Копії розсекречених матеріалів розміщені на офіційному сайті Міністерства закордонних справ Росії.

З опублікованих документів виходить, що, починаючи з травня 1930 року Центральний комітет Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ВКП (б)) одержував з Головних політичних управлінь республік Радянського Союзу інформацію про продовольчі труднощі, дефіцит зерна і хліба. На основі одержаної інформації Політбюро ЦК ВКП (б) і Рада Праці та Оборони СРСР мало не щодня приймали постанови про продовольчу допомогу страждаючим регіонам.

Зокрема, щодо України приймалися постанови про надання насіннєвої допомоги, про розбронювання жита і житнього борошна з держфондів для постачання в республіку, про повернення з портів кукурудзи і пшениці і про додаткову закупівлю в Персії і на Далекому Сході зерна для України тощо.

З іншого боку, на офіційному сайті МЗС Росії викладені такі матеріали, які свідчать про бездіяльність українського партійного керівництва у зв`язку з продовольчою кризою в республіці. Зокрема, М.Живанов (його посада не уточнюється - ред.) у своєму листі від 24 грудня 1932 року на ім`я першого секретаря ЦК КП(б) України Станіслава Косіора писав: «Розплющте очі на дійсність. Що ви робите своєю політикою, безмовні ви раби Москви. Ви за 2 роки згубили Україну, сільське господарство: Ви перетворили всю українську парторганізацію на зграю папуг, які одне зазубрили, що говорити «нереальний» не можна, це опортунізм. Ці папуги минулого року залишили українське господарство без шматка хліба, без картоплі, без зерна кукурудзи. Навіть сою нікому не потрібну вивезли, а колгоспники, як дикі вовки стояли, йшли в поле збирати опалу сою та кукурудзу. Ви хоча б порахували, скільки в нас померло дітей і людей похилого віку з голоду. Ви б потрудилися і зібралися з мужністю підрахувати ці жертви і познайомити Москву з результатом нашої безтурботної і безвідповідальної «боротьби» за «соціалізм».

У той же час наводиться Доповідна записка секретаря ЦК КП(б) України Менделя Хатаєвича в ЦК ВКП(б) і Раду Народних Комісарів СРСР про зростання епідемічних захворювань в Україні від 2 січня 1933 року.

«В Україні спостерігається зростання епідемічних захворювань, особливо висипного тифу. Загальна кількість висипно-тифозних захворювань за весь 1931 рік склала 8 тисяч 384 випадки, а за січень-листопад 1932 року висипний тиф дав 15 тисяч 458 захворювань», - пише Хатаєвич.

Уже 17 березня 1933 року таємно-політичний відділ Об`єднаного державного політичного управління (ОДПУ) готує спеціальну довідку про продускладнення по УРСР з указанням фактів масової смертності і людоїдства. «Володарський район. Київська область. У с.Руде, залишивши вдома трьох малолітніх дітей, із села виїхала одноосібниця Я. Не маючи абсолютно продуктів харчування. За домовленістю із старшою сестрою, 9-річний хлопчик убив 3-річну дівчинки (сестру), після чого відрізали в неї голову і в сирому вигляді їли м`ясо трупа», - наголошується в спецдовідці.

Таких прикладів наводиться дуже багато в різних довідках з різних районів України та інших регіонів колишнього Радянського Союзу.
У МЗС Росії зазначають, що оприлюднені оцифровані копії оригінальних документів отримані з фондів російських федеральних архівів.

«Вони є лише частиною величезного документального масиву, що відобразив велике лихо народів СРСР, - голод, передумови для якого виникли в 1929-1930 рр. у зв`язку з колективізацією селянських господарств та індустріалізацією, що уразив потім значну частину регіонів СРСР. Документи розкривають суть тодішніх політичних рішень у галузі сільського господарства, продовольчого забезпечення народів величезної країни, експорту та імпорту продовольчих товарів, їх реалізацію в партійних і державних структурах СРСР на різних рівнях, ставлення до них різних категорій населення, дають реальну картину спочатку продовольчих труднощів, а потім катастрофічної нестачі продуктів харчування в місті і селі», - наголошується в передмові до розсекречених матеріалів.