"Маю бажання, але не маю можливості..."

Після того, як наприкінці жовтня гривня подолала "психологічний бар'єр" і звалилася до семи гривень, курсові коливання стали звичним елементом повсякденного життя. Тоді НБУ вдалося трохи "привести до тями" національну валюту, з одного боку, утримуючи твердий офіційний курс, з іншого боку - підкріплюючи його доларовими уливаннями. Але минулий місяць продемонстрував: підстав розраховувати на те, що наша грошова одиниця раптом різко подорожчає, обмаль; а мріяти про сходження на українські землі великої кількості дефіцитних доларів, звичайно, не шкідливо, але тільки воно від цього не з'явиться.

Різка девальвація гривні останнім часом багато в чому пов'язана зі зрослим попитом на долар, що дорожчає. Якщо кілька місяців тому на міжбанку за день могли купити близько 300-350 мільйонів доларів, яких вистачало б на всі потреби, то "гарячої" осені 2008 в один день може піти і мільярд, і більше мільярда. Різке зростання попиту на американську валюту спонукало можновладців на пошуки винуватих. Як і передбачалося, крайніх поки не знайшли - зацікавлені сторони енергійно кивають один на одного.

У центробанку схильні обвинувачувати уряд, покладаючи на нього відповідальність за недостатній приплив грошей з-за кордону, пов'язаний, наприклад, з обмеженням експорту зернових. Кабмін, у свою чергу, якщо не в усіх, то в багатьох гріхах, бачить провину Нацбанку, що веде неадекватну ситуації політику і потурає спекулянтам. Парламентські фракції і президент перебувають у роздумах, час від часу призначаючи головними винуватцями того, що відбувається, незалежні від волі українських політиків фактори, КМУ і НБУ в різних комбінаціях.

Для недостачі долара чимало об'єктивних причин. Головна серед них, на думку багатьох економістів, - глибоко негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Україна все менше продає; і справа не тільки в різких спробах уберегти останній урожай, але й у загальносвітовому падінні попиту на той же метал, що справедливо значиться серед ключових позицій українського експорту. А от менше купувати, не дивлячись на наполегливі прохання уряду і президента, країна поки не стала: навпроти, за деякими позиціями імпорт в останні місяці виріс - народ поспішає наостанок вкласти кошти, які рятує, у що-небудь матеріально відчутне, на зразок холодильника або автомобіля.

Крім експортно-імпортного дисбалансу, недостача долара прямо пов'язана і з відтоком іноземних інвестицій, і з необхідністю акумулювати значні валютні кошти. Доларами українським банкам потрібно розплачуватися за своїми кредитними зобов'язаннями, за долари купуються й енергоносії. Сумним курйозом останніх днів стала спроба "Нафтогаза України" купити валюту для розплати за боргами: вийшовши на ринок з 600 мільйонами гривень, монополіст залишився "на бобах" - бажаючих продати долари за пільговим курсом 5,05 не знайшлося.

Гарячково зростаюча необхідність у валюті, яка підживлюється спекуляціями, провокує курсову істерику. За останній тиждень на міжбанку долар купувався вже за 7,5, а за євро пропонують 9 гривень і більше. Нацбанк, за словами його керівництва, воює, як може: і викидом валюти, що періодично трапляється, і регуляторними методами. Продажем доларів з валютних резервів НБУ останнім часом намагається не зловживати: по-перше, вони не нескінченні (день, коли центробанк продав близько мільярда, запам'ятався надовго), по-друге, тривалий ефект ці уливання практично не зроблять. Для того щоб підвищити ефективність своїх виходів на ринок, Нацбанк вирішив увести практику валютного аукціону: чим вище пропонований курс, тим більше банки матимуть шанси прикупити потрібну валюту. Керівництво НБУ бачить у такій схемі шанс уникнути можливих обвинувачень у корупції: а деякі експерти вважають, що аукціон, не задовольняючи потребу в доларі повністю, буде хіба що роздувати курс.

Інші свіжі ноу-хау мінімізації збитку авторства Національного банку - прив'язка офіційного курсу до міжбанківського, про який стільки говорили останнім часом, і скасування обмежень на готівковому валютному ринку - зокрема, верхньої межі курсової різниці між НБУ та вуличним обмінником в 1,5% і твердої фіксації маржі між купівлею-продажем. Чи допоможуть ці заходи - ще невідомо, адже зростання попиту за командою не зупиняється. Конфлікт бажань і можливостей у наявності.

