За інформацією "ВД", у подібній ситуації опинилися тисячі позичальників. А відповідні рішення фінансисти приймали на підставі даних, отриманих від бюро кредитних історій (БКІ).

Ініціатива крається

Практично всі кредитні договори містять пункт, відповідно до якого позичальник добровільно погоджується на передачу даних БКІ про своєчасність погашення боргу. Така згода передбачена законодавством під цілком пристойним приводом - зниження ризиків кредитування. У підсумку виграти від цього повинні були самі боржники: благонадійним обіцяли зниження ставок. Так ця система працює в західних країнах. Але не в Україні. Ставки фінансисти не знижували, опираючись нібито на низьку якість інформації, що перебуває в розпорядженні бюро. А з початком кризи дані бюро "раптом" перетворилися на затребувані: на підставі їх даних страхові компанії і банки почали переглядати вартість послуг за діючими договорами - вбік підвищення.

У зону ризику потрапили власники споживчих та іпотечних кредитів, номінованих в іноземній валюті. А таких у країні більшість. У підсумку із сумнівною репутацією виявився практично кожен третій позичальник, дані про які зберігаються в Українському БКІ. Аналогічна картина спостерігається і у Міжнародному БКІ.

"За оцінкою баз нашого бюро, до лютого 2009 р. частка проблемних кредитів, з яких було зафіксовано прострочення платежів за тілом кредиту і відсотків, становить 13,46%. У цілому ж з початку 2008 р. до сьогодні з 34,18% кредитів спостерігалися прострочення за платежами протягом усього терміну дії договору", - говорить Ірина Миколаєнко, глава Міжнародного БКІ.

По-дружньому відповідальність за настільки обтяжуючу статистику на рівні з позичальниками повинні були розділити держава і фінансові установи - обидва припустилися помилок в ризик-менеджменті. Проте, за колективні помилки розраховуються власники кредитів - їх рейтинг надійності знижується, про що з'являються відповідні записи в БКІ.

Але якщо позичальники вважають, що спроби реструктуризувати виплати позитивно позначаться на їх репутації, мовляв, у такий спосіб вони демонструють свої наміри виконувати взяті зобов'язання, то поспішаємо їх розчарувати: все може скластися з точністю до навпаки. Відтермінування платежу в майбутньому може стати для фінансистів вагомою підставою для пред'явлення більш жорстких умов кредитування. І навряд чи хтось зробить знижку на економічну кризу. "Люди, які брали гроші в борг і не повертають їх, повинні знати: усе зафіксовано в їх кредитних історіях. Це означає, що коли криза закінчиться, кредити для них будуть коштувати дорожче. Тому що неповернення - це в першу чергу вина позичальника", - переконаний Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків.

Прозорості немає

У західних країнах, та й у сусідній Росії, позичальники можуть без проблем одержати свої кредитні звіти. Приміром, у США і Канаді кредитні агентства самі щорічно розсилають споживачам, чиї історії включені в бази, докладні відомості про зміну оцінки їх надійності, а також, що особливо важливо, підстави для її перегляду.

Правом на одержання інформації про свою кредитну історію володіють й українські боржники - за Законом "Про організації формування і обліку кредитних історій", вони можуть ним скористатися не частіше, ніж раз на рік, або ж при зміні договору з банком. Але БКІ не розсилають українцям інформацію про поточний стан їх кредитної репутації - мовляв, попиту на послугу немає. "Навіщо нам висилати людям дані, якими вони самі не цікавляться?!" - резонно відзначили в одному із БКІ.

Законом чітко визначено, що надання позичальником інформації БКІ- справа суто добровільна. Однак, за інформацією "ВГ", наповнення баз деяких бюро відбувалося з порушенням цієї норми. "Одне БКІ просто зазачало дані про всіх своїх клієнтів, включаючи навіть учасників зарплатних проектів. На одній з останніх нарад у Мін'юсті в керівників цих бюро поцікавилися, за скількома з історій у них є згода українців на збір і зберігання подібної конфіденційної інформації. Виявилося, що тільки половина", - розповіло "ВД" джерело в Мін'юсті, що побажало залишитися неназваним.

Більше того, за даними Міжнародної ліги захисту прав громадян України, кредитна інформація продається антиколекторським і колекторським компаніям, які підшукують потенційних клієнтів - як серед громадян, так і серед кредиторів. Це незаконно, тому як доступ до такої інформації обмежений лише колом фінансових установ.

Але навіть якщо бюро і працюють у правовому полі, користі від них для позичальників мало.

У першу чергу - через відсутність єдиної методики з оцінки якості історії. Сьогодні кожне з п'яти нині діючих бюро формує її на свій лад, а обміну інформацією між бюро як такого немає. "У Першому всеукраїнському БКІ не ведуться "чорні списки" і немає поділу на негативні і позитивні кредитні історії. Кредитна історія відображає платіжну поведінку позичальника, виконання їм своїх фінансових зобов'язань, - пояснює Антоніна Паламарчук, голова правління Першого всеукраїнського БКІ. - Поява інформації про пролонгацію кредиту, затримку платежів і потім про погашення простроченої заборгованості не робить історію автоматично негативною. Оцінку кредитної історії дає сам банк при роботі з позичальником". В Українському БКІ для оцінки якості кредитної історії використовується рейтинг позичальника: від нуля до 700 балів. Де нуль - це дефолт, а 700 - ідеальна ситуація. Причому більше 50% клієнтів з бази Українського БКІ мають рейтинг в 300-400 балів.

