Для зведення ризику діяльності комерційного банку до мінімуму та запобігання його банкрутства банк, до укладання кредитної угоди, здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника, вивчає його кредитоспроможність та розглядає перспективи розвитку.
Поняття кредитоспроможності включає правовий і господарсько-фінансовий стан позичальника, який визначає наявність передумов для одержання ним кредитів, а також їх погашення у встановлені строки.
Метою аналізу кредитоспроможності є отримання банком якісної оцінки діяльності позичальника, на підставі якої він приймає рішення щодо можливості і умов кредитування або припинення кредитних відносин з ним.
При оцінці кредитоспроможності позичальника враховуються: правомочність, яку юридична особа набуває тільки з моменту державної реєстрації його статуту у виконавчих органах влади, фінансова стабільність, платоспроможність та інші показники (ліквідність балансу, стан активів, ефективність використання коштів, прибуток, наявність забезпечення або інші гарантії повернення кредиту, рейтинг).
Джерелами визначення показників кредитоспроможності позичальника для комерційного банку можуть бути:
а) баланс (форма N 1);
б) звіт про:
фінансові результати та їх використання (форма N 2);
фінансово-майновий стан (форма N 3);
в) відомості статистичних органів;
г) дані оперативного обліку позичальника;
д) додаткова інформація, що надається за погодженням сторін.
Кожний комерційний банк має право самостійно обирати найбільш прийнятні показники для аналізу кредитоспроможності позичальника.
4. Кредитоспроможність та фінансова стабільність позичальника може характеризуватися такими показниками, які визначаються за даними його бухгалтерського звіту:
Назва показника
Спосіб визначення
Оцінка показника або його оптимальне значення
Неплатежі:
а) прострочена заборго-ваність за позиками
б) непогашені борги за внесками в бюджет, ра-хунками постачальників, зобов'язаннями інших кредиторів
Дані балансу позичаль-ника, звіт обслуговуючого банку
Незадовільний фінансо-вий стан, неспромож-ність здійснювати плате-жі за своїми зобо-в'язаннями

Розраховуються за даними балансу:
Ліквідність:
І. Активи:
1.Ліквідні кошти (каса, рахунки в банку, цінні папери).
2.Ліквідні кошти, що знаходяться в розпорядженні господарських організацій, які можуть бути перетворені в грошові кошти (дебітори, запаси).
3. Неліквідні кошти.

(Баланс вважається ліквідним, якщо сума активу перевищує суму пасиву)
ІІ. Пасиви:
Короткострокові, довгострокові, відстрочені зобов'язання, постійні пасиви.
Коефіцієнти:
1. Незалежності.
джерела власних та прирів-
нених до них коштів
Кн=
актив балансу
При перевищенні питомої ваги власних коштів позичальник у будь-який момент може покрити всі зобов'язання власними ресурсами. Нормативне значення показника - 0,5.
2. Маневрування.
сума власних оборотних коштів
Км=
сума джерел власних коштів

Перевищення показника характеризує можливість вільного використання коштів при зміні процесу виробництва. Нормативне значення показника - 0,4 - 0,6.
3. Заборгованості.
сума позикових коштів
Кз=
сума власних коштів

Залежить від структури та швидкості обігу коштів.Прискорення оборотності коштів не впливає на фінансовий стан позичальника. Нормативне значення показника - 0,5 - 1,0.
4. Фінансової стабільності.
джерела власних та прирів-
нених до них коштів + дов-
гострокові позикові кошти
Кфс=
актив балансу

Коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна усіх джерел коштів, що позичальник може використати у своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів. При значенні 0,5 - ризик мінімальний.
5. Участь власних та довгострокових позичених коштів у запасах та затратах.
розділ І пасиву + довго-
строкові позичені кошти
мінус розділ І активу
Кувпк=
розділ ІІ активу

Підтверджує платоспроможність клієнта. Нормативне значення показника 0,5.
6. Загальний коефіцієнт покриття за балансом.
актив балансу мінус розділ
І активу
Кпб=
короткострокові позички +
позичені кошти + розрахунки
з кредиторами (за виключен-
ням позик для працівників)

Показує здатність позичальника розраховуватись за своїми боргами. Значення - не менше 1,0.
Необхідно мати на увазі: при розрахунках коефіцієнтів обов'язково виключаються з відповідних статей балансу знос основних засобів та нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.
При здійснені оцінки кредитоспроможності та фінансової стабільності банки можуть використовувати інші показники:
а) коефіцієнт інвестування, якщо він більше одиниці, це свідчить про достатність власних коштів.
джерела власних коштів
Кі=
основні кошти та поза-
оборотні активи

