8. 3. РЕЄСТРАЦІЯ І ЛІЦЕНЗУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Реєстрація і ліцензування банків — найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.
Реєстрація банку — це момент відповідного запису у «Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ». Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи — банківської установи. Зворотний процес — ви-креслення реквізитів банку з Республіканської книги — свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати.
Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється «Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків», затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р.
Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», інших законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України.
Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається мінімальний розмір статутного капіталу банку.
Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахунок власних вільних коштів учасників (акціонерів). Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Банкам забороняється збільшувати статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшувати статутний капітал для покриття збитків.
Внесок учасників (акціонерів) до статутного капіталу комерційного банку здійснюється тільки у вигляді грошових коштів у національній валюті України.
Для реєстрації комерційного банку в двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану його засновників до регіонального управління НБУ за місцем створення банку подаються такі документи:
заява про реєстрацію банку;
установчий договір, підписаний засновниками банку;
статут банку;
протокол установчих зборів;
економічне обгрунтування і мета створення банку;
аудиторський висновок про фінансовий стан та платоспро
можність засновників;
бухгалтерська і фінансова звітність учасників (засновників)
банку;
наявність керуючих осіб банку (голови правління та головно
го бухгалтера);
копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію
банку;
копія звіту про проведення відкритої підписки на акції;
угода про надання приміщення для розміщення банку;
установчі документи акціонерів;
копія рішення органів Антимонопольного комітету України
про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених
чинним законодавством.
Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:
фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів
(учасників) банку, наявність вільних власних коштів для внеску до
статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий
рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером
(учасником) у передбачених законом розмірах;
наявність приміщення, придатного для розміщення банку;
професійну придатність і репутацію голови виконавчого ор
гану (правління) банку і головного бухгалтера банку.
Пакет цих документів, включаючи статут банку в 4-х примірниках і висновок регіонального управління Національного банку України, подається до Національного банку України.
Документи для реєстрації банку розглядаються департаментом реєстрації і ліцензування банків, юридичним департаментом та
(у разі необхідності) іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків.
Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, ухвалює Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, — комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Реєстрація здійснюється внесенням відповідного запису до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.
Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.
Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.
Комерційні банки, зареєстровані Національним банком України, можуть відкрити філії і представництва після отримання відповідної ліцензії Національного банку України за умови, що з моменту її отримання до моменту відкриття певної філії ними не порушені вимоги, на підставі яких була отримана ліцензія.
Філія банку — банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу на здійснення операцій, виданого регіональним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.
Представництво банку — це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.
Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій.
Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 травня 1998 р.
Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком ус-
тановлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.
Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.
Комерційні банки (юридичні особи) мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.
Операціями банків, що підлягають ліцензуванню, вважаються банківські операції, перелічені у ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність», та інші операції з дозволу Національного банку України.
НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та інших.
Закон повинен забороняти здійснення банківських операцій тими економічними суб'єктами, які не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення розслідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права.
Політика ліцензування, що має бути сформульована в законодавчих або нормативних актах, мусить передусім дати відповіді на такі питання:
Яка кількість банків необхідна, якими мають бути темпи зрос
тання банківської системи при ліцензуванні нових банків?
Яким має бути розмір статутного капіталу, необхідний для за
хисту вкладників нового банку?
Хто може бути власником нового банку і чи повинні бути об
меження щодо власності?
Який тип власності є кращим для нового банку з погляду за
безпечення його фінансової стабільності?
Хто керуватиме новим банком?
У який спосіб новий банк задовольнятиме потреби населення,
які нові послуги він може запропонувати?
Політика ліцензування повинна передбачати низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцензії. Основні критерії такі:
— мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має
найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій;
фінансовий стан засновників банку та їхня репутація;
перспективи діяльності нового банку, що визначаються на
підставі висновків незалежного аудиту;
-— професійна придатність керівництва тощо.
У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та інших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановленою процедурою.
Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду визначити, можлива чи ні видача ліцензії.
НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій за умови, що вони мають:
професійно придатних перших керівних осіб банку (голову
правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з
Національним банком України;
підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції,
підрозділ внутрішнього аудиту, вкомплектовані професійно придат
ними, кваліфікованими кадрами;
відповідні внутрішні документи банку, що регламентують
здійснення банком діяльності, яка ліцензується Національним бан
ком України;
необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку, прог
рамні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам Націо
нального банку України;
приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим На
ціональним банком України, або укладену угоду на оренду примі
щення на строк не менше 5-ти років, чи свідоцтво на право власнос
ті на приміщення.
