Нагадаємо, що спробу підвищити тарифи на 20% у 2009 році вже робив попередній уряд. Однак, після позову Національного форуму профспілок України Окружний адміністративний суд м. Києва скасував постанову Національної комісії з регулювання електроенергії України № 811 про підвищення ціни газу для населення. Однак, варто пригадати й те, що в першому кварталі 2010 року ціна імпортного російського газу зросла для України до 305,68 дол. за тисячу кубічних метрів. У четвертому ж кварталі 2009 року вона становила 208,12 дол. за тисячу кубічних метрів, а в третьому - 198,34 дол. за тисячу кубічних метрів. Тобто 20% знижка від Росії закінчилась.

"Хоче уряд чи не хоче, але він змушений буде піти на цей крок (підвищення ціни на газ для населення)", - вважає експерт енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко. Серед підстав, які штовхатимуть владу до такого непопулярного кроку, експерт називає значний дефіцит бюджету (не менше, ніж 70 мільярдів гривень), велику частку якого складає дефіцит НАК "Нафтогаз України".

"І без підвищення вартості газу для населення, мені здається, цей дефіцит покрити неможливо. І МВФ не почне переговори з Україною, якщо не буде збалансований бюджет. Таким чином коло замкнулося. Тобто, щоб отримати кошти, треба підвищити ціни, аби з цих коштів ми змогли б покрити дефіцит державного бюджету", - заявив днями Омельченко на прес-конференції.

На думку голови правління Альянсу "Нова енергія України" Валерія Боровика, ціни на газ потрібно підвищувати вдвічі. "Бажання зберегти ціни для населення на попередньому рівні означає кинути Україну в дефолт, кинути країну в те, що вона не буде виконувати свої зобов’язання не лише перед іноземними кредиторами, але й перед внутрішніми", - говорить він. За словами Боровика, лише одноразове підвищення цін вдвічі змінить на краще ситуацію з розвитком нафтогазового сектору (зокрема, реконструкцію газотранспортних мереж).

"Якщо зараз не приймемо кардинальних рішень, то завтра будуть серйозні техногенні аварії на цих ділянках", - говорить Боровик. На запитання "Дня", як позначиться таке відчутне зростання тарифів на показнику інфляції, Боровик зауважив, що "повільно інфляція в Україні і так іде. Більше того, зростання інфляції буде більш серйозним, якщо завтра МВФ не надасть Україні наступний транш".

Тим часом не радить рубати з плеча в тарифному питанні Омельченко. На його думку, одноразове підвищення не вирішить всіх проблем НАКу. "Повинна бути довгочасна програма поступового підвищення цін, і вона повинна доповнювати програму вцілому економічних перетворень в країні. Програма дефіциту НАК і взагалі фінансові проблеми нафтогазового комплексу можуть бути радикальним чином вирішені тільки за однією умови: загального підйому української економіки та зростання прибутків населення", - сказав Омельченко.

Разом із підняттям цін на газ для споживачів (якого не уникнути) "потрібно запровадити прозору й зрозумілу практику цільової компенсації неплатоспроможним", - вважає екс-представник Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

"Попередні розрахунки, які проводилися ще за президентства Ющенка, свідчать: якщо на адресну допомогу, в разі підвищення цін на газ для населення, буде спрямовано близько 1,5-2 мільярда гривень, то, по-перше, це принципово не вплине на інфляцію, а по-друге, така адресна допомога призведе до того, що за три-чотири роки Україна скоротить споживання газу щонайменше на 30%", - повідомив Соколовський.

Натомість голова Національний форум профспілок України (НФПУ) Мирослав Якібчук має інше ставлення до пропозиції віце-прем’єр-міністра Тігіпка. "У нас до 60% води і 80% тепла втрачається, не доходячи до споживача. Не реформувавши цю систему, зміною тарифів влада не досягне жодного результату", - заявляє він.

Тому перш, ніж підвищувати тарифи, голова НФПУ вимагає, щоб уряд розробив і запустив стратегію реформування газового сектору та житлово-комунальної сфери. Так, він пропонує розмежувати тарифи на послуги для найбідніших та найбагатших (запровадити податок на майно) та запропонувати чітке планування витрат на реформаторські заходи, а вже потім збирати з громадян гроші. Без останнього пункту, на думку Якібчука, всі зібрані на реформи гроші, зникнуть "як вода в піску".

Вольфрам Ребок, член ради Європейсько-українського енергетичного агентства (EUEA):

- Встановлення тарифів для промисловості та приватних споживачів, що б відображали реальні ціни на газ та електроенергію, без сумніву, є необхідним. Подальше державне субсидіювання й без того скоро стане неможливим через брак коштів. Крім того, МВФ та правила СОТ забороняють застосування таких практик.

Врешті-решт, існують суто економічні причини. Промисловість, що існує за рахунок субсидій, не повинна в повній мірі бути конкурентоспроможною, а після припинення надходження субсидій, не витримує тиску конкуренції. Допомога держави стає в такому випадку смертоносним бумерангом.

Населення не може собі дозволити сплачувати реальні ціни на енергоносії. Проте, разом з тим, сьогодні вигоду від субсидій отримують й такі групи осіб, які через своє матеріальне положення зовсім не мають в цьому потреби. Допомога для малозабезпечених верств населення є справою соціальної держави, а не енергетичного ринку. Згідно принципів соціальної держави, допомога повинна надходити там, де вона є необхідною. Замість субсидій для всіх необхідно вводити соціальну допомогу для нужденних, і лише це є вірним шляхом.

Крім того, встановлення реальних тарифів на енергоносії змінить сприйняття цієї проблематики споживачами. Недбале ставлення до енергії скоро стане історією. Одночасно держава повинна провести реформи комунального господарства та вимагати створення об’єднання власників квартир на законодавчому рівні. За рахунок кредитів за пільговими ставками необхідно підтримати проведення заходів з санації житлових будинків.