б) коефіцієнт покриття балансу дає змогу встановити, чи покривають ліквідні кошти суму короткострокових зобов'язань і характеризує спроможність позичальника розрахуватися за своїми боргами
оборотні активи
Кпб=
короткострокові зобов'язання

Цей коефіцієнт може дорівнювати 3,0, але не менше 1,0 і відповідність значення цього показника оптимальній величині є гарантією низького кредитного ризику.
в) коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна
балансовий прибуток
Квфр=
актив балансу

г) коефіцієнт ефективності використання власних коштів дає узагальнену оцінку ефективності вкладених коштів
балансовий прибуток
Кввк=
джерела власних коштів

При аналізі та визначенні оцінки діяльності позичальника можуть бути використані інші показники.

Для отримання комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника потрібно визначені показники порівняти з оптимальними і на підставі їх аналізу вирішувати питання про можливість надання кредиту.
Реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки діяльності позичальника дозволять уникнути банку невиправданого ризику при здійсненні кредитних взаємовідносин.
Кредит надається банком, як правило, позичальникам з найбільш високою кредитоспроможністю, які забезпечують своєчасне його погашення за рахунок отриманих доходів.
У разі укладання договору та надання кредиту позичальнику із недостатньою кредитоспроможністю доцільно застосовувати такі заходи щодо зменшення кредитного ризику:
зменшення розміру кредиту, що надається одному позичальнику;
страхування кредитів;
одержання достатнього забезпечення за виданими кредитами шляхом укладання договору застави на майно, цінні папери позичальника;
надання позичальником поручительств, гарантій інших організацій;
скорочення строків користування кредитом.
В практиці роботи комерційних банків України використовуються наступні показники, за допомогою яких можна оцінити ефективність роботи потенційного позичальника:
Рентабельність підприємства.
Рентабельність реалізованої продукції.
Рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельність активів.
Рентабельність затрат.
Ефективність використання клієнтом оборотного капіталу можна оцінити за допомогою таких показників:
Тривалість обороту капіталу в днях.
Кількість оборотів капіталу за певний період (швидкість обороту капіталу)
Коефіцієнт закріплення оборотного капіталу в вартості реалізованої продукції.
Звітність потенційного позичальника є лише одним з джерел одержання про нього інформації. До інших каналів відносяться архів банку, обмін інформацією з іншими банками і фінансовими установами, вивчення фінансової преси.
Розглядаючи можливість використання тих чи інших показників для оцінки кредитоспроможності позичальників, не слід забувати і про проведення об’ємного якісного аналізу. Так, наприклад менеджери кредитних відділів американських банків про підготовці кредитних меморандумів складають об’ємний звіт не тільки про основні характеристики діяльності позичальника (загальні відомості, дані про керівництво та його зміни, рейтингова оцінка акцій, облігацій та векселів, фінансові результати та інші кредитори), а й про галузь, у якій він працює, характер ринку його продукції тощо. Причому такий меморандум складається за стандартною схемою з конкретними висновками і пропозиціями менеджера. Загальна схема такого аналізу в згрупованому вигляді наведена в Таблиці 1. , а її використання дає змогу мати чітке уявлення про характер і діяльність позичальника.
Таблиця 1. Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” - принципи кредитування.
I. Характер.
II. Здатність.
III. Грошові кошти
Кредитна історія клієнта банку
Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом
Мета позички
Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів
Кредитний рейтинг клієнта
Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису
Дієздатність клієнта і гарантія
Наявність статутних документів
Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо
Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів
Забезпеченість власними коштами
Наявність ліквідних резервів
Кредиторська та дебіторська заборгованість
Структура капіталу та рівень ліверіджу
Контроль за витратами
Динаміка цін на акції (показник Р/Е)
Наявність аудиторського висновку
Якість управління
Останні зміни в бухгалтерському обліку
IV. Забезпечення
V. Умови
VI. Контроль
Право власності на активи
Строк служби активів
Залишкова вартість
Борги, обмеження
Зобов’язання за лізингом та закладні
Наявність страхування
Гарантії
Банк клієнта
Судові санкції
Податкові санкції
Потреба в фінансових ресурсах
Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку
Конкурентоздатність клієнта
Чутливість до кон’юнктур-них та технологічних змін
Умови на ринку робочої сили
Вплив інфляції на грошові потоки клієнта
Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта
Банківське законодавство
Правила кредитування
Наявність документації у клієнта
Кредитна заявка та кредитний договір
Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності

