Економісти з Університету Канзаса та Університету Депол прийшли до висновку, що покупка особистого житла людьми з невеликими доходами здатна принести їм більше шкоди, ніж користі.

У рамках дослідження була проаналізована статистика за 35 років - з 1970 по 2005 рік. Вивчалося яким чином представники груп населення, де традиційно низька частка власників житлової нерухомості (тобто, найменш забезпечених жителів США) розпоряджаються своєю нерухомою власністю. Висновок не став сюрпризом: представники цих верств населення набагато частіше продають свої будинки і квартири або іншим способом втрачають їх (наприклад, їх відчужують банки, що видали іпотечний кредит), ніж більш заможні американці.

Крім цього, були проаналізовані різні програми державної підтримки малозабезпечених американців у справі придбання житла. Як виявилося, подібні програми та пільги не дозволяють біднякам зберігати свою власність на будинки і квартири в довгостроковій перспективі.

Більше того, де-факто матеріальне становище таких людей погіршується, також серйозно страждає і їхня репутація позичальника. У свою чергу, витрати бюджетних коштів на такі програми також є безглуздими і не виправдовують себе.