"Спокій, тільки спокій"

Ремствуючи на невиправдану ревальвацію, НБУ не припиняє запевняти: "адекватний" курс долара перебуває десь у районі 6 гривень і ні копійкою вище. "... Все, що вище цієї межі (6 гривень) - це вже неадекватність економічної політики, а також окремих рішень НБУ, уряду та особливо наших політиків, які дестабілізують очікування населення", - впевнений заступник голови ради Нацбанку Олександр Савченко.

До загальної економічної політики, як і до окремих рішень, дійсно час від часу виникають питання. Але проблеми, які створюються внаслідок цього, вирішувати не просто. А для того, щоб не виявитися обвинуваченими в бездіяльності представникам головного банку країни не зайве знайти й "проміжного крайнього". Оскільки економісти не політики, останнім часом все "модніше" стає "навішувати собак" на населення.

В умовах кризи представники політичних сил воліють робити заяви винятково в захист "маленьких" українців - це не дивно, адже вибори, вважай, за рогом. Державна (більшою мірою) і місцева (меншою) влада теж недалеко пішла від такого підходу, тому до населення застосовують переважно "виховні заходи": пожурити за тягу до гарного життя, пообіцяти, що все буде якщо не добре, то, у всякому разі, терпимо. Наприклад, у Секретаріаті президента, при пошуку "крайніх" в умовах нездоров'я курсу особливу увагу приділяють "псевдоімпортерам" та "іншим спекулянтам". А от банкірів, судячи з тематики заяв, чи не більше турбує поведінка саме потенційних виборців, яких морально оберігає політикум.

Логічним розвитком ідеї обмеження на повернення депозитів стає валютна політика багатьох банків. Формально ніхто не забороняє простому українцеві піти і накупити доларів/євро, скільки душі завгодно. Але на ділі зробити це вкрай важко - вуличні обмінники пустують, у банках до спроб придбати валюту ставляться з підозрою, а "чорний" ринок тим часом процвітає. Прагнення банкірів врятувати і без того коливний курс від додаткового перегріву зрозуміле і передбачуване, спроби населення скупити всі ті долари, які погано лежать, - теж.

Зі старої пам'яті (і зовсім справедливо) "листівка "Сто років Бенджаміну Франкліну" та її "рідня" вважається найнадійнішими коштами для накопичення: як на депозиті, так і під матрацом. З іншого боку, перед багатьма українцями стоїть проблема виплат з кредитів, переважна більшість яких видавалася в американській валюті.

Тому не дивно, що в передкризовій ситуації долари користуються підвищеним попитом: накопичити потрібно і на майбутнє життя, і на виплати. І все це - поки долар ще не вісім, а то й десять гривень. У запевняння Нацбанку, що до середини наступного року почнеться всесвітня ревальвація, люди не занадто вірять: а раптом не почнеться, або, а раптом вона не торкнеться України. Крім мантр "Не купуйте долари, вони однаково подешевіють", НБУ планує вирішити приватні проблеми не словом, а ділом - наприклад, ввівши можливість виплачувати відсотки з валютних кредитів у гривні. Але загальна позитивність цього починання може бути всерйоз скоректована реальністю: оскільки банки почали масово підвищувати процентні ставки з кредитів, пропозиція полегшити долю в багатьох випадках ризикує перетворитися в припарки для вмираючих.

Не дивно, що в сформованій передкризовій ситуації кожний рятується, як може, здогадуючись, що далі буде гірше. Нацбанк схильний притримувати кредит МВФ для "щасливих" власників зовнішніх зобов'язань і замріяно дивиться на девальвацію, вважаючи її тимчасовим явищем. Банкіри "відбивають" своє, поки ще є можливість відбити хоч щось.

Уряд намагається негайно скласти "генеральну лінію" в умовах прийдешньої рецесії промисловості, все більшого розриву між імпортом та експортом, газу, що дорожчає, і потенційно дуже дефіцитного бюджету, що буде суперечити умовам Міжнародного валютного фонду. Політичні фігури шукають крайніх, економічні сподіваються на те, щоб знайшли не їх. А народ... Народ підстраховується, як може - покупкою все тієї ж американської валюти. Але оскільки долари стають все більш невловимими, спокій багатьом учасникам захоплюючого процесу порятунку навіть не сниться.