Однім з принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов'язань продавця позичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов'язань може досягатися за рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючим законодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства), стягнення пені і т.д.
Майно і інші форми зобов'язань продавця позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:
Висока ліквідність.
Спроможність до тривалого строку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички).
Стабільність цін на заставлене майно.
Низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.
В залежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам, варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюється в процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. В випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат по реалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сума виявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника.
Найбільш розповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів:
1.Гарантія (поручительство) - зобов'язання продавця третьої особи погасити борг позичальника в випадку його неплатоспроможності. Оформляється в вигляді самостійних зобов'язань продавця гаранта за допомогою передатного надпису на вимозі боргу (індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки.
2.Переуступка контрактів - форма, що практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, які здійснюють регулярні поставки товару (надання послуг) контрактів. Позичальник переуступає контракт банку, що кредитує, в результаті чого надходження від замовника по оплаті робіт зараховуються суму премії в погашення заборгованості по позиці.
3.Переуступка дебіторської заборгованості - це передача банку підлягаючих до оплати рахунків за поставлені позичальником товари. Переуступки можуть бути двох видів - з повідомленням дебіторів і без повідомлення дебіторів.
4.Забезпечення товарними запасами. Заставою при цій формі виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага віддається товару, торгівля якими ведеться на біржі і по яким легко визначити ринкову ціну.
5.Вексель позичальника - цей засіб оформлення застосовується при кредитуванні форм роздрібної торгівлі.
6.Забезпечення шляховими документами - використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по короткостроковим позикам виступають документи, що засвічують відвантаження товарів (коносаменти і накладні). Коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно-матеріальних цінностей морським і річковим транспортом, накладні - іншими видами транспорту. Умовою видачі кредиту під забезпечення шляховими документами є страхування вантажу.
7.Забезпечення нерухомим майном - використовується при видачі крупних довгострокових кредитів, що називаються іпотечними позиками. В якості застави можуть виступати:
- земельні ділянки, сільськогосподарські будівлі, приміщення.
- житлові будинки, квартири.
Забезпечення кредиту оформлюється борговими зобов'язаннями продавця - іпотекою. По деяким видам іпотечних позик банк може видавати іпотеки індивідуальним інвесторам. Це здійснюється шляхом випуску цінних паперів (облігацій), що забезпечуються іпотеками. Дохід банку складається з різниці між позичковим процентом, що платить позичальник банку і процентом по цінним паперам, що банк виплачує їхнім держателям.
8.Забезпечення рухомим майном. Види застави:
- устаткування, машини, механізми
- для індивідуальних позичальників - товари тривалого користування (в т.ч. автомобілі)
9.Забезпечення цінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери і папери корпорацій. Обов'язковою умовою є ліквідність цінних паперів. Позичені кошти не повинні бути направлені на покупку нових цінних паперів.
10.Забезпечення дорогоцінними металами - в якості застави приймаються монети, зливки, вироби з золота, срібла і платини, дорогоцінні камені та ін. Цей засіб використовується досить рідко.
В практиці роботи українських банків найбільш розповсюдженими формами забезпечення зобов'язань є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів в користь банку, страхування відповідальності позичальника перед банком за непогашення кредитів і ризику непогашення кредитів. Правові форми застави визначені Цивільним кодексом України.
Підготовка до заключення кредитного договору.
Розроблюючи умови майбутньої позички, банк повинен передусім визначити вид кредиту, що залежить від багатьох факторів. Банківські позички можуть бути використані для формування оборотного і основного капіталу. Грошові кошти, необхідні для погашення позик акумулюються по різному. Позичені кошти, використані для формування оборотного капіталу, вивільняються після завершення його кругообігу, як правило, після реалізації продукції, і з'являється можливість погасити кредит. Цей кругообіг як правило, не перевищує одного року і тому позики, вкладені в оборотний капітал, відносяться до короткострокових. Якщо позичка використовується для придбання обладнання, транспортних засобів або інших видів основних фондів, то засоби для її погашення будуть отримані тільки після тривалого періоду експлуатації, тому тут вимагається довгостроковий кредит. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, що відповідає характеру кредитованого заходу.
Переговори по укладанню кредитного договору з клієнтом.