Національний банк України видає ліцензію функціонуючим банкам, на розширення їхньої діяльності, якщо ними дотримуються такі обов'язкові умови:
статутний капітал банку зареєстрований і фактично сплачений
у розмірі, не меншому від установленого Національним банком
України;
формування резервного фонду банку відповідає вимогам чин
ного законодавства та нормативних актів Національного банку
України, статуту банку;
формування резерву на покриття можливих витрат за креди
тами відповідає вимогам чинного законодавства, нормативних актів
Національного банку України. Внутрішні документи банку про по
рядок формування таких резервів не повинні суперечити вимогам
Національного банку України;
банком дотримуються економічні нормативи, які встановлені
Національним банком України протягом півріччя, що передує його
зверненню до Національного банку України;
забезпечується стабільна беззбиткова діяльність банку протя
гом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку
України щодо надання ліцензії;
стан кредитного портфеля банку не загрожує інтересам його
кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів
не перевищує розмірів фактично сформованих резервного та стра
хового фондів банку);
формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб відпо
відає чинному законодавству України та нормативним актам НБУ;
позитивним є висновок зовнішнього аудитора про діяльність
банку за звітний рік, що передує зверненню банку до НБУ;
банківські операції, які ліцензуються НБУ, не можуть негати
вно вплинути на діяльність банку;
відсутні порушення банком вимог чинного законодавства,
нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку.
Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ:
клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банків
ських операцій;
бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;
професійна придатність керівників відповідних підрозділів;
висновок регіонального управління НБУ щодо технічної гото
вності та забезпеченості кваліфікованими кадрами.
Рішення про надання ліцензії ухвалює Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків.
Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є крайнім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи застережливого характеру відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.
Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:
виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана
ліцензія;
затримання початку здійснення діяльності, на яку видана лі
цензія, більше як на один рік з моменту видання ліцензії;
виникнення загрози інтересам кредиторів та вкладників банку;
виявлення порушень банком вимог банківського і антимоно-
польного законодавства та нормативних актів НБУ;
збиткової діяльності банку протягом 3-х місяців;
систематичного порушення економічних нормативів, які вста
новлені Національним банком України, протягом 3-х місяців підряд
або 6-ти місяців протягом року;
здійснення операцій, на які не було видано ліцензії;
недостовірних інформації та звітності або несвоєчасного їх
подання;
невиконання в установлений термін вимог НБУ щодо діяль
ності банку та умов, на підставі яких була видана ліцензія.
У разі прийняття Комісією рішення про відкликання ліцензії на здійснення однієї або кількох банківських операцій комерційний банк повинен у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення нових операцій та забезпечити виконання зобов'язань банку за банківськими операціями, за якими відкликано ліцензію, перед кредиторами і вкладниками згідно з укладеними договорами. Банк зобов'язаний у триденний термін повернути Національному банку України раніше отриману ліцензію для заміни переліку дозволених операцій.
Підрозділи банківського нагляду Національного банку України та його регіональних управлінь здійснюють постійний контроль за дотриманням банком вимог НБУ щодо припинення операцій, за якими відкликано ліцензію. Якщо банк не припинив виконання банківських операцій, на які ліцензія була відкликана, Правління Національного банку України може ухвалити рішення про відкликання ліцензій на всі види банківських операцій.
Рішення про відкликання ліцензії на всі банківські операції приймається Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків.
У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на всі види банківських операцій Правління Національного банку України зобов'язує засновників, акціонерів (учасників) банку вирішити в двотижневий термін питання щодо форм подальшого функціонування банку або припинення його діяльності через реорганізацію чи ліквідацію.
Якщо зазначені вимоги не виконані, Правління Національного банку України на підставі пропозицій Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків приймає рішення про ліквідацію банку.
Рішення Правління Національного банку України про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій повідомляється всім банкам України, а також оповіщається у центральній пресі.
