На жаль, нині рівень довіри до наших банків сягнув однієї з найгірших позначок за весь час існування Української держави. Якщо в серпні 2006 року, за даними соціологічних досліджень аналітичної групи "Центр", вітчизняним банкам не довіряли 40,8% наших співгромадян, а торік у вересні цей показник становив усього 21,0%, то наприкінці цього березня він сягнув 74,8%, зрісши більш як утричі.

Зрозуміло, що коли збереження коштів стає однією з найбільш значущих проблем для значної частини населення країни (40,9%), а оцінка стійкості банківських установ неухильно наближається до нуля, архіскладно утримати заощадження громадян на депозитних рахунках. На кінець першого кварталу цього року сукупний індекс депозитної активності (ІДА), який і демонструє готовність людей зберігати свої заощадження в банках, становив усього 49,9 пункту з 200 можливих.

Такий показник багато в чому пояснюється впливом цілої низки чинників:

- реальним погіршенням матеріального становища переважної частини населення (окремий індекс - 43,1 п.);

- відсутністю у більшості українців очікувань поліпшення свого фінансового становища в найближчі 12 місяців (96,5 п.);

- невірою, що найближчим часом поліпшиться економічна ситуація в країні (73,8 п.);

- негативною оцінкою сприятливості поточних умов для депозитних вкладів (23,8 п.);

- низькою готовністю населення зберігати свої гроші на банківських депозитах (35,1 п.);

- слабким рівнем довіри до банків (окремий індекс - 26,8 п.).

Звісно, депозитна активність зростатиме при поліпшенні добробуту наших співгромадян і реальних позитивних зсувах в економіці. Але зараз дуже важко сказати, коли це справді відбудеться. Тому залишається інший шлях вирішення цього складного завдання. Шлях, що грунтується на зміцненні репутації українських банків як надійних кредитно-ощадних компаній.

Безумовно, той же рейтинг довіри багато в чому залежить від безпосередніх дій фінансових структур. Але під час світової кризи за різкого обмеження доступу до грошових ресурсів виконувати всі зобов’язання перед клієнтами досить проблематично для будь-якої фінансової установи. Особливо коли існує значний часовий розрив між погашенням кредитів і виплатою депозитів. Як правило, банки видавали позики на середньотерміновий або довготерміновий період, а гроші населення залучали максимум на один-два роки. Ці "ножиці" і стали першопричиною головної проблеми нинішнього кризового становища: "Де взяти гроші для виплати депозитів?"

Для банків з іноземним капіталом таким джерелом можуть послужити материнські структури. Однак в умовах тотального дефіциту довіри до всієї банківської системи така підтримка може бути ефективною лише незначний час. За цей короткий термін потрібно встигнути повернути впевненість українського населення у стійкості більшості банків. Інакше відпливу коштів не зупинити.

Парадокс полягає в тому, що швидке і результативне розв’язання цієї проблеми можливе лише за умови, що фінансові інституції, особливо з вітчизняним капіталом, точно виконуватимуть усі зобов’язання перед клієнтами. Але в тім-то й заковика, що для таких установ єдиним ресурсним джерелом зараз залишається тільки держава. Звідси висновок: українським банкам як повітря потрібна оперативна, заснована на зрозумілих і прозорих для суспільства засадах рекапіталізація.

Це чудово усвідомлюють і потенційні вкладники. За даними наших досліджень, якщо для 29,0% населення важливим елементом стабільності фінансової установи виступає її здатність виконувати свої зобов’язання, то для 24,7% таким репутаційним критерієм може слугувати підтримка українських банків із боку уряду. Дотримання ж кредитно-ощадними структурами своїх початкових зобов’язань (відмова від підвищення відсоткових ставок за кредитами і зниження їх за депозитами) може зміцнити довіру до них ще 17,5% населення. А готовність банків іти назустріч своїм клієнтам (насамперед у разі дочасної виплати депозитів і реструктуризації кредитної заборгованості) можуть додати ще 15,6% поваги до них.

Виходить, що виконання вимоги МВФ щодо здійснення рекапіталізації українських банків допоможе запустити механізм відновлення довіри національного вкладника до вітчизняних депозитних структур, отже, і залучити величезні внутрішні інвестиції не тільки в банківську сферу, а й у реальний сектор економіки. Що раніше цей план почне реалізовуватися, то швидше почне відроджуватися банківська система, то швидше відбудеться оздоровлення національної економіки.

Індекс депозитної активності (ІДА) розраховується за результатами опитування громадської думки. Як основа використовується методика Центру обстеження споживачів Інституту соціальних досліджень Мічиганського університету. ІДА є агрегованим показником таких окремих індексів:

• змін особистого матеріального становища, що відбулися;

• очікуваних змін особистого матеріального становища;

• очікуваних змін економічної ситуації в Україні;

• сприятливості поточних умов для депозитних вкладів;

• очікуваної активності на депозитному ринку в короткостроковій перспективі;

• поточної довіри до банків України.

При розрахунку окремих індексів від частки позитивних відповідей (1) на кожне запитання віднімається частка негативних (3) і до цієї різниці додається 100 (щоб індекс не набував від’ємних значень). Таким чином, він може набувати значення від 0 до 200. Нульове значення можливе в тому разі, якщо всі респонденти дають лише негативні оцінки, 100 - спостерігається рівновага між позитивними і негативними оцінками, 200 - присутній загальний оптимізм.