При цьому клієнту надаються пропозиції з умов майбутньої угоди - процентної ставки, комісії, забезпечення, ці пропозиції можуть істотно відрізнятися від умов, що містяться в кредитній заяві клієнта. Зближення позицій банку і досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.
Після того, як досягнута згода по всім умовам кредитної угоди, підготовляється заключення. Цей документ подається кредитному комітету для затвердження. Водночас підписується і кредитний договір. З метою контролю за погашенням кредиту і забезпеченням нарахування процентів видача позик проводиться з окремих особових позичкових рахунків. Кредит може видаватися одноразово, або частинами в строки, визначені в кредитному договорі.
Видана позика може зараховуватися на розрахунковий рахунок, окремий депозитний рахунок позичальника, або депонуватися на рахунку “Чекові книжки і акредитиви”, використовуватися в іншому порядку, зазначеному в договорі.
Якщо в процесі кредитування змінилися умови здійснення кредитного проекту, заходи по незалежним причинам призвели позичальника до додаткової потреби в грошових коштах, банк може задовольнити цю потребу на умові укладання додаткової угоди.
Банк може надати відстрочку погашення кредиту. Це допускається при виникненні фінансових труднощів із-за непередбачених обставин. Така відстрочка надається на погоджений з банком період під підвищений процент і повинна бути обумовлена в кредитному договорі.
Контроль з боку банку за виконанням умов кредитного договору.
Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитного договору. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і процентів по ній. Оскільки в кожній позиці існує ризик непогашення боргу із-за непередбачених обставин, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен втрачати можливостей розвивати свої позичкові операції по наданню кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, тому, що вони приносять більш високий дохід.
Труднощі з погашенням позик можуть виникати по різноманітним причинам, найбільш розповсюдженими є: помилки і недогляди самого банку, допущенні при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі (наприклад неякісно проведена оцінка кредитоспроможності клієнта, неповне відображення умов в договорі і т.д.); неефективна робота клієнта, що отримав позику (слабке керівництво, погіршення якості продукції, зростання витрат і т.д.); фактори, що не знаходяться під контролем банку (погіршення економічної кон’юнктури, зміни політичної ситуації, законодавства).
Проблемні кредити, як правило, не виникають зненацька. Є численні сигнали про те, що фінансове положення позичальника погіршується і що виданий йому кредит не буде погашений в строк або не буде повернутий. Ці повідомлення працівник банку повинен уміти виявити. Для цього використовується: аналіз бухгалтерської і фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення третіх осіб і т.д.
Контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту і виплатою процентів по ньому є важливим етапом процесу кредитування. Він здійснюється систематичними шляхом аналізу досьє позичальника, перегляду кредитного портфеля банку, оцінка стану позик і проведення аудиторських перевірок.
Як вже говорилося, кожний банк розробляє і здійснює свою політику, що складається під впливом поточних і перспективних задач банку. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить його тривалість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики.
Контроль за крупними, особливо крупними і проблемними позиками може перебувати в повторному аналізі бухгалтерських і фінансових звітів, перевірці документації, якості забезпечення. При контрольній перевірці знов розглядається питання про відповідність даної позички цілям і установкам кредитної політики банку.
В практиці роботи акціонерних банків України використовується наступна класифікація кредитів за ступенем ризику: стандартні, задовільні, граничні, сумнівні і безнадійні.
Важливою формою контролю за якістю кредитного портфеля, що використовується банками західних країн, є аудиторська перевірка позик. Вона здійснюється спеціальним відділом, підвідомчим контролеру банку і відрізняється від звичайного контролю кредитного портфеля тим, що виробляється негласно робітниками незалежних служб, не зв'язаних з кредитними відділами.
Результати аудиторської перевірки відображаються в спеціальному звіті, що надається керівництву банку і його підрозділам. Наряду з оцінкою кредитного портфеля аудитори дають рекомендації по поглибленню кредитної роботи, а якщо необхідно, то і зміні в банку методів. що склалися і форм кредитування.
Погашення кредиту
Може здійснюватися різними способами: одноразовим внеском по закінченню строку позики, рівномірними внесками протягом періоду дії кредитної угоди, шляхом направлення на погашення кредиту виручки від реалізації продукції. В випадку погашення кредиту рівномірними внесками розробляється графік погашення в відповідності зі строками оборотності того капіталу, на формування якого видається позика. Більшість банківських позик видається під певний вид забезпечення.
Велика увага при структуруванні позики приділяється визначенню вартості кредиту, що складається з процентної ставки, комісії за видачу і оформлення кредитів і інших елементів. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати різноманітні фактори, притаманні конкретній угоді, її місцю і часу. Якщо, наприклад, клієнт користується іншими видами послуг даного банку, в результаті чого банк повинен отримати дохід, те він повинен прагнути покращити і зберегти відношення з клієнтом.