У Білокамінній сподівалися, що європейці, які неодноразово мерзли через російсько-українські газові конфлікти, клюнуть на принаду. Однак розрахунки виявилися неправильними. ЄС уже давно має власний план підвищення енергобезпеки, головна мета якого - зістрибнути, нарешті, з російської енергетичної голки. І, користуючись зниженням потреби в блакитному паливі, активно втілює задумане в життя.

Український громовідвід

21 квітня на офіційному сайті президента РФ був оприлюднений "Концептуальний підхід до нової правової бази міжнародного співробітництва в сфері енергетики". "Документ направлений керівництву країн "вісімки", "двадцятки", СНД, найближчим сусідам і партнерам Росії, міжнародним організаціям і пропонується фактично замість Енергетичної хартії", - повідомив помічник Дмитра Медведєва Аркадій Дворкович.

На думку російської влади, нова система енергозабезпечення повинна бути універсальною (що передбачає дотримання задекларованих енергетичних принципів всіма державами - учасниками нової угоди), відкритою (до оновленої Енергохартії можуть приєднуватися будь-які країни, у першу чергу - США) і рівноправною (охоплювати всі аспекти світового енергетичного співробітництва, зокрема обумовлювати принципи обігу ядерного палива). Головною же ідеєю Білокамінної є жорсткість контролю над транзитерами з боку виробників і споживачів, що відразу видає головний задум хазяїв Кремля: потоваришувати з ЄС проти України, що є основним транзитером російського газу в європейському напрямку. "Існуючі двосторонні домовленості в галузі міжнародних енергетичних відносин виявилися нездатні попереджати і вирішувати конфліктні ситуації. Це порушує питання про необхідність радикального вдосконалювання правової основи світової торгівлі енергетичними ресурсами. Тому доцільне створення нового юридично зобов'язуючого документа, сторонами якого стануть всі основні країни-виробники (експортери), транзитери і споживачі (імпортери) енергоресурсів", - говориться в документі.

Насамперед мова йде про підписання нової угоди про гарантії транзиту газу, що передбачало б створення спеціальної комісії, уповноваженої врегулювати надзвичайні ситуації при поставках блакитного палива через транзитну державу. Відповідно до планів Москви цей орган буде формуватися із представників всіх сторін енергетичних відносин (у випадку з газовими поставками - РФ, України і ЄС). Наміри росіян шиті білими нитками: заручившись підтримкою європейців, безперешкодно диктувати Києву газові умови. Тим більше, що в угоду Кремль пропонує включити пункт про те, що країна-транзитер зобов'язана гарантувати виконання своїх зобов'язань, інакше вона повинна нести фінансову відповідальність за збитки, завдані їх невиконанням.

На перший погляд, європейців могла б зацікавити дана пропозиція. Адже протягом декількох останніх років вони, справно оплачуючи поставки блакитного палива, зазнавали колосальних збитків від російсько-українських газових війн. У результаті останньої, коли в січні "Газпром" припинив подачу палива в Європу через нашу територію, болгарська економіка, за підрахунками Софії, втратила $300 млн. Влада цієї країни дотепер не може знайти винного, котрий повинен компенсувати втрати.

Росіяни розраховували, що ЄС сподобається і обговорене в "Концептуальному підході" міждержавне енергетичне співробітництво, що повинно здійснюватися на принципах "прозорості всіх сегментів міжнародних енергетичних ринків (виробництво/експорт, транзит, споживання/імпорт)". Дотримання даної норми означає, що не тільки Україні необхідно бути сумлінним і транспарентним транзитером російського газу, але й РФ - азіатського. Тому, погодившись ратифікувати дану пропозицію, європейці одержать гарантії того, що і Київ, і Москва будуть нести взаємну відповідальність за безперебійне газозабезпечення ЄС. Немаловажною для Євросоюзу є і та обставина, що "Концептуальний підхід" багато в чому доповнює положення транспортного протоколу до Енергетичної хартії, у якому вказується, що "транзитні країни не повинні перешкоджати вільному проходу газу через свою територію, одержуючи за це не дискримінаційну плату за транзит". По сьогоднішній день це правило так і не набуло чинності через відмову росіян підписати документ. Головною причиною подібної позиції Москви є те, що Енергохартія передбачає також виведення договорів купівлі-продажу палива винятково між постачальником і покупцем (що невигідно РФ, оскільки ЄС, таким чином, одержить можливість купувати його прямо в Азії). Дотепер позиція Кремля в даному питанні залишалася незмінною. Але зараз у Білокамінній говорять про те, що можуть розглянути компромісний варіант російсько-європейського газового співробітництва.

Однак всі ці пропозиції Москви - лише митецька принада, що дозволить ще більше закабалити Європу. "Концептуальний підхід" містить як мінімум два положення, які категорично не влаштовують ЄС. По-перше, це обов'язковість координації енергетичної політики в галузі диверсифікованості енергопостачання, по-друге, гарантії захисту інвестицій, включаючи здійснення нових вкладень в усі ланки енергетичного ланцюжка. Погодившись із даними принципами, європейці зобов'язані будуть погоджувати з Росією свої проекти щодо диверсифікованості джерел поставок і гарантувати "Газпрому" безперешкодне здійснення його планів щодо оформлення прав власності на газотранспортну інфраструктуру країн єврозони. Чи варто говорити, що для Європи ніякі поступки не варті таких жертв.

