5.5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в цілому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпечити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.
З огляду на це невідкладним завданням є розроблення проекту нового покоління платіжної системи України, який має враховувати потреби банківської сфери країни, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем тощо.
Проект нової платіжної системи має забезпечити єдність, цент-ралізованість та комплексність у підході до розв'язання відповідних завдань, цілеспрямованість дій та концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети, врахування зарубіжного досвіду та вимог, що зумовлені інтеграцією України до світової ринкової економіки. Проект розроблений у межах загальної стратегії Національного банку України у сфері інформатизації, яка:
є централізованою, комплексною і єдиною для всього комп
лексу завдань інформатизації банківської справи України;
передбачає інтеграцію всіх ключових напрямів завдань інфо
рматизації та автоматизації банківської діяльності;
заснована на кращих зразках світового досвіду, на сучасному
технічному обладнанні та засобах розроблення програмного забез
печення;
передбачає постійну реструктуризацію та ускладнення інфо
рмаційної моделі банківської справи України, кількісне та якісне
зростання та зміну семантичного навантаження інформаційних по
токів у ній;
розрахована на досить тривалий період часу.
Система електронних міжбанківських розрахунків України — цілісна система, що базується на архітектурі «клієнт — сервер», призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найзручнішій для конкретного користувача формі (on-line режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.
Основними завданнями системи є:
удосконалення монетарної політики, яку провадить НБУ, зав
дяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення
грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;
забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів
безготівкових розрахунків, передбачених «Інструкцією про безготі
вкові розрахунки в господарському обороті України»;
усунення необхідності вести кореспондентські рахунки бан
ківських установ у кожному регіональному управлінні НБУ;
скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розра
хунків;
різке прискорення обертання грошових коштів;
підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;
задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;
розширення спектра послуг для користувачів;
удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгал
терського обліку та контролю;
зменшення вартості банківського посередництва через опти
мізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем;
організація взаємодії платіжної системи з процесинговими
центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу
цінних паперів, з іншими платіжними системами (наприклад,
SWIFT) тощо.
Система складається з таких компонентів:
— система моніторингу рахунків (СМР) — підсистема, яка при
значена для централізованого ведення і моніторингу кореспондентсь
ких рахунків комерційних банків у Національному банку України;
система термінових переказів (СТП) — підсистема для об
слуговування платежів великими сумами і термінових платежів у
режимі реального часу;
система клірингових розрахунків (СКР) — підсистема для
здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.
Особливостями цієї системи як програмно-технічного продукту є:
великі обсяги інформації, що обробляється і зберігається, її
централізоване розміщення;
організація інтерфейсу між СМР, СТП та СКР у режимі ре
ального часу;
організація інтерфейсу між банками — учасниками та підсисте
мами як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному ре
жимі (для СКР);
високорозвинена мережева телекомунікаційна структура;
підвищені вимоги до надійності та інформаційної безпеки
програмно-технічного забезпечення і засобів зберігання інформації;
забезпечення захисту інформації, що обробляється і зберіга
ється, а також захищених інтерфейсів між підсистемами та банками — учасниками як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетно
му режимі (для СКР) за допомогою вбудованих апаратних та прог
рамних засобів захисту інформації;
експлуатація протягом значного періоду часу (не менше, ніж
10 років);
підвищені вимоги до гнучкості, можливості надбудови та мо
дифікації системи з урахуванням потреб банківської системи Украї
ни в цілому і Національного банку України зокрема, які постійно
змінюються і зростають, удосконалення механізмів та способів між
банківських розрахунків.
Основними факторами, що визначають потрібні кількісні та якісні показники системи, є:
поточна завантаженість СЕП;
перспективи економічного розвитку України;
можливість інфляції;
тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до без
готівкових;
оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки
розвитку міжбанківських розрахунків.
Основними орієнтовними кількісними показниками системи є:
кількість кореспондентських рахунків в СМР 3 000
кількість абонентів у СТП 1 000
кількість абонентів у СКР 3 000
кількість трансакцій у день у СТП 100 000
кількість трансакцій у день у СКР 1 000 000
Система виконує оброблення всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизований.
Існують обмеження на види платіжних документів, які приймаються до системи від різних категорій користувачів. Ці обмеження мають на меті забезпечення ліквідності та мінімізацію системного ризику.
В основу бухгалтерської моделі покладено принципи:
централізованого ведення кореспондентських рахунків банків
та їхніх установ;
здійснення початкових платіжних трансакцій в межах поточ
ного залишку коштів на кореспондентському рахунку;
надання різноманітних моделей обслуговування консолідова
ного кореспондентського рахунку банку та групі його установ.
Надається широкий спектр засобів керування Національним банком України кореспондентськими рахунками банків та їхніх установ, включаючи:
засоби визначення лімітів овердрафту коррахунку, які варію
ються стосовно засобу виконання платіжної трансакції (у режимі
реального часу в СТП або в пакетному через СКР), до банківської
установи або групи установ, за якою закріплено кореспондентський
рахунок, тощо;
засоби інформування Національного банку України про стан
кореспондентських рахунків (у СМР) і про динаміку їхніх змін (за
інформацією як із СТП, так і з СКР);
засоби надання юридичній особі — учаснику розрахунків
можливостей керувати лімітами виконання розрахунків підпорядко
ваних їй банківських установ тощо.
Основні принципи організації системи (провідна роль Національного банку України, склад учасників розрахунків, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів організації СЕП.
Функціями системи моніторингу рахунків є:
централізоване ведення кореспондентських рахунків юридич
них осіб;
відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які
виконуються через СТП та СКР;
централізоване ведення нормативно-довідкової інформації
платіжної системи в цілому;
надання юридичній особі можливостей керування своїми
філіями;
здійснення доступу інших підсистем та завдань до інформа
ції, яка зберігається в СМР;
довідкові функції.
Ефективність роботи платіжної системи загалом визначається політикою НБУ щодо підтримання резервів і керування ризиком.
Система надає НБУ великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в СМР. СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керівну інформацію для організації проведення розрахунків. Всі механізми локального керування розрахунками містять в собі як одну з інформаційних компонентів інформацію, отримувану з СМР.
У ролі об'єктів моніторингу розглядаються як кореспондентські (розрахункові) рахунки, так і резервні рахунки комерційних банків. НБУ має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, існують механізми надання частини резервного фонду для виконання платежів, переміщення коштів між рахунками (субрахунками) для підтримання ліквідності тощо.
Система термінових переказів призначена для виконання платіжних трансакцій банком — відправником у режимі реального часу.
Головні завдання — виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків.
Система переказів коштів у режимі реального часу виступає кінцевою розрахунковою ланкою для переказування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах.
Система гарантує приймання початкової платіжної трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законності та покривається наявним сальдо або кредитом.
Приймання/відхилення платежу у системі здійснюється залежно від такої інформації, що отримується в режимі реального часу з підсистеми СМР:
відсутність заборони на виконання початкових платіжних
трансакцій конкретним банком — відправником;
наявність достатньої суми коштів на кореспондентському
рахунку;
виконання обмежень, установлених юридичною особою —
власником коррахунку на початкові платіжні трансакції конкретно
го відправника.
Функції програмно-технічного комплексу центрального вузла:
безпосередній зв'язок у режимі реального часу з СМР для
отримання інформації про поточний стан кореспондентських ра
хунків та для відображення виконуваних трансакцій на відповідних
рахунках;
ведення баз даних трансакцій;
довідкова служба.
Функції програмно-технічного комплексу банку учасника:
— емуляція віддаленого терміналу програмного комплексу цен
трального вузла системи для підготовлення оператором початкових
платіжних трансакцій. Надання інформації, що відповідає проведеній трансакції, в ОДБ банку;
приймання з ОДБ банку початкових платіжних трансакцій
з емуляцією підтвердження для ОДБ про прийняття трансакції до
системи;
надання відповідних платіжних трансакцій, передавання їх до
ОДБ банку з емуляцією для СТП повідомлення про отримання пев
ної трансакції банком;
надання інформації банку про поточний стан його рахунку,
виконані проведення тощо;
довідкові функції.
Система клірингових розрахунків призначена для виконання великої кількості окремих платежів за певний період часу з малою величиною питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру. Суми трансакцій відносно невеликі. Ця підсистема орієнтована переважно на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм під час здійснення простих економічних операцій.
СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів за відносно низького рівня ліквідності.
Для запобігання затримання платежів, а також з метою усунення необхідності резервувати великі кошти на рахунках у Національному банку України, банкам надаються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і водночас підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існує механізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів оверд-рафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин, як засобами власне СКР, так і засобами СМР.
Функції програмно-технічного комплексу Центральної розрахункової палати:
обмін контрольною інформацією між СМР та ЦРП;
звірка та квитовка міжобласних оборотів та контрольної ін
формації, що знаходиться в ЦРП та СМР;
організація інформаційно-пошукової системи;
довідкові функції.
Програмно-технічний комплекс регіональної розрахункової палати призначений для посеансного оброблення платіжних документів у пакетному режимі. Регіональна палата виконує розрахунки між своїми учасниками і здійснює зв'язок з іншими розрахунковими палатами.
Функції програмно-технічного комплексу регіональної розрахункової палати:
організація посеансних клірингових розрахунків;
посеансний зв'язок із СМР для відображення в СМР проведе
них розрахунків;
посеансний зв'язок із СМР для отримання інформації про об
меження, встановлені для учасників розрахунків, та поточний стан
кореспондентських рахунків;
довідкова служба.
Початкові платіжні документи надаються учасниками розрахунків до регіональної розрахункової палати згідно з місцезнаходженням учасника.
У регіональній розрахунковій палаті передбачається проводити 5 — 20 сеансів протягом банківського операційного дня. Кількість сеансів та періодичність розрахунків залежать від поточних потреб і можуть варіюватися.
Оброблення платежів виконується в порядку надходження, інших пріоритетів немає. Обмеження на приймання початкових платіжних документів від учасників визначаються на підставі інформації, переданої з СМР, і поточного залишку на технічному рахунку, який ведеться в РРП і відображає поточні операції учасника в СКР в режимі реального часу та стан кореспондентського рахунку (субрахунку) в СМР на момент останнього сеансу зв'язку з СМР.
За підсумками сеансу виконується багатосторонній взаємний залік. Чисте сальдо, визначене за підсумками сеансу для кожного учасника розрахунків, відображається в режимі реального часу в СМР.
Відповідні платіжні документи надаються учасникам розрахунків за підсумками сеансу в пакетному режимі. Пакети міжобласних платежів у такий самий спосіб транспортуються у відповідні регіональні розрахункові палати.
Створення СКР планується на основі поступового еволюційного перетворення існуючої СЕП.
Системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності. Обмін платіжними документами між банківською установою та розрахунковою палатою СЕП спроектований та реалізований у такий спосіб, щоб забезпечити повний та прозорий контроль за проходженням документів, уникнути викривлення та підроблення платіжних документів, тобто забезпечити високий рівень надійності розрахунків. Це висуває певні вимоги до технології оброблення електронних платежів всередині банківської системи та її взаємодії з СЕП. Природно, що технологія проведення електронних платежів всередині банку має узгоджуватися з принципами функціонування СЕП та технологією оброблення платежів у ній.
За станом на 1995 р. в Україні існувало понад 200 різних систем «Операційний день банку». Мало місце використання так званих пі-
ратських (тобто викрадених) копій. Деякі розробники не приділяли належної уваги питанням інформаційної безпеки, надійності системи, дотримання технології роботи в СЕП. Після розроблення та впровадження СЕП як загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків стало нагальною потребою підняття загального рівня систем автоматизації внутрішньобанківської діяльності, особливо щодо проведення банком електронних платежів.
Національний банк України висунув ряд вимог до програм автоматизації роботи банку — учасника СЕП. Дотримання цих вимог має забезпечити:
систематизацію механізмів обміну платіжними документами
між банками — учасниками СЕП та СЕП;
цілісність та інформаційну безпеку стикування ОДБ з СЕП;
надійність сукупного функціонування СЕП та ОДБ;
усунення небезпеки втручання в систему електронних плате
жів персоналом банку;
— розширення спектра інформаційних послуг СЕП.
Вимоги до ОДБ розрізняються за такими групами:
вимоги щодо технологічної реалізації інтерфейсу ОДБ з
АРМ-3 СЕП;
вимоги щодо інформаційної безпеки підготовки міжбанківсь
ких платежів у середовищі ОДБ;
вимоги щодо внутрішньої інформаційної безпеки банку;
вимоги щодо інформаційної безпеки системи «клієнт — банк».
З 1 жовтня 1995 р. комісія департаменту інформатизації НБУ виконує експертні оцінки програмного забезпечення банків — учасників СЕП з метою встановлення відповідності вимогам Національного банку. У комісію входять розробники СЕП, фахівці з питань захисту інформації, представники служби експлуатації. Під час проведення експертної оцінки розглядається технологія оброблення платежів всередині банку, організація взаємодії ОДБ із СЕП, аналізується рівень захисту платіжних документів від несанкціонованого втручання персоналом банку тощо.
За результатами розгляду банківських систем розробникам надаються поради щодо їх удосконалення. Системи, що дістали позитивну експертну оцінку, мають свідоцтво про відповідність вимогам НБУ. У разі, коли надана на експертну оцінку система не задовольняє вимогам НБУ, розробникам надаються конкретні рекомендації щодо її виправлення, і після доопрацювання така система має пройти повторну експертну оцінку.
Виконання експертних оцінок значно підвищило загальний рівень систем автоматизації банківської діяльності в Україні, стабільність та надійність функціонування банківської системи в цілому. Позитивні наслідки цього відчувають як банки—учасники СЕП, так і Національний банк України.
Основним напрямом подальшого розвитку систем автоматизації діяльності банку є перехід від автоматизації власне бухгалтерського обліку до створення повнофункціональних систем, які охоплюють усі сфери діяльності банку, базуються на сучасних програмно-технічних засобах (професійні системи управління базами даних, засновані на архітектурі «клієнт—сервер») і мають підвищений ступінь надійності та безпеки зберігання і захисту інформації.
Система «клієнт—банк» в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема, СЕП). Тому до систем «клієнт—банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.
В Україні вже існують системи «клієнт—банк», які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дає змогу не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію виконання всіх фінансових операцій підприємства.
Архітектура кожної конкретної системи «клієнт—банк» та специфіка технології її роботи перебувають у досить широкому діапазоні. В Україні, розроблення та впровадження систем «клієнт— банк» тільки починається. Тому в найближчі роки очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.
|
