Обваження та обрахування на ринку не береться до уваги

"Кожного з нас обважують на 10%", - заявив голова Комісії з питань інноваційної та інвестиційної діяльності Іван Галенко. Проблема неякісних ваг на українських ринках виникла ще на початку 2007 року, пояснює фахівець. Саме тоді в Держспоживстандарті з'ясували, що продавці масово використовують несертифіковані в Україні електронні ваги модифікацій ACS, DHY PCS китайського виробництва.

Для прикладу Галенко продемонстрував "роботу" ваг DAHONGYING. Зважування стандартного кілограмового пакета гречаної крупи (в якому, як відомо, кілограма зроду не бувало - у найкращому випадку - 995-998 г) показало вагу 1110 г. Експерт відзначив, що це не найгірший варіант: інші електронні ваги дають "похибку" більше 300 г на 1 кг.

"Це питання повинно регулюватися державою", - переконаний Галенко. Вона повинна відповідати за точність ваг так само, як несе відповідальність, наприклад, за точність зображення купюр, вважає фахівець. Погодьтеся, важко собі уявити, щоб банкнота того самого номіналу мала різні технічні характеристики: десь на міліметр коротше, десь - перекошена, десь малюнок трошечки не той. Так і ваги повинні відповідати заявленому номіналу. Повинні, але не відповідають. І платить за це, як завжди, споживач.

Звідки ви родом?

Відповідно до логіки і документації, цих товарів взагалі не повинно бути в нашій країні. Адже вони не мають ні маркування фірми-виробника, ні заводського номера, ні експлуатаційної документації, ні сертифікату електробезпечності, ні гарантійних документів. І, проте, такими вагами користуються торговці практично на всіх ринках країни.

"Ці ваги можна вільно придбати за 180 грн., у той час як ціна вітчизняних аналогів - 500-800 грн. залежно від комплектації. Таким чином, у країну ці ваги ввійшли не дорожче ніж за $5-10/штука", - розповідає Галенко.

Відповідаючи на запитання, звідки такий товар взагалі міг взятися, експерт припустив, що, швидше за все, ваги були виготовлені в процесі налагодження лінії з багатосерійного виробництва конкретної моделі. У результаті допущеної при виробництві помилки виникла необхідність утилізації всієї партії. Але утилізація - це величезні гроші, власникові набагато вигідніше вивезти ваги на "вільну територію" і продати. "Вільною територією" виявилася територія України.

Ходіння муками

Спроба обговорити питання "неправильних ваг" на Раді підприємців при Кабміні підтримки не одержала. Зокрема, голова Ради Оксана Продан пояснила, що не бачить тут ніякої проблеми, і питання вирішується на рівні органів Укрметртестстандарту. Територіальні органи повинні просто перевірити походження ваг і конфіскувати. Але ваги - це приватна власність. І навіть встановивши, що ваги є неякісними, Держспоживстандарт... повертає їх продавцеві.

Податкові органи повідомляють, що це питання не входить до їх компетенції. Міліція займається вбивствами і грабежем де їм розбиратися з 10%-ми недоваги? Не ставити ж до кожного продавця міліціонера?

У Державній інспекції з контролю за цінами свої проблеми. Їх 700 співробітників у масштабах цілої країни спостерігають за цінами на товари споживчого кошика та відслідковують ціноутворення на актуальні для уряду товарні позиції - паливо, лікарські засоби, освітні послуги. Роботи багато, тому встежити за тим, що в цей самий кошик не докладають 10-30% товару, не виходить.

Резюме: одні не можуть, інші не хочуть, треті не мають повноважень, у четвертих - інші проблеми. У це важко повірити, але, виявляється, і відповідно до українського законодавства, заборонити продавцеві користуватися подібними вагами неможливо: з жовтня 2005-го припинив діяти Наказ "Про затвердження Правил користування засобами вимірювальної техніки в сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг".

Шляхом до Європи

Вітчизняні виробники торговельних ваг б'ють на сполох, стверджуючи, що вони зазнають величезних збитків внаслідок масового ввезення неякісних ваг за демпінговими цінами. Однак справедливості заради відзначимо, що в подібній ситуації опинилися не одні вони.

Як відзначив директор економічних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Василь Юрчишин, "питання контролю завжди були в нашій країні "слабкою ланкою", і було б неправильно зводити проблему до одних лише ваг". В Україну поставляються неякісні продукти харчування і посуд, одяг і взуття, побутова техніка і дитячі іграшки. Зрозуміло, що ввезення дешевого низькоякісного товару б'є не тільки по кінцевому споживачеві, але й по виробниках.

Багато вітчизняних виробників схильні у своїх лихах звинувачувати СОТ: мовляв, до нас кордони відкрили, а в їх бік бар'єри вищі від китайської стіни. Побічно ці звинувачення підтверджуються і даними із зовнішньої торгівлі. За даними Держкомстату, у січні-вересні нинішнього року експорт товарів склав $53 562,3 млн., імпорт - $67 845,4 млн. Зростання імпорту, за словами Юрчишина, обумовлене споживчим бумом і неконкурентноздатністю вітчизняного товару.

А тим часом споживчі настрої українців залишають бажати кращого. За оцінками Міжнародного центру перспективних досліджень, "незважаючи на те, що українці ніколи не відрізнялися особливо оптимістичними оцінками власного добробуту, так низько вони його не оцінювали з вересня 2000-го".

Загалом, хоч і прагнули ми до Європи, на шляху застрягли зовсім в іншому місці, проте вийшло в рифму.