За Законом "Про організацію формування та обліку кредитних історій" позичальник, що проштрафився може виправдатися, додавши до свого файлу коментар обсязгом до 100 слів. Як відзначає Ірина Миколаєнко, до таких дій можна вдатися у випадку реструктуризації або зміни графіку платежів за позикою. Однак українці ігнорують свої шанси на виправдання.

"У методиках закордонних кредитних бюро той факт, що позичальник реструктуризує кредит, не є приводом для погіршення кредитної історії. А от наявність безлічі кредитів в одного позичальника - привід для перегляду якості історії в негативний бік. Тому що, як правило, серед "охочих до кредитів" людей зустрічається велика кількість неплатників", - відзначає Богдан Пшеничний, генеральний директор Українського БКІ.

Проте чи будуть дотримуватися закордонної практики вітчизняні фінансисти - велике питання. " Чи відносити проблему з поверненням боргу, що виникла в період кризи, на негатив кредитної історії - остаточне рішення буде приймати банк. Якщо в людини не виникало труднощів і непорозумінь із погашенням позики до кризи і якщо подібні ситуації не будуть виникати після кризи, банк може закрити на негатив око або викреслити його із кредитної історії", - вважає Олександр Сугоняко.

Безпритульники

На думку "ВД", Закон "Про організацію формування та обліку кредитних історій" потребує корективів - у частині прозорості та методик формування баз даних БКІ. По-перше, варто формалізувати механізм створення й оцінки історії. На сьогоднішній день у законі прописані лише принципи формування подібної інформації. Фінансисти запевняють, що криза підкорегує діючі підходи до оцінки фінансової репутації громадян. "Методики оцінки кредитних історій будуть переглядатися. Поки що ми не можемо сказати, яким чином змінюватимуться критерії, але зміни точно відбудуться", - вважає Богдан Пшеничний. Наприклад, мова може йти про пом'якшення негативних оцінок до позичальників, які потрапили в халепу саме в період кризи. Але яку дату в цьому випадку вважати початком фінансових негараздів? Приміром, у Міжнародному БКІ початком кризового періоду вважають жовтень 2008 р.

По-друге, виходом може стати "амністія" тих історій, якість яких знизилася внаслідок кризи. Приміром, якщо прострочення із платежами за боргами виникли через затримку із зарплатою на підприємстві. "Обнулення" кредитних історій відбуватися не може. Згідно чинного законодавства, кредитна історія зберігається в бюро протягом десяти років", - вважає Ірина Микитенко. Тому розв'язувати процес із негативною інформацією, що поглинула бюро через кризу, доведеться на рівні держави.

Тільки от невдача - у секторі держнагляду над бюро панує хаос. До березня ц.р. ліцензування і регулювання їх діяльності перебувало під наглядом Мін'юсту. 4 березня парламентарі прийняли закон, що переводив БКІ під опіку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Але, зважаючи на все, поки що жоден з регуляторів не має чіткого бачення розвитку ситуації. "Мін'юст займається лише юридичною реєстрацією бюро кредитних історій. Ми не контролюємо і не аналізуємо їх діяльність, оскільки сфера діяльності бюро не стосується компетенції Мін'юсту", - говорить Лія Ільченко, прес-секретар Міністерства юстиції.

У держфінпослуг прокоментувати ситуацію з бюро також не змогли, нібито через відсутність підпису президента під документом, що підпорядковує БКІ їх відомству. Так що поки доля позичальників залишається в їх же руках. Зрештою, надання інформації БКІ- справа добровільна, так само як і рішення про вилучення особистої інформації з відповідних баз. Навряд чи фінансова система виграє у випадку масовості таких відмов. Так що регуляторам варто поквапитися.

Бум даних

Станом на початок березня бази даних українських БКІ, за інформацією Мін'юсту, містять інформацію про кредитні історії близько 12 млн позичальників, за оцінкою фахівців самих бюро - близько 20 млн. Наприклад, у Першому всеукраїнському БКІ до березня зібрали більше 1,3 млн історій, стільки ж - у Міжнародному БКІ.

Бюро запрацювали в Україні тільки в січні 2007 р. Банкіри готувалися до створення баз заздалегідь, включаючи вимогу про надання даних про позичальника у свої контракти з 2005 р. Інформація про позичальників, що взяли кредит до цього моменту, у БКІ не потрапила. Але банки заповнюють цей пробіл: умовою реструктуризації або пролонгації кредиту в нинішній час є згода боржника на надання даних про платежі БКІ.

Едуард Багіров, глава Міжнародної ліги захисту прав громадян України

- Кредитні рейтинги людей, які раніше мали ідеальні кредитні історії, знижуються. Відновити нормальний рівень своєї фінансової репутації в майбутньому буде проблематично.

Тому я рекомендував би проблемним позичальникам звертатися в бюро із проханням виключити інформацію про них з реєстру. Банк і бюро повинні розглянути звернення громадянина і надати йому відповідь протягом місяця, як того вимагає Закон "Про інформацію".

Відмова може бути оскаржена у судовому порядку. Ст. 32 Конституції України гарантує громадянам, що ніхто без їх згоди не може акумулювати інформацію про їх стан: матеріальний, фінансовий, майновий. 90% громадян не хотіли б, щоб інформація про них, їх фінансові можливості або їх родини була доступною в подібній базі.