8. 4. УСТАНОВЛЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ
З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:
капітал банку (НІ);
мінімальний розмір статутного капіталу (Н2);
платоспроможність (НЗ);
достатність капіталу банку (Н4);
миттєва ліквідність (Н5);
загальна ліквідність (Н6);
співвідношення високоліквідних активів до робочих активів
банку (Н7);
максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);
максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н9);
максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств,
наданих одному інсайдеру (Н10);
максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручи
тельств, наданих інсайдерам (НІ 1);
максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12);
норматив отриманих міжбанківських позик (Н13);
інвестування (НІ4);
загальна відкрита валютна позиція банку (НІ5);
довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конверто
ваній валюті (НІ6);
довга (коротка) відкрита валютна позиція у неконвертованій
валюті (НІ 7);
довга (коротка) відкрита валютна позиція у всіх банківських
металах (НІ 8).
Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду. Ці принципи згруповані за такими розділами:
Передумови ефективного банківського нагляду (Принцип 1).
Ліцензування і структурування (Принципи 2-5).
Пруденційні вимоги і регулятивні заходи (Принципи 6-15).
Методи постійного банківського нагляду (Принципи 16—20).
Інформаційні вимоги (Принцип 21).
Повноваження органів банківського нагляду (Принцип 22).
Міжнародна банківська справа (Принципи 23-25).
Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн.
Для посилення контрольних функцій Національного банку України під час нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їхньої фінансової надійності, захисту інтересів їхніх вкладни-
ків та акціонерів тощо необхідно розширювати перелік економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків.
Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).
Обов'язкові економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків
Нормативи капіталу
Це — найважливіші нормативи, оскільки вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість економічних нормативів.
Норматив капіталу комерційного банку (НІ). Капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу {капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.
Під час розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованої на основні засоби (Кі) розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розміру основного капіталу.
Норматив капіталу встановлюється для функціонуючих та новостворюваних банків, зареєстрованих Національним банком України до 1 січня 1997 р. у сумі, еквівалентній 1 млн екю (євро)*, з поступовим нарощенням до 5 млн екю до 1 січня 2005 р.
Для забезпечення реальної капіталізації банківської системи України встановлюється, що залежно від розміру капітал банків поділяється на три категорії.
До 1 категоріїналежать банки, які:
порушують, починаючи з 1 квітня 1998 р., норматив НІ;
порушили протягом кварталу хоча б один із нормативів НЗ, Н4;
не дотримуються порядку і строків формування загального та
спеціального резерву на відшкодування можливих втрат відповідно
до положення «Про порядок формування і використання резерву для
відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків»,
затвердженого постановою Правління Національного банку України
від 27 березня 1998 р.
До 2 категорії належать банки, які:
не належать до категорії 1;
мають від'ємну різницю між сумою доходів та витрат у по
точному кварталі, що дорівнює значенню технічного рахунку 5999.
До 3 категорії належать усі банки, що не входять до категорії 1 і 2.
Після відповідного рішення щодо введення такої валюти. Комерційним банкам відповідно до встановленої їм категорії капіталу Національним банком України рекомендується ліміт розподілу капіталу.
Категорія капіталу банку визначається комерційними банками щоквартально.
У разі порушення комерційними банками нормативного розміру капіталу Національний банк України розглядає питання щодо відкликання таких пунктів ліцензії на виконання банківських операцій, як:
ведення валютних рахунків клієнтів,
здійснення неторговельних операцій банків;
установлення кореспондентських відносин з іноземними
банками;
робота через кореспондентські рахунки Головного управління
Національного банку України або через кореспондентські рахунки
уповноваженого банку;
здійснення операції за міжнародними торговельними розра
хунками;
операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому ва
лютному ринку,
— відкриття філій на території і за межами України.
Відповідно до встановленої категорії капіталу Національний
банк України рекомендує такі обмеження:
Банкам, капітал яких віднесено до категорії 1, не рекоменду
ється у будь-якій формі проводити виплату дивідендів (крім виплати
дивідендів власними акціями) та викуповувати власні акції (частки
учасників у статутному капіталі).
Банкам, капітал яких віднесено до категорії 2, НБУ рекомендує
обмежити виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними ак
ціями) сумою, що не перевищує 50 % понаднормативного капіталу.
Банки, капітал яких віднесено до категорії З, виплату дивіде
ндів можуть проводити без обмежень.