Свою відповідь російським ініціативам ЄС дав оперативно. Наступного дня після офіційного оприлюднення Москвою проекту нового енергетичного порядку, 22 квітня, Європарламент схвалив "Третій енергетичний пакет". Прийняті п'ять законів покликані завершити побудову єдиного газового ринку Європи. Вони обумовлюють щонайменше два революційні положення: майново-правове роз'єднання вертикально інтегрованих енергетичних компаній і обмеження інвестицій в енергетичну інфраструктуру з боку третіх країн. Після їхнього вступу у силу продавці газу втратять права на європейську енергоінфраструктуру. Компанія, що одночасно володіє енергоресурсом і європейською інфраструктурою, зобов'язана буде розділити цей бізнес за одним із двох варіантів: або продати газове господарство незалежному операторові, або, залишившись власником даного майна, віддати його в управління спеціально створеному "незалежному операторові системи".

Ці правила - смертний вирок "Газпрому". Адже вони поширюються не тільки на європейські компанії, але й на суб'єкти господарювання третіх країн, які працюють у ЄС. Таким чином, компанія Олексія Міллера зобов'язана буде продати (або передати ЄС під оперативний контроль) європейську газову інфраструктуру, яку вона по крупицях скуповувала протягом останніх років, - Wingas, Lietuvos dujos, Latvijas Gaze, Eesti Gaas, Gasum Oy, які у різному ступені володіють енергетикою Німеччини, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії. І вже тим паче "Газпром" не зможе реалізувати свою давню мрію щодо оформлення контролю над енергетичною інфраструктурою інших європейських країн. Насамперед це стосується покупки Centrica - найбільшої у Великобританії газорозподільної компанії, що російський монополіст намагається придбати ще із середини 2000-х років. Але головне в тому, що такі вимоги "Третього енергетичного пакета" ставлять під питання сенс реалізації стратегічних проектів "Газпрому" - будівництво Північного і Південного потоків, якими в Москві, безумовно, розраховували управляти після їхньої здачі в експлуатацію.

Минулого тижня Кремль знову відчув всю гаму почуттів приниженого самолюбства. Одночасно із прийняттям "Третього енергетичного пакета" Європарламент після 11 років підготовки і гострих дебатів схвалив торговельну угоду між ЄС і Туркменією, що відкриває можливості входження європейських компаній у внутрішній енергетичний сектор цієї середньоазіатської республіки. Тим самим вони розраховують остаточно схилити Ашгабад до позитивного рішення про ресурсне забезпечення газопроводу Nabucco. І схоже, ЄС особливо не доведеться переконувати Туркменбаші, який уже дещо втомився від нав'язливої опіки старшого брата. "Існуюча система міжнародних енергетичних поставок є однією з найуразливіших ланок глобальної економіки. У нинішніх умовах саме диверсифікованість енергетичних потоків, включення в географію маршрутів нових країн і регіонів здатні додати необхідну стабільність глобальній економіці, забезпечити на основі здорової конкуренції баланс інтересів всіх учасників на міжнародному енергетичному ринку: і виробників, і транзитерів, і споживачів", - заявив минулого тижня президент Туркменії.

Кремлівські зірки

Зараз росіяни сконцентрувалися на тому, щоб перешкодити вступу в чинність "Третього енергетичного пакета" (що відбудеться після його схвалення Радою Міністрів ЄС). "Союзниками РФ можуть виступити Німеччина і Франція, які також не влаштовує вимога розділити дистрибуційний та інфраструктурний газовий бізнес, оскільки німецькі RWE і E.ON і французька Gd Suez володіють енергетичною інфраструктурою низки інших європейських країн. З огляду на інтереси цих держав, Радмін ЄС може запропонувати Європарламенту переглянути умови "Третього енергетичного пакета" і піти на компроміс із Москвою, взявши за основу деякі її пропозиції, викладені в "Концептуальному підході", - вважає директор компанії "Да Вінчі АГ" Анатолій Баронін. На його думку, тим самим Росія намагається пом'якшити реформаторські умови європейців і вивести себе з-під удару. Але реалізація цього плану малоймовірна, оскільки в супротивників лібералізації може не вистачити голосів у Раді Міністрів ЄС: Німеччині та Франції належить 20 голосів з 87, тоді як для ухвалення рішення достатньо 58.

Малоперспективними здаються і потуги Кремля утягнути Європу у власні енергетичні проекти. Минулого четверга "Газпром" почав у Брюсселі кампанію з просування Південного потоку. За словами представників компанії, вони вже встигли провести переговори з Єврокомісією, щоб надати проекту статус пріоритетного, що дасть можливість одержати допомогу при підготовці техніко-економічного обґрунтування і спеціальних кредитів. "Південний потік - це важливий проект європейського рівня", - заявив прес-секретар "Газпрому" Сергій Купріянов. Однак самі європейці прокоментували подію куди більш стримано. За словами спікера енергетичного єврокомісара Андріса Пієбалгса Феррана Тарранделласа, щоб надати "пріоритетний статус" саме цьому проекту, російська компанія має довести, що Південний потік становить додаткову цінність для ЄС.

Так що, зважаючи на все, європейці вирішили влаштувати бліцкриг газовій монополії Кремля, поки їхні потреби в енергоносіях мінімальні. І на даному шляху вже не хочуть ніяких компромісів, на власному досвіді переконавшись, що й найменша слабина дозволить Москві знову накинути на них енергетичну петлю.