Та якщо Норвегія і Катар наростили потужності з видобутку традиційного природного газу, то у США це сталося завдяки сланцевому газу, який завжди враховувався в енергетичних балансах лише як теоретичне джерело енергоресурсів. І це джерело, на думку адміністрації енергетичної інформації США, має запаси 100 трлн. кубометрів. Країна, яку ще донедавна "Газпром" розглядав як потенційного споживача зрідженого газу зі Штокманівського родовища, нині не тільки відмовилася від цих планів, а й майже припинила закупівлю зрідженого газу від традиційних постачальників. Наразі власного газу вистачить США ще років на 200.

Що ж сталося минулого року, адже перші свердловини у сланцевих пластах з’явилися у США ще у середині XIX століття? Відповідь криється у застосуванні новітніх технологій, які зробили видобуток цього "нетрадиційного" газу вигідним за нинішніх цін на енергоресурси. Раніше газ зі сланцевих покладів видобували шляхом буріння звичайних вертикальних свердловин, віддача яких була занадто малою, щоб зробити його конкурентоспроможним порівняно з видобутком традиційного природного газу. Проте були розроблені технології горизонтального буріння з одночасним використанням гідравлічного розриву сланців для створення порожнин, в яких накопичується "розчинений" у сланцях метан. Це значно підвищило економічну ефективність однієї свердловини і дало можливість енергетичним компаніям приступити до масштабного видобутку сланцевого газу в США. Провідні американські виробники заявили, що витрати на видобуток 1000 кубометрів сланцевого газу не перевищують 100 дол.

Слід зазначити, що для фахівців нічого особливо нового у цих розробках немає. Питання полягає лише у тому, щоб найбільш оптимально застосувати наявні технології та обладнання у конкретних умовах того чи іншого сланцевого "поля".

У листопаді минулого року США та Китай домовилися про спільну розробку сланцевих покладів у Китаї, розпочалися відповідні роботи в Австралії, Індії та Канаді. За даними Міжнародного енергетичного агентства, світові запаси сланцевого газу сягають 456 трлн. кубометрів, з яких найбільша частка - 174 трлн. - сконцентровані в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, 72 трлн. - на Близькому Сході та у Північній Африці, а 60 трлн. кубометрів - у Латинській Америці. Незважаючи на те, що на сьогодні на так званий нетрадиційний газ (зв’язаний газ, шахтний метан і сланцевий газ) припадає лише 4% від загальних покладів газу у світі, у 2008 році 12% газу було видобуто саме з нетрадиційних джерел. Світові запаси сланцевого газу вдвічі перевищують запаси шахтного метану.

Хоч як дивно, всі ці події далеко за межами України мають безпосередній вплив на нашу енергетичну безпеку.

Відмова США від зрідженого газу призвела до різкого, в два рази, падіння цін на спотовому газовому ринку Європи. Програли ті компанії, що мали довгострокові контракти з "Газпромом" за принципом "бери або плати", ціна в яких прив’язана до цін на нафту. В результаті появи додаткових вільних обсягів зрідженого газу, а також загального скорочення споживання газу в Європі на 44 млрд. кубометрів обсяги газпромівського експорту у далеке зарубіжжя скоротилися на 11,4%, до 140 млрд. кубометрів.

За зізнанням голови "Газпромекспорту" О.Медведєва, газ за довгостроковими контрактами виявився вдвічі дорожчим, ніж на спотовому ринку. Окрім того, вже цього року "Газпром" оголосив про чергове відтермінування робіт на Штокманівському родовищі. І нині російський нафтогазовий гігант намагається виробити адекватну тактику подальшої роботи на ринку Європи. На думку експертів, якщо "Газпром" продовжуватиме програму будівництва нових газопроводів, додаткові витрати на інвестиції та транспортування зроблять російський газ остаточно неконкурентоспроможним. Для України важливо зрозуміти, чи є це реальною перспективою, чи лише фантазіями окремих аналітиків.

Відповіді на ці питання треба шукати в аналізі європейського потенціалу сланцевого газу. За даними Міжнародного енергетичного агентства, запаси цього газу в Європі становлять 16 трлн., а у країнах колишнього СРСР - 18 трлн. кубометрів. Дослідний центр Німеччини з питань геології (Потсдам) наразі здійснює масштабне дослідження щодо потенціалу сланцевого газу в Європі. Звіт першого етапу очікується у 2012 році. Він допоможе знайти відповідь на питання щодо комерційного потенціалу розробки зазначених родовищ.

Водночас американські компанії вже почали експансію на території Євросоюзу. Exxon Mobil розпочав бурові роботи у Нижній Саксонії у Німеччині та в Угорщині. Австрійська OMV займається тим самим поблизу Відня, Shell націлилася на Швецію, BP та Centrica шукають сланцевий газ у Великобританії. Conoco Phillips та Maraphon Oil разом з невеликою компанією 3Legs Resources Group, яка отримала ліцензії на проведення робіт у Польщі та Німеччині, заявляють про значний потенціал сланцевого газу у Польщі. Радник з питань енергетичної безпеки прем’єр-міністра Польщі М.Возняк стверджує, що протягом чотирьох-п’яти років його країна значно зменшить свою залежність від російського газу саме за рахунок "нетрадиційних" джерел. Питання про видобуток цього виду палива активно обговорюється у ділових та експертних колах Туреччини, Франції, Нідерландів. Нарешті, на думку журналу The Economist, істотний потенціал сланцевого газу існує в Україні.

Також слід зазначити, що, на думку критично налаштованих фахівців, сланцевий газ стане реальною альтернативою традиційному природному газу в Європі лише через 10-15 років, враховуючи складнощі, що існують з правової і технологічної точок зору. На відміну від США і Канади, в Європі існують природні обмеження на доступ до ресурсів, оскільки масштабний видобуток сланцевого газу пов’язаний з відчуженням чималих територій, створенням нової газотранспортної інфраструктури, подоланням екологічних проблем, забезпеченням відповідного правового поля. Річ у тому, що видобуток сланцевого газу потребує буріння багатьох свердловин на обмеженій території, а також використання значних обсягів води та хімічних реагентів для "розриву" сланців. Для деяких регіонів Європи вплив цих хімікатів на ґрунтові води може унеможливити застосування нинішньої технології.

Наразі видобуток сланцевого газу не призводить до появи дешевшого газу на ринку. Водночас у питаннях енергетичної безпеки фінансово-економічні аспекти не завжди є головними. Якщо в Україні є сланці і вітчизняні фахівці володіють знаннями, достатніми для реалізації сучасних технологій видобутку цього газу, а в цьому немає сумніву, то вже зараз було б доцільно розпочати ретельне опрацювання цього питання. Як уже зазначалося, потрібен час для того, щоб сланцевий газ став реальною альтернативою природному, тож гаяти його - це лише залишатись осторонь того, що відбувається не тільки за океаном, а й зовсім поряд з нами - в Європі.

Тож за будь-яких умов Україні вкрай важливо враховувати, що тенденції на європейському газовому ринку, де сьогодні пропозиція значно перевищує попит, очевидно зберігатимуться й у найближчій перспективі. Слід очікувати інтенсифікації спроб європейських споживачів переглянути умови довгострокових контрактів із "Газпромом" на користь середньострокових, переорієнтації у низці випадків на спотовий ринок і нетрадиційні джерела газу. У зв’язку з можливим подальшим скороченням споживання російського газу в Європі, а також маніакальною впертістю "Газпрому" у питанні будівництва нових трубопроводів не виключається зменшення транзиту газу українською територією, що також має враховуватися на середньострокову перспективу.