Предмет обміну

З ініціативою щодо обміну ділянками територій виступив Уряд Польської Республіки [2]. Метою Польщі було отримання нафтопромислів Нижньо-Устрицького району, в обмін на які Радянський Союз отримував «зручне залізничне сполучення».[3] Існує думка, що неофіційним ініціатором був Радянський Союз, який грав провідну роль у прийнятті більшості рішень урядів соціалістичних країн, який у результаті обміну отримував перспективний Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн[4].

Умова ґрунтувалась «на принципі взаємного обміну кілометр на кілометр»[3], в результаті якого Польща отримувала ділянку у Дрогобицькій області загальною площею 480 км², передаючи Радянському Союзу рівну за розміром ділянку у Люблінському воєводстві. Розташована на цих територіях нерухома власність передавалася безоплатно й у справному стані, а її вартість компенсації не підлягала. Кожна сторона могла вивозити своє рухоме майно, резервне і невстановлене обладнання. Надавалося право перенесення своїх прикордонних споруд і устаткування. Населення, що проживало на переданих ділянках, мало б залишатися у межах своєї держави, яка самостійно вирішувала питання про його переселення. Передача ділянок і відселення населення планувалося здійснити протягом 6 місяців після вступу умови в силу.

Для вирішення питань, пов'язаних з передачею майна, була створена змішана польсько-радянська комісія уповноважених у складі:

* Старші уповноважені з прийому та передачі майна на обмінюваних ділянках:
o Від СРСР - Тищенко М. І.
o Від Польщі - Конопка В. А.
* Уповноважені з прийому та передачі майна на ділянці, переданій СРСР Польщі:
o Від СРСР - Теньковскій М. Г.
o Від Польщі - Новак С. І.
* Уповноважені з прийому та передачі майна на ділянці, переданій Польщею СРСР:
o Від СРСР - Сірош І. Л.
o Від Польщі - Поль Л. В.

Територія, що перейшла від СРСР до Польщі

Передана Польщі ділянка здавна відносилась до етнічних земель бойків. Однією з умов обміну було виселення місцевого населення. Депортації зазнали жителі міста Нижні Устрики(інакше Нижньо-Устріки) - адміністративного центру району, сіл Бандрів, Береги Долішні, Гошів, Гошівчик, Дашівка, Лобізва, Лодина, Мочари, Панищів, Поляна, Росохате, Рябе, Рівня, Середнє (Мале), Скородне, Смільник, Соколе, Соколова Воля, Солина, Стерв'яжик (Стряжики), Телешниця-Ошварова (Ошарова) та Телешниця-Сяння (Сянна), Устянове, Хміль, Хревть, Чорна, Шевченкове (Лютовіска), Ясень і хуторів Буковина, Видрине, Воля, Дверничок, Жолобок, Задвір'я, Замлиння, Кадовбище, Кривка, Лази, Лівобрат, Нагірний, Райське, Росолин, Сикавець, Скіркове, Творильний, Устріки, Ялове Нижньо-Устрицького району, сіл Коростенко, Ліскувате і Стебник Хирівского району, сіл Міхньовець (Михновець), Ліп'є (Лип'є) і Бистре Стрілківського району. Також були депортовані жителі сіл Журавин (інакше Журавка) Нижньо-Устрицького району та Нанове Хирівського, які потрапляли у прикордонну смугу.

Сім'ї колгоспників цих населених пунктів були відправлені у колгоспи Первомайського, Березівського, Цебриківського, Роздільнянського, Кривоозерського, Троїцького і Врадіївського районів Одеської області, Андріївського, Тельманівського, Краснолиманського, Волноваського, Будьонівського і Олександрівського районів Сталінської області, Нововоронцовського і Бериславського районів Херсонської області , Жовтневого, Варварівського, Снігурівського і Баштанського районів Миколаївської області.

Сім'ї робітників і службовців, які складали незначну частину населення, були переведені на інші підприємства, більшою частиною Дрогобицької області. Це були, здебільшого, працівники нафтовидобувних галузей, залізничники і службовці соціальної сфери.

З 48 тисяч гектарів території 20,5 тисяч становили орні землі, 15,5 - ліси, 9 - сади і 1,7 - пасовища.

У числі нерухомості Польщі були передані:

* Нафтопромисел [5] з дебетом в 85 тонн нафти на добу;
* Недіючий нафтоперегінний завод, на території якого працював деревообробний завод;
* Дві електростанції (на 55 кВТ і 345 кВт);
* Механічна майстерня (з кузнею, зварювальним та слюсарним цехами);
* Лісопильний завод;
* Контора зв'язку, телефонна станція та радіовузол у Нижніх Устриках;
* 42 школи, 15 клубів, будинок культури, кінотеатр;
* 5 лікарень;
* 7667 адміністративних, господарських та житлових будівель;
* Залізничні станції Устрики Дольні і Кросценко (у Коростенко) і 17 км. залізниць широкої колії;
* 76 км. шосейних доріг.

