Напередодні початку саміту "Великої двадцятки" Київ за запрошенням Київської школи економіки (KSE) відвідав всесвітньо відомий економіст Роберт Піндайк, щоб прочитати лекцію про те, як інвестори приймають рішення в умовах невизначеності. А також про те, як орієнтація на чужі вчинки, своєрідне "стадне почуття", призводить до формування бульбашок на ринку. Подібних до тої, яка луснула у 2007 році на американському ринку іпотеки і наслідки якої ми "розгрібаємо" дотепер. Довідавшись про походження нинішніх проблем, "Інвестгазета" вирішила поцікавитися у професора Піндайка, як же вийти з поточної кризи, чи допоможе саміт G20 її подолати і коли, нарешті, ми всі зможемо зітхнути спокійно.

Спочатку питання, яке хвилює найбільше: коли світова криза нарешті завершиться?

Це питання виключно оптимізму та песимізму в її оцінці. Я трохи песимістичний, говорячи про неї. Щоправда, мої друзі вважають, що навіть занадто песимістичний... Я думаю, найгірше ще попереду. ОЕСР прогнозує, що економічний спад у США, ЄС та Японії досягне свого дна влітку 2010 року. Це означає, що ситуація погіршуватиметься протягом ще одного року, і тільки потім почне йти на поправку. І це - консенсусний прогноз. Стан до середини наступного року може як поліпшуватися, так і погіршуватися навіть після закінчення цього періоду.

Чи можна пророкувати точніше?

Усе залежить від того, чи почнуть країни впроваджувати протекціоністські заходи, від того, наскільки на даний момент є глибокою банківська криза в окремих державах, адже це дотепер невідомо. Тобто від тих речей, які зараз просто неможливо пророчити. І ця невизначеність, до речі, теж є частиною проблеми, оскільки інвестор, що хоче сьогодні, наприклад, побудувати завод, але чує різноманітні прогнози щодо тривалості рецесії, боїться розпочинати новий проект сьогодні і воліє почекати та подивитися, що відбуватиметься завтра. У підсумку всі чекають, поки ситуація покращиться, а через це вона тільки погіршується.

У цей час у світі превалюють два підходи у боротьбі із кризою - американський і європейський. Який ви вважаєте більш ефективним?

Для Євросоюзу сама по собі боротьба із кризою важча, ніж для США, адже США - це єдина країна, а ЄС - об'єднання країн. Брюссель намагається координувати антикризову політику з державами, у яких зовсім різні проблеми - різні рівні безробіття, різні розміри бюджетного дефіциту, різні думки щодо припустимого порогу бюджетного дефіциту на наступний рік. Таким чином, Євросоюзу набагато складніше діяти як єдиному цілому. У США уряд просто дійде висновку, що необхідний новий стимулюючий пакет. Конгрес дискутує із цього приводу, але зрештою пакет однаково приймається.

Яка країна проводить найуспішнішу антикризову політику?

Успіх будь-якої політики залежить від того, проти чого вона спрямована. У кожної країни свої власні проблеми, не схожі на проблеми інших держав, і ліки їм необхідні різні. У США відбулася саме фінансова криза, куди були залучені банки та інвестиційні компанії. У Великобританії - також фінансова криза, але вона зачепила тільки банківський сектор. Тут уряду важливо вирішити, що робити з фінансовими установами, які втратили ліквідність і стали банкрутами. У той же час у Німеччині фінансової кризи, загалом, немає. Проблеми німців полягають у падінні експорту через світову рецесію, у результаті якої скоротився глобальний споживчий попит. Тому для Німеччини питання полягає в тому, як стимулювати внутрішній попит, щоб компенсувати зниження обсягів експорту.

Сьогодні багато країн вдаються до протекціонізму. Чи може СОТ перешкоджати цим тенденціям?

СОТ встановлює правила. Якщо одна країна-член організації ввела неприпустимий тариф, інша може поскаржитися на неї у СОТ. Але мине багато часу, перш ніж Організація підготує резолюцію. І незрозуміло, що буде, якщо перша країна, всупереч вказівці СОТ, заявить, що введе цей тариф у будь-якому разі. Звичайно, СОТ зможе застосовувати певні санкції, але й вони обмежені. Більше того, якщо всі держави вдадуться до протекціонізму, думка СОТ буде просто зігнорована, її вказівки не будуть виконуватися, її вимоги будуть порушуватися і, загалом, організація перестане існувати. Тоді світ перейде від рецесії до депресії.

Тобто під впливом кризи СОТ доведеться грати іншу роль у глобальній економіці?

Можливо. Хоча, може бути, усе буде добре, сплеску протекціонізму не буде, і держави будуть продовжувати прагнути у СОТ.

Наскільки захист внутрішнього ринку може допомогти Україні?

