Коло перше: Зарплати - Споживання

Економічне зростання стане на стабільні рейки після значного поліпшення на ринку праці, але таке можливе в результаті відновлення споживчої активності, оскільки дві третини американської економіки залежать від роздрібних ринків товарів і послуг. Сьогодні у простих американців недостатньо ні грошей, ні бажання продовжувати активно споживати, у тому числі в кредит, через відсутність віри в стабільність свого робочого місця.

А якщо населеннюя не витрачає гроші, яких у нього за великим рахунком і нема (раніше відставання зарплат від темпів інфляції компенсувалося доступними кредитами), то звідки візьмуться гроші для підтримки економіки? Питання швидше риторичне. Інші за структурою і масштабами держави можуть провести девальвацію національної валюти, обмежуючи імпорт і сприяючи експорту.

Але США на сьогодні вже втратили промислову потужність, і девальвація долара мало чим допоможе. Навіть в період торішнього обвального зниження долара сальдо торгівельного балансу залишилося глибоко негативним. Американці можуть сьогодні запропонувати світу дуже мало власної продукції в порівнянні з гігантськими розмірами власного споживання. Хіба що мова може йти про обвал долара проти валют третього світу (китайський юань, бразильський реал, російський рубль). Але таке рішення не дозволить вирватися з другої пастки.

Коло друге: Дефіцити - Борги - Дефолти

Зупинити запаморочливе падіння світової економіки допомогли гігантські потоки державних грошей (в середньому 8% від світового ВВП), які були просто надруковані й оформлені у вигляді держборгів на покриття дефіциту держбюджетів. Греція, Португалія та Іспанія вже зіштовхнулися з недовірою інвесторів через роздуті дефіцити й борги. Американці зовсім не горять бажанням опинитися під прицілом мисливців за черговою жертвою боргової кризи. Тому вони вживають заходів для скорочення дефіциту держбюджету, але це вже позначилося на відновленні економіки, яка захлинулася.

Коло третє: Кредити - Зростання

Для відновлення економічного зростання потрібно, щоб банки знов почали видавати кредити, а підприємства і населення виявили бажання ці кредити брати. Трильйонна ліквідність, якою була накачана планета, опинилася на спекулятивних ринках і в гаманцях окремих панів (нас вже не дивує, що в 2009 році сукупний стан мільярдерів планети, за даними Forbes, зріс в порівнянні з 2008 роком на 50%).

Але кредитування в масі своїй так і не відновилося. І не лише в Україні, але і в США, і в Європі. З одного боку, банкіри не горять бажанням збільшувати ризики, прекрасно розуміючи, що в умовах слабкої економіки їм, можливо, доведеться залучати нові кошти в капітали. З іншого боку, і позичальники побоюються втратити свої застави, якщо банкірам знов прийде в голову дочасно розривати кредитні угоди або просто людина опиниться без роботи, а підприємець не зможе продати свою продукцію.

От і думай тепер, за рахунок яких ще джерел грошових вливань, які мають бездефіцитний характер, рятуватися. Адже населення грошей не має (пастка номер один), держави більше не можуть безконтрольно друкувати гроші й плодити борги (пастка номер два), а банки зараз швидше думають про виживання, ніж про нові кредити, так само, як і позичальники (пастка номер три).

Три замкнуті кола деколи перетинаються і мають загальні риси, але рухається світ ними нерівномірно, що і породжує побоювання і невпевненість у стабільному зростанні світової економіки. Планета вперше в своїй історії зіштовхнулася з глобальною кризою. Адже раніше джерелом зростання могла стати інша країна або регіон.

На початку 2010 року роль такого рятівника була відведена Китаю. Проте китайці заклопотані роздмухуванням бульбашок на своїх ринках і не хочуть боротися з наслідками їх краху. Тож головним союзником політиків, які мріють повісити собі на піджак орден "За успішну перемогу над першою глобальною кризою", залишається час. Але саме часу у політиків якраз і немає, адже в кожного не за горами вибори.

Хоча кінець цієї історії зрозумілий: після довгих поневірянь і пошуку безвиході в колах-пастках нам освітять рятівний вихід. І ми з радістю приймемо його. Світ прийме будь-які умови, капітулюватиме перед безнадійністю, лише щоб більше не було тероризму, безробіття, глобального потепління і неврожайних семи років (останнє, до речі, планету ще чекає). Отже, буде весело. Як то кажуть, не вимикайте телевізор.