Як показало недавнє дослідження фахівців Центру Разумкова, кожен другий житель України (50,7%) як і раніше відносить себе до середнього класу. Незважаючи на настільки оптимістичну самооцінку, за додатковими психологічними і майновими ознаками дослідники визначили, що лише 17,6% жителів України на сьогоднішній день можна вважати представниками середнього класу. Якщо ж середній клас ідентифікувати не тільки з економічною категорією, але й з основним двигуном демократичних перетворень у країні, до нього можна віднести лише 2,6% співгромадян.

Соромно бути бідним

Чому ж так відрізняються об'єктивна та суб'єктивна оцінка членів нашого суспільства? На якій підставі українці зараховують себе до жаданого середнього класу? Поставивши це питання, соціологи одержали досить цікаві відповіді. Виявилося, що основні причини, через які українці зарахували себе в "міцні середняки", наступні:
29,3% - мають середній рівень доходів;
20,5% - "просто так себе почувають";
15,2% - не хочуть себе відносити до низького класу, оскільки вважають це принизливим;
13,1% - хочуть жити так, як живе середній клас в ЄС;
12,5% - займаються діяльністю, характерною для середнього класу;
6,4% - мають високий рівень освіти;
1,6% - мають друзів, які належать до середнього класу.

Аргументи дійсно забійні. Особливо про "життя як в ЄС" або про "соромно бути бідним". Втім, за словами заступника директора соціологічної служби Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова Михайла Міщенка, завищена самооцінка - не тільки українська особливість. Людині в принципі властиво відносити себе до чогось середнього, оскільки "середній" у багатьох асоціюється з поняттям "нормальний".

Реальність і вигадка

"Опитування показують, як люди себе позиціонують у суспільстві, але аж ніяк не об'єктивну картину. Навряд чи перед опитуванням респонденти прочитали розумні книжки з економіки, а потім на підставі серйозного аналітичного підходу віднесли себе до тієї чи іншої категорії", - сказав директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

За його словами, справа є куди простіша: люди дивляться на сусідів, оцінюють, хто живе гірше, а хто - краще, і на підставі цього роблять певні висновки приблизно наступного змісту: "Я не олігарх, але живу не гірше сусіда, виходить, цілком можу себе зарахувати до середнього класу".

З експертом погоджується керівник департаменту соціологічних досліджень Інституту ім. Горшеніна Володимир Попович. "Виходячи з тих критеріїв, за якими українці себе оцінюють, в них як і раніше є підстави вважати себе "не гіршими за інших". Адже важливо, як до цього питання підійти. Наприклад, у світі є країни, де гірша екологія, є країни, де люди гірше харчуються, є країни, що ведуть війни. І в цьому сенсі українці цілком виправдано можуть зробити висновок про те, що живуть не тільки не гірше, але й краще від представників деяких інших держав", - відзначив Попович.

"Якщо в Європі "зарплата", "добробут", "впевненість у завтрашньому дні" - це синоніми, то в нас це часто шляхи, які ведуть у різні боки", - вважає директор економічних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Василь Юрчишин. На думку економіста, у нашій країні немає єдиного середнього класу, а є безліч квазікласів.

"Наприклад, один квазіклас - це люди з гарною освітою, скажімо, професори. Навряд чи за рівнем доходів їх можна віднести до середнього класу, але наявність чудової освіти не дозволяє віднести їх і до більш низького класу. Інший квазіклас - це коло бізнесменів, які не знають мов, не вміють користуватися комп'ютером і т.д. Тут ситуація прямо протилежна: люди повністю вписуються в середній клас за рівнем доходів, але вибиваються за іншими показниками", - відзначив експерт.

Ще одна суттєва відмінність між вітчизняним і закордонним середнім класом полягає в складності "перекваліфікації", говорить Юрчишин. Якщо, наприклад, середньостатистичний американець протягом життя принципово змінює 7(!) середовищ перебування (це може бути як кардинальна зміна роботи - з перукарів у банківські клерки, так і переїзд на інший кінець країни), то для українців характерні набагато більш консервативний підхід та осілий спосіб життя.

Про "середній" дохід більшість може тільки мріяти

За словами Бураковського, "середній клас - це політико-економічна категорія, де жоден з параметрів сам по собі не може бути визначальним". Набір параметрів може варіюватися, однак найчастіше в нього входять рівень освіти, професійний рівень, стандарти споживання і, зрозуміло, рівень доходів.

Згідно з даними Держкомстату, середня зарплата в Україні у вересні склала 1916 грн./місяць. Однак не слід квапитися з висновком про те, що значна частина українських трудящих заробила у вересні майже по 2000 грн. Насправді таких всього 13,8%, а зарплати більше половини українців до "середньої" не дотягли.

Розподіл кількості найманих робітників за розмірами нарахованої їм заробітної плати у вересні нинішнього року виглядає в такий спосіб:

до 525 грн./місяць - 4,8%
525,01-649 грн./місяць - 8,2%
649,01-800 грн./місяць - 9,6%
800,01-1000 грн./місяць - 10,2%
1000,01-1250 грн./місяць - 10,9%
1250,01-1500 грн./місяць - 10,1%
1500,01-2000 грн./місяць - 13,8%
2000,01-2500 грн./місяць - 10,7%
2500,01-3500 грн./місяць - 11,3%
3500,01-5000 грн./місяць - 6,4%
більше 5000 грн./місяць - 4,0%.

Втім, і ці дані досить приблизні, адже у зв'язку із сірими та чорними зарплатами підрахувати доходи українців неможливо! Примітно, що "не договорює" не тільки статистика, але й самі респонденти, тому при соцопитуваннях питання про рівень доходів ставиться все рідше...

Ти хто такий?

Отже, кого ж можна зарахувати до середнього класу? Що важливіше - думка про себе самих людей, володіння якимось набором дорогого майна чи відповідність цілому набору критеріїв? Однозначної відповіді як і раніше немає, у зв'язку з чим залежно від підходу та вибору параметрів оцінки вітчизняний середній клас може становити від 2,6 до 50,7% українців.

Тим часом навряд чи хтось стане сперечатися, що представник середнього класу просто зобов'язаний мати рівень доходів, не нижче якогось оптимуму. Фахівці називають різні суми. Зокрема, за словами Поповича, "з огляду на інфляцію і доларові перегони, мова йде про суму не менше $1000". Трохи більш лояльний стосовно співвітчизників Юрчишин, який називає нижній поріг доходу в розмірі $500-600/місяць на людину.

Є ще один спосіб приблизно визначити, чи відповідаєте ви середньому класу. У представників європейського середнього класу доля продуктів харчування не перевищує 20-25% від загального рівня витрат. Таким чином, підрахувавши витрати на продукти та помноживши їх на п'ять, кожен зможе одержати "нижній поріг" заробітку, маючи який можна з великою долею ймовірності віднести себе до середнього класу.