Навіть якщо умови підписаного позичальником договору передбачають таку можливість, вона повинна реалізовуватися в законному порядку, тобто, через суд, відзначає юрист. "Відповідно до Господарського кодексу, у випадку, якщо одна сторона запропонувала внести зміни в кредитний договір, а інша із запропонованими умовами не згодна, ці зміни можуть бути внесені тільки за рішенням суду", - говорить він.

Аналогічно, за словами Крайняка, розірвання договору допускається або за згодою всіх сторін, у тому числі позичальника, або в судовому порядку. "Якщо банк стверджує, що у випадку відмови позичальника підписати доповнення до кредитного договору про підвищення ставки по кредиту договір буде вважатися розірваним - таке твердження не має під собою законної сили", - відзначає він.

Крім того, за затвердженими НБУ в 2007 р. "Правилами надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування і загальну вартість кредиту", банки мають право змінювати процентну ставку по позиці винятково в тому випадку, коли наступила яка-небудь об'єктивна подія, що прямо і безпосередньо впливає на вартість кредитних ресурсів. "По сьогоднішній день жоден з банків, клієнти яких зверталися до нас із проханнями допомогти, не зумів назвати яку-небудь об'єктивну обставину, що раптово наступила і прямо вплинула на збільшення вартості вже виданого кредиту", - говорить Крайняк. Ці ж правила Нацбанку встановлюють заборону на зміну процентної ставки за бажанням тільки однієї зі сторін кредитного договору - так що законно вирішити питання про зміну ставки по кредиту банку взагалі проблематично.

"Позичальник, що одержав від банку лист про необхідність підписання додаткової угоди до кредитного договору (відносно збільшення процентної ставки), повинен відповісти банку про свою незгоду по викладених вище мотивах. А у випадку, якщо банк продовжує наполягати на своєму - готувати документи в суд. Крім того, позичальник має право звернутися як у Нацбанк безпосередньо, так й у Держкомітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (колишній Комітет із захисту прав споживачів). Останній повинен перевірити кредитний договір і зобов'язати банк привести його у відповідність із законом, тому що Закон про захист прав споживачів, за рідкісним винятком, не допускає включення в договори пункту, за яким одна сторона (банк) одержує право в односторонньому порядку змінювати умови договору на свій розсуд", - говорить юрист.