноземців, "гноблячих місцевих жителів", характерно не тільки для Європи, але й для Росії, і для США. Так, у грудні російський уряд скоротив квоту іноземної робочої сили до 1,7 млн. чоловік, хоча ще в жовтні планував підвищити її до 3,9 млн. чоловік. На додачу у січні була продовжена заборона іноземцям на роботу в сфері роздрібної торгівлі.

Наслідки такого поводження з мігрантами досить неоднозначні. З одного боку, для країн, що експортують працівників, повернення гастарбайтерів означає додаткове навантаження на ринок праці і необхідність створювати робочі місця не тільки для тих жителів, які вже залишилися без роботи, але й для знову прибулих. З іншої, у міру того, як виростають бар'єри на шляху міграції, користь від самої міграції зменшується. Приміром, у Євросоюзі проживає старіюче населення, яке необхідно "розбавити молодою кров'ю". Вся надія була на мігрантів (близько 80% новоприбулих зі Східної Європи в Західну молодше 35 років), поки місцеві жителі не ополчилися на них як на суперників за робочі місця. Крім того, приїжджі працівники зазвичай обходяться роботодавцям дешевше, ніж місцеві.

Від ріки до струмочка

В 2008 році мігранти з усього світу повернулися на батьківщину, за даними Всесвітнього банку, $305 млрд. Це на $23 млрд. більше, ніж позаторік. При цьому темпи зростання загальної суми грошових переказів були набагато нижчими, ніж у попередні роки. Як у цілому у світі, так і у всіх регіонах зокрема. Так, приплив грошових переказів у країни, що розвиваються, Європи й Центральної Азії збільшився в 2007 році на 31%, а в 2008-м - усього на 5%. У Латинській Америці він і зовсім залишився без змін. Але цього року потоки грошових переказів не будуть зростати навіть низькими темпами - вони скоротяться (у середньому на 6%). А відновляться в найкращому разі в 2010 році.

Для більшості країн суми грошових переказів від гастарбайтерів не особливо суттєві в масштабах поточного рахунку платіжного балансу. Але для деяких вони становлять левову частку ВВП, і їхнє скорочення являє собою реальну загрозу економіці кожної із цих держав. Так, у випадку Таджикистану в "посилках" через кордон приходить 46% ВВП, у Молдові - 38%, у Лівані - 24%. Що, до речі, ще й істотно позначається на курсі місцевої валюти.

Крім того, грошові перекази мають одну незаперечну перевагу. Вони зазвичай мало залежать від економічного зростання в країні, звідки вони висилаються, оскільки працівники відправляють певну частку своїх доходів на утримання родини, і не робити цього вони не можуть, тому що саме для цього вони й залишили батьківщину. Тому, як вважає Діліп Рата, експерт Всесвітнього банку з питань грошових переказів і міграції, потоки приватного капіталу вважаються більш стабільними джерелами валюти, ніж експортний виторг, іноземні інвестиції, позиковий капітал або міжнародна фінансова допомога.

А сьогодні такими - хоч малими, але постійними - валютними надходженнями жодна країна не може собі дозволити зневажати. У тому числі й Україна, хоча в нашій країні грошові перекази становлять усього лише 3,9% ВВП, у той час як експорт формує майже половину внутрішнього валового продукту. Адже на іншій чаші ваг - втрата декількох сотень мільйонів доларів (які могли б підтримати курс стрімко знеціненої гривні), повернення емігрантів додому, у тому числі й працюючих на заводі Skoda, і поповнення ними армії українських безробітних, котра й так уже нараховує майже 900 тис. чоловік.