Одного застереження ЄС, що Росія може спробувати закріпити свою військову перемогу в Грузії подальшими нападами на Україну та інші вразливі колишні радянські республіки недостатньо. Захід має відповісти – і ЄС повинен відіграти вагому роль у цій відповіді.

Брюссель дав багато обіцянок Києву, коли прозахідний Президент Віктор Ющенко переміг у Помаранчевій революції 2004 року. Натомість ЄС зробив значно менше: збільшив допомогу, політичні контакти та економічні зв’язки. Однак ЄС відмовив Києву в «головному призі» – обіцянці майбутнього членства. Прийшов час подумати про це знову.

По-перше, грузинська криза засвідчила, що вразливі сусіди Росії потребують підтримки в опорі російській агресії. Хоча членство в ЄС не надає гарантій безпеки, воно забезпечує політичну підтримку 27 членів блоку.

По-друге, обіцяне членство дасть поштовх українським прозахідним реформаторам у їхній боротьбі з опонентами, зокрема, впливовими проросійськими лобістами. Працюючи заради чіткої спільної мети, українцям буде легше позбутися політичних суперечностей. Водночас, це може допомогти стабілізувати Україну, а отже – зробити її менш вразливою для ворожого втручання.

Зрештою, мине чимало років, перш ніж Україна відповідатиме стандартам вступу в ЄС. Це дасть лідерам ЄС достатньо часу для подолання існуючих настроїв проти розширення союзу. ЄС, який до того часу повинен успішно «перетравити» країни з останньої «хвилі розширення», буде добре підготовлений до подальшої експансії.

Ці дії не обов’язково матимуть антиросійське забарвлення. Москва не висловлювала серйозних заперечень проти вступу Києва у ЄС. Російські інвестори в Україні будуть лише задоволені, знаючи, що їхні активи у безпеці в кордонах ЄС. Якщо і коли членство стане більш реальним, торгівля між Україною та Росією повинна буде здійснюватися за правилами ЄС. Але це не повинно створити особливих проблем.

До того ж, просування до ЄС наразі може допомогти відвернути увагу від складного питання про членство України в НАТО. Розгляд питання про ПДЧ для України (як і Грузії) було відкладено на самміті НАТО. Це було правильне рішення. Якщо вступ у ЄС об’єднує українців, то приєднання до альянсу - розділяє. Питання про НАТО відображає поділ країни у ставленні до Росії, адже чимало українців не хочуть вступати в альянс, який переважна більшість вважає антиросійським. Лише тоді, коли українці зроблять чіткий вибір на користь НАТО, альянс має прийняти заявку Києва. Але щодо ЄС українці вже вирішили. Брюссель має зібратися з духом та дати позитивну відповідь.

Оригiнал статті:
http://www.ft.com/cms/s/0/4444fa26-7561-11dd-ab30-0000779fd18c.ht…

За матерiалами inoZMI