Ось, нарешті, вони зустрілися - "российский кризис" і "українська криза". Невипадково в російській мові слово, що означає м’яку посадку в найближчих кущах - чоловічого роду і прем’єр Росії - мужній підполковник, який щосили грає перед телевізійними камерами впевненість у перемозі. Невипадково в українській мові слово "криза" - жіночого роду і прем’єр України - красива пані, що вирішила у зв’язку з кризовою ситуацією одягатися елегантно, але строго. "Кризис" і "криза" - два процеси, що йдуть по сусідству, схожі й несхожі, але з однаковим фіналом розгубленості і безпорадності правлячих еліт.

Ось "кризис". Зовсім несподіване випробування для країни, не лише влада, а й населення якої були щиро впевнені, що нафта тільки зростатиме в ціні. Навіть коли нафта стала катастрофічно дешевшати, провідні нафтові компанії Росії зафіксували свої бюджети з огляду на приємні для них цифри - і приблизно в такий самий спосіб було вирішено формувати російський державний бюджет.

Але ціна на нафту падає і далі, не залишаючи російській еліті жодних надій не лише на наддоходи, а й на доходи взагалі. Разом із ціною на нафту знижується і газова ціна, не залишаючи Газпрому шансів на інвестиції в нові родовища і ставлячи перед компанією і державою, яку вона обслуговує, питання про спроможність бізнесу газового монополіста. Рубль ще вдається м’яко девальвувати, так, щоб це не викликало серйозної паніки в населення, але все одно його курс падає швидше, ніж цього б хотілося російському Центробанку. Серйозні економісти з верхніх ешелонів влади практично виметені в епоху президентства Володимира Путіна, тож у представників макроекономічних і фінансових відомств немає жодної надії на прийняття адекватних рішень.

Якщо в Росії і зберігається стабільність, то пояснюється вона лише одним - сподіванням на диво, на російське "авось", на те, що через кілька місяців усе владнається і буде як було. Тому прем’єр і далі виступає з обіцянками виконання державою своїх соціальних зобов’язань - хоча грошей на це може просто не вистачити. Тому і не знижуються відчутно ціни на ринку нерухомості. Хоча ясно, що здатних купити квартири за такі немислимі гроші й тим більше розглядає російське житло як інвестицію, більше немає, відтак ринок зіштовхнеться з нищівним обвалом. Тому російські електронні ЗМІ все ще контролюються Кремлем і вони не здатні адекватно реагувати на те, що відбувається.

"Криза" розвивається інакше. Але за схожим сценарієм. Нацбанк своїми гривневими шараханнями має шанс увійти в історію світової фінансової кризи як найнепослідовніший регулятор Європи. Зіткнувшись із падінням цін у металургії, уряд дотепер не прийняв жодного плану дій із подолання наслідків зникнення сировинних доходів в економіці.

Можна, звісно, сказати, що це все через політичне протистояння, парламент, що не працював, але в Росії парламент є, протистояння немає, а плану врегулювання теж не помічено. Бо для оперативного реагування і на "кризис", і на "кризу" потрібно ставитися до економіки не як до процесу набивання власних кишень, а як до діяльності з розвитку вітчизняного господарства. Але людей, які мали сміливість ставитися до економіки таким чином, і в Москві, і в Києві або не підпускали на гарматний постріл до міністерських кабінетів, або виганяли з них, щойно вони виявлялися колодою на шляху приватного інтересу. Зараз потрібні саме такі люди, з державним мисленням, з розумінням макропроцесів, з бажанням не нажитися, а відрегулювати те, що відбувається, і пом’якшити наслідки. Але де їх узяти, коли з такими фахівцями успішно боролася сама державна машина?

У підсумку - і при керованій демократії з її вертикаллю влади, єдністю думок та єдино припустимим оптимістичним поглядом на майбутнє країни, і при демократії хаотичній з її владною розхитаністю, протилежними уявленнями про шляхи виходу і здатністю хоча б частини суспільства ставитися до майбутнього песимістично - наслідки схожі: девальвація національної валюти, різке зменшення сировинних доходів, обвал стратегічних галузей промисловості, масове безробіття за відсутності достатніх соціальних гарантій, зниження цін на ринку нерухомості, проблеми у банківській сфері, зменшення можливостей регіонів-донорів і нестабільність у дотованих регіонах...

Наслідки можна ще довго перелічувати, важливо, що для Росії та України вони виявляються спільними. Різними можуть виявитися рецепти виходу. Випробування, які очікують Росію в найближчому майбутньому, можуть поставити крапку на міфі про сильну державу, побудовану Володимиром Путіним для своїх щасливих підданих, "суверенну демократію" та інші дурниці. Все це було добре, поки "бабки" були. А зараз, щоб вціліти, російська еліта просто змушена буде дати суспільству glasnost, справжню демократію та інші кризові задоволення - тож вже незабаром ми включатимемо саме російські телеканали, щоб побачити справжні політичні шоу! А ось українська "криза", яка настала в епоху суцільної говорильні...

Чи не переконає вона суспільство, що демократія - це шлях у нікуди, що найкращий вихід - це сильна рука і ніяких розмов! І якщо в епоху згортання російського інформаційного простору до нас переїхав Савік Шустер, то невже зараз переїде Володимир Путін?