1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ БАНКІВ

Сучасні кредитно-банківські системи мають складну, багатоланкову структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, наданих клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи:
- центральний банк
- комерційні банки
-спеціалізовані фінансові заснування (страхові, ощадні)

Закріплені доходи є основою самостійності місцевих бюджетів. Перелік доходів, які повністю зараховуються до місцевих бюджетів, встановлений Законом “Про бюджетну систему України”

Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Ця діяльність виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів. Отже, фінансова діяльність держави спричинена необхідністю держави здійснювати розподіл та перерозподіл національного доходу.

РОЗДІЛ 13 ВНУТРІШНІ РЕВІЗІЇ
13.1. СУТЬ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Контроль є складовою частиною управління суспільним відтворенням. Будь-яке суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя.

РОЗДІЛ 12 ЗВІТНІСТЬ БАНКІВ
12.1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ
Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його завершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагальнених показників банківської діяльності та стану грошово-кредитного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призначається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона складається з допомогою підрахування, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

11.4. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ УКРАЇНИ
Рахунки бухгалтерського обліку слугують не лише джерелом інформації про господарську діяльність, а й основним джерелом контролю за відносинами, які складаються між банком і державою, між банком і його клієнтами, іншими зовнішніми користувачами облікової інформації. Зауважимо, що для самого банку необхідна певна систематизація рахунків, яка б давала змогу обгрунтовано контролювати та аналізувати його фінансово-господарську діяльність як у цілому по банку, так і стосовно його філіалів. Це досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог щодо здійснення обліку на них. З цією метою Національним банком України розроблено спеціальний перелік рахунків, який називається планом рахунків бухгалтерського обліку. В основу побудови плану рахунків покладено загальноприйняті принципи та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

11.1. СУТЬ І ВИДИ ОБЛІКУ

Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання мали правдиву, об'єктивну інформацію про стан матеріальних та фінансових ресурсів як на своєму підприємстві, в товаристві чи організації, так і в партнерів. Таку інформацію дає облік, який не тільки відображає реальні господарські процеси, а й активно впливає на них. Отже, облік — це важлива функція управління господарством. У ній одночасно поєднуються різні види управлінських робіт, завдяки чому облік виконує такі важливі функції, як інформаційну, контрольну та аналітичну.

Розділ 10 Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування і грошових розрахунків
10.1. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

9.5. ФОРМИ ПОБУДОВИ ТА ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Після оцінки достовірності інформації та використання методів часових і вартісних виправлень і регулювання даних, які відповідають методиці складання платіжного балансу, дані поточного рахунку балансуються з його фінансовим покриттям і складається платіжний баланс України.

9.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.

9.1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Платіжний баланс — це структура макроекономічних показників, яка відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави за відповідний період та джерела її фінансування.

8.6. ВИЇЗНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ БАНКІВ
Завдання виїзного інспектування. Метою діяльності служб банківського нагляду Національного банку України є заохочення внутрішнього «самонагляду» тих комерційних банків, які він контролює. Це вимагає від керівництва банків розроблення та впровадження відповідних механізмів управління ризиком з метою забезпечення фінансової стійкості та дотримання вимог законодавчих та нормативних актів.

8.5. Визначення рейтингової оцінки діяльності банків
Визначення узагальнювалюної оцінки фінансового стану комерційного банку. Основним завданням економічного аналізу діяльності комерційного банку є підготовка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку і виконання економічних нормативів, установлених центральним банком.

8. 3. РЕЄСТРАЦІЯ І ЛІЦЕНЗУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Реєстрація і ліцензування банків — найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

РОЗДІЛ 8 РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАГЛЯД
8. 1. НЕОБХІДНІСТЬ І ЗАВДАННЯ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ

7. 8. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ
Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

7. 7. РЕГУЛЮВАННЯ НБУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РУХОМ КАПІТАЛУ
В Україні досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном (на відміну від здійснення нерезидентами інвестицій в Україну, що регулюється Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 25 березня 1996 р. ). Також у законодавчих актах України не дається визначення самого поняття «операції, пов'язані з рухом капіталу».

7. 5. ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОЛОТОВАЛЮТНИМ РЕЗЕРВОМ КРАЇНИ
Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.
Термін «золотовалютнірезерви» означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій.
Міжнародні валютні резерви перебувають у власності та розпорядженні державних фінансових установ, до яких належать центральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управління, стабілізаційні валютні фонди.

7. 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Основними методами валютного регулювання, якими користуються центральні банки, є:
валютні інтервенції;
девальвація та ревальвація валют;

7. 2. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
Становлення та розвиток економіки України неможливі без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території України резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.