Я нещодавно почув, що Україна має намір увести додаткові імпортні тарифи, які у сумі становлять 23%. Жахливо, якщо таке рішення буде прийняте. Саме подібні заходи зробили Велику депресію - великою. Тоді через економічний спад багато держав - і США, і в Європі - почали посилювати умови міжнародної торгівлі, уводячи нові та підвищуючи дійсні тарифи. Але це лише погіршило загальний стан і відомо, до чого призвело.

У такому випадку, які кроки ви б порадили зробити Україні для погашення кризових явищ?

Насамперед не підвищувати імпортні тарифи. У мене склалося враження, що у вашій країні фінансова криза пов'язана насамперед з недовірою до уряду, нестачею впевненості у його діях. Люди побоюються дефолту, тому, компенсуючи високі ризики, уряд змушений збільшувати процентні ставки за державними облігаціями. Щоб вирішити цю проблему, українська влада повинна проводити дуже прозору, зрозумілу фіскальну і монетарну політику. Тим більше, що крім політичних труднощів, Україна страждає від тих самих проблем, що й інші країни - низької ліквідності банківської системи, високих процентних ставок за кредитами, скорочення інвестицій, заморожених будівельних проектів, зростаючого безробіття, імпорту, що дорожчає. Ваша країна, як і решта Східної Європи, перебуває у важкому стані. А тому зараз найбільш важливо відновити впевненість у банківській системі й у здатності уряду розплатитися за боргами.

Світ сьогодні гостро потребує реформування регулювання фінансової системи, щоб вийти із кризи. Як саме зміниться, на вашу думку, глобальна фінансова система після прийняття необхідних реформ?

У різних країнах будуть прийняті різні кроки щодо зміни регулювання фінансової системи. І США, і Великобританія підготували свої різні пропозиції із цього приводу. Прийти до консенсусу, коли існує безліч поглядів на те, наскільки сильно потрібно регулювати роботу фінансових інститутів, природно, складно. Наприклад, кредитно-дефолтні свопи (CDSs). Вони нагадують ф'ючерсні контракти, але, на відміну від ф'ючерсного ринку, ринок CDSs дотепер не регулювався державою. Тому в США вважають, що його варто контролювати так само, як і ринок ф'ючерсних контрактів. Я не думаю, що країни зможуть виробити спільний підхід - і не тільки на саміті G20, але й у принципі в майбутньому. Скоріше, кожній з них доведеться приймати рішення тільки за себе і відносно себе.

Напередодні саміту Китай висунув пропозицію, яку підтримали деякі держави - замінити долар у ролі головної резервної валюти іншою валютою, наприклад, SDR Міжнародного валютного фонду. На ваш погляд, необхідність у цьому існує насправді?

Долар є провідною резервною валютою, тому що люди та уряди воліють використовувати саме його, а не тому, що хтось один - якийсь король, скажімо, - обрав долар. Очевидно, вони вважають долар найбільш безпечною валютою. Китай тримає величезні активи, деноміновані в доларах, - державні облігації США. І це його самостійне рішення, ніхто Пекін до цього не примушував. Й інші країни також за власним бажанням тримають величезні суми в бондах, деномінованих у доларах, як, втім, і євробонди, і облігації, деноміновані в ієнах. І жодна декларація цього не змінить.

Але наскільки доцільно сьогодні інвестувати у долар?

Вкладати такі величезні суми у доларові облігації, як це зробив Китай, - це свідомо йти на ризик. Якщо курс долара до інших валют упаде, то Китай втратить. Але його проблема полягає не тільки в цьому. Якщо Пекін почне продавати свої казначейські облігації США і купувати облігації в ієні або, скажімо, у фунтах стерлінгів, курс долара почне стрімко знижуватися, і тоді Китай програє тому, що вартість його доларових активів, що залишилися, істотно скоротиться. Я думаю, Пекін шкодує, що інвестував так багато в державні цінні папери США, замість того щоб істотніше диверсифікувати структуру власних активів. Але це вже реалізований їхній власний вибір. Тепер, мені здається, Китай поступово скорочуватиме частку держоблігацій США у своєму портфелі та вкладати у більшу кількість валют.

У які саме? Чи може євро, судячи з нинішнього його зміцнення до долара, стати основною валютою для зберігання заощаджень і формування резервів?

Таке може трапитися, але це буде великий сюрприз. А може відбутися і навпаки. Останні два місяці долар дійсно падав, але до цього він тривалий час зростав до євро. Це означає, що, на думку мільйонів людей, долар надійніший, ніж євро, а держоблігації США надійніші, ніж держоблігації, приміром, Німеччини.

Роберту С. Піндайку 64 роки. З 1971 року він викладає у Sloan School of Management (MIT). Професор економіки і фінансів. З 1983 року він є асоційованим членом National Bureau of Economic Research (NBER). Співавтор всесвітньо відомих книг "Економетричні моделі та економічні прогнози"(1976 р.), "Мікроекономіка"(1989 р.), "Інвестування в умовах невизначеності"(1994 р.)