Територія, що перейшла від Польщі до СРСР

СРСР отримав «ділянку території в Люблінському воєводстві в трикутнику між річками Буг, Солокія і Хучва, на південь від Хрубешова і на схід від Томашова Любленського»[3][6]. На території ділянки знаходилися населені пункти Варяж, Белз, Кристинополь, Угнув, Безейов, Боратин, Бояничі, Верб'яж (Вербове), Войславичі, Ворохта, Городловічі, Добрячин, Жабче-Муроване (Муроване), Жужеляни, Заболоття, Забужжя, Завишень, Конотопи, Корк, Корчів, Корчмин, Лешків, Любов (Лубнівка), Мошков , Мяновіце (Ниновичі), Опільсько, Острів, Пісочне, Піддубне, Пшемислом (Перемисловичі), Русин, Савчин, Себечів, Стаївка, Теляж, Тудорковичі, Тушків, Угринів, Ульвовек, Хатовіце, Хоробрів, Цеблів, Шмітков.

На територіях чотирьох гмін (Червоноград, Белз, Хоробрув (Хоробрів) і Ухнув, які повністю перейшли до СРСР і трьох гмін (Варенж (Варяж), Долгобичів та Тарношин) , які перейшли частково, мешкало 14 тисяч чоловік. Населення цієї території було виселено углиб Польщі, а також на територію переданої Польщі ділянки Дрогобицької області.

З 48 тисяч гектарів території 33 тисячі становили орні землі, 9,5 тисяч - луки, 3,3 тисячі - ліси і сади 21,2 га.

У числі нерухомості Радянському Союзу були передані:

* Залізничні станції Угнів, Белз, Кристинопіль і Сокаль, навантажувальні пункти Корчів, Острів та Ульвувек і 65 км. залізничного полотна;
* Електромережу високої напруги протяжністю 44 км.;
* 10 діючих малих підприємств, в числі яких:
o Спиртзавод в селі Лопаювка, продуктивністю 80 декалітрів спирту на добу;
o Елеватор на залізничній станції Сокаль;
o Два діючих цегельних заводи (в селі Пшемислов і в держгоспі Жджаринки) продуктивністю до 1 млн. штук цегли на рік кожен;
* Поштове відділення в місті Белзі і дрібні комутатори в шести населених пунктах;
* 78 км. шосейних доріг з покриттям;
* 18 шкільних будівель, 18 читалень і клуб в місті Белз;
* Один лікарняний будинок і одна амбулаторія;
* Більше 9195 житлових, адміністративних та господарських будівель, з яких 8215 залишених відселеним населенням.

Послідовність подій

15 лютого 1951 у Москві укладена «Умова між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Польською Республікою від 15 лютого 1951 р. про обмін ділянками державних територій».

26 травня умова ратифікована Сеймом Польської Республіки, 28 травня- Президентом Польщі Болеславом Берутом,31 травня - Верховною Радою СРСР.

5 червня у Варшаві відбувся обмін ратифікаційними грамотами.

Згідно зі ст.3 умови утворена змішана комісія і розпочаті роботи з демаркації кордону.

23-25 червня на засіданні Уповноважених Радянської та Польської сторін затверджені інструкції з передачі і прийому майна на обмінюваних між Союзом РСР і Польською Республікою ділянках державних територій.

9 липня розпочаті роботи з передачі і прийому майна на обмінюваних ділянках територій.

Роботи щодо відселення населення з переданої ділянки Дрогобицької області закінчені до 15 жовтня.

Роботи з підготовки до передачі нафтопромислу закінчені до 19 жовтня.

20 жовтня складені акти з передачі нерухомого майна, ділянки передані і акти підписані.

25 жовтня відведення прикордонних військ на новий кордон.

До 26 жовтня з колишньої радянської території було відселено 7167 сімей з 32066 чоловік: колгоспників 5995, робітників і службовців 1172. У південні області направлено 5 810 колгоспних сімей, в яких працездатних 14 648 чоловік. {{#tag:ref|Доповідна записка заступника Голови Ради Міністрів УРСР (Л. Корнієць) першому секретареві ЦК КП (б) У (Мельникову Л.Г.) про відселення мешканців з території, переданої Польщі. ЦДАГОУ, Фонд 1, опис 24, справа 868, стор.1-2. | Name="dopovidna"))

Робота комісії закінчена до 10 листопада 1951 року.

16 листопада відкрито залізничний пасажирський рух (після зміни ширини колії) Львів - Рава-Руська - Угнів - Белз - Кристинопіль - Сокаль. Автобусне сполучення Львів - Белз. Відновлено міст через р. Солокія м. Белз. Закінчено буд-во половини мосту через р. Західний Буг біля м. Сокаль, встановлений проїзд. Ведеться будівництво другої половини мосту. Встановлено прямий телефонний і телеграфний зв'язок зі Львовом. Встановлено тимчасовий радіовузол, діє радіомовлення.

Роботи виконані достроково. 17 листопада у Львові підписана заключна умова.

Червоноград Відео Солокія Перша частина YouTube
Червоноград Відео Солокія Перша частина 4grad.at.ua
Червоноград Відео Солокія Перша частина www.redtown.com.ua
Червоноград Відео Солокія Друга частина YouTube
Червоноград Відео Солокія Друга частина 4grad.at.ua
Червоноград Відео Солокія Друга частина www.redtown.com.ua