Банкам, капітал яких належить до категорії 2 та З, рекомендується проводити викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки у межах зазначеного ліміту і тільки за умови, що такий викуп не призведе до порушення банком мінімального розміру статутного капіталу.
Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2). Контролюється тільки при реєстрації комерційного банку. Його мінімальний розмір не повинен бути меншим за суму, еквівалентну 1 млн екю (євро).
Мінімальний розмір статутного капіталу новоствореного банку за участю іноземного капіталу за умови, що частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить до 50 %, має бути не меншим за суму, еквівалентну 5 млн екю (євро) на день підписання установчого договору за офіційним курсом Національного банку України.
Якщо частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу за участю іноземного капіталу має бути не меншим від суми, еквівалентної 10 млн екю (євро) на день підписання установчого договору за офіційним курсом Національного банку України.
Норматив платоспроможності банку (НЗ). Норматив платоспроможності банку — це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.
Співвідношення капіталу банку й активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.
Норматив платоспроможності(НЗ) обчислюється за формулою:
де К — капітал банку, Ар — активи банку.
Під час визначення платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їхніх ризиків.
Нормативне значення НЗ не може бути нижчим 8 %.
Активи комерційного банку поділяються на п'ять груп за ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини вартості.
Норматив достатності капіталу банку (Н4). Норматив достатності капіталу банку — це відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.
Відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви, визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.
Норматив достатності капіталу банку (Н4) обчислюється за формулою:
де К — капітал, ЗА — резерви активів банку.
Нормативне значення нормативу Н4 має бути не меншим 4 %.
Нормативи ліквідності
Норматив миттєвої ліквідності (Н5). Розраховується як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов'язань за формулою: де Ккр — сума коштів на кореспондентському рахунку; К — сума коштів у касі; Пр — поточні зобов'язання.
Нормативне значення нормативу Н5 має бути не меншим 20 %.
Норматив загальної ліквідності (Н6). Розраховується як відношення загальних активів до загальних зобов'язань банку за такою формулою:
де А — загальні активи; 3 — загальні зобов'язання банку.
Нормативне значення нормативу Н6 має бути не меншим 100 %.
Норматив відношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н7). Він характеризує частку високоліквідних активів у робочих активах і розраховується за формулою: де Ва — високоліквідні активи; Ра — робочі активи. Нормативне значення нормативу Н7 має бути не меншим 20%.
Нормативи ризику
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8).
Цей показник розраховується за формулою: де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника; К — капітал банку.
Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.
Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у разі надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25 % капіталу банку.
Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частка яких у статутному фонді підприємства перевищує 35 %, враховуються у розрахунку як один позичальник.
Двоє або більше позичальників вважаються одним позичальником під час розрахунку нормативу Н8 у тому разі, коли:
позичальники контролюються третьою особою (крім держав
них підприємств), що володіє не менше як 35 % статутного фонду
кожного позичальника;
позичальниками є споріднені особи, як це визначено в ін
струкції НБУ;одним позичальником є фізична особа, а іншим позичальни
ком (позичальниками) — юридична особа (особи), на якого (яких)
фізична особа має значний вплив. Термін «значний вплив» викладе
но в інструкції НБУ у частині «асоційована компанія (підприємство)»;
кредитні кошти, видані одному позичальнику (чи групі пози
чальників) від комерційного банку, використовуються таким пози
чальником (групою позичальників) як кредитні ресурси для третьої
особи, яка є клієнтом того самого банку;
передбачене джерело погашення кредиту всіх позичальників
збігається, і жоден із них не має іншого джерела доходу для повного
погашення заборгованості за наданим кредитом. Прикладом такої
ситуації може бути мобілізація позичальниками спільних коштів
для придбання активу (підприємства або об'єкта власності) або для
передання таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі.
Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9).
Максимальний розмір «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку (у відсотках). де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку; К — капітал комерційного банку.
Рішення про надання «великого» кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим його правлінням.
Максимальне значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10). Розраховується за формулою:
де Ркі — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100 % суми позабалансових зобов'язань, узятих одним інсайдером комерційного банку; К — капітал банку.
Максимальне значення показника Н10 не повинно перевищувати 5 %.
Умови надання кредитів інсайдерам не повинні відрізнятися від загальних умов кредитування. Комерційний банк не має права надавати кредит інсайдеру (акціонеру, учаснику) