Але в останні роки більшість країн, що розвиваються, змогли покращити баланси бюджету, знизивши сумарний дефіцит, зменшивши співвідношення "держборг/ВВП" і скоротивши кількість розбіжностей вимог і зобов'язань за термінами погашення в структурі держборгу. В результаті сьогодні суверенний ризик - це більше проблема розвинених країн, ніж тих, що розвиваються.

І правда, зниження рейтингів, розширення суверенних спредів, аукціони із продажу держоблігацій у Великобританії, Іспанії, Ірландії і Греції, які провалились, в минулому році стали хорошим нагадуванням, що якщо розвинені країни не наведуть лад у своїх фінансах, інвестори, гравці на ринку облігацій і рейтингові агентства можуть перетворитися з друзів на ворогів.

Нинішня рецесія погіршила стан бюджетів розвинених країн. Найважче довелося державам, в яких бюджетні проблеми вже стали традицією. Проводячи невизначену фінансову політику в період економічного зростання, вони проігнорували проведення потрібних реформ. А повільне відновлення економіки і старіння населення ще більше посилять в майбутньому боргове навантаження в багатьох заможних країнах, включаючи США, Великобританію, Японію і кілька країн єврозони.

Ще страшніше виглядає монетизація дефіциту бюджету, яку вже взяли на озброєння низка розвинених держав. Почавши масові покупки коротко- і довгочасних держоблігацій, їх центробанки почали збільшувати монетарну базу в країні. У кінцевому рахунку великі монетизовані бюджетні дефіцити збільшать інфляційні очікування, що може різко збільшити прибутковість довгочасних держоблігацій і підрубати під корінь крихке відновлення економіки.

Бюджетне стимулювання - взагалі складне питання. Політиків засуджують, якщо вони вводять заходи стимулювання економіки і якщо не роблять цього. Відмовившись від стимулювання (підвищивши податки і скоротивши витрати), вони можуть штовхнути економіку назад у рецесію, а дозволивши бюджетному дефіциту зростати і далі, створять зашморг для економічного зростання.

Для країн "Клубу Середземномор'я", які входять до єврозони - Італії, Іспанії, Греції та Португалії, проблема держборгу стає ще складнішою, оскільки вони вже втратили конкурентоспроможність на світових ринках. Ці держави позбулися експортних часток на зовнішніх ринках - "віддали" їх Китаю та іншим азійським країнам з низьким рівнем доданої вартості і вартості робочих рук.

Нещодавнє різке посилення євро загострює проблему конкурентоспроможності, тому що більше знизило зростання та збільшило бюджетні дисбаланси. Тепер питання, чи захочуть ці країни провести болючу бюджетну консолідацію і девальвацію для запобігання розвитку подій за аргентинським сценарієм - вихід з валютного союзу, знецінення валюти та дефолт. Латвія і Угорщина вже продемонстрували своє бажання зробити це. Але чи захочуть піти на таке крайні заходи Греція, Іспанія та інші держави єврозони?

Японія і США останніми зіштовхнулися з люттю учасників ринку цінних паперів: долар - головна резервна валюта в світі, і міжнародні резерви, головним чином у вигляді держоблігацій та казначейських векселів США, продовжують активно зростати. Японія сама є кредитором і фінансує свій держборг переважно за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. Але інвестори будуть все більш обережно ставитися і до цих країн, якщо вони не почнуть налагоджувати ситуацію в податково-бюджетній сфері. США - "чистий" боржник з населенням, що зростає, великими субсидіями на охорону здоров'я, повільним відновленням економіки і ризиком подальшої монетизації бюджетного дефіциту.

Японія старіє навіть швидше ніж США, економічна стагнація знижує рівень накопичень населення, а рівень держборгу підповзає до 200% від національного ВВП. Якщо на парламентських виборах у листопаді демократи програють республіканцям, з'явиться ризик, що проблема бюджетного дефіциту США так і не буде вирішена. Республіканці будуть накладати вето на підвищення податків, як демократи ветують зараз скорочення бюджетних витрат.

Але якщо для зниження реального значення свого держборгу США вирішать використовувати інфляційний податок, ризик падіння долара зросте. Іноземні кредитори США не погодяться з різким зниженням реального значення їх доларових запасів, а втеча інвесторів з долара призведе до краху цієї валюти, сплеску довгочасних відсоткових ставок і глибокої другої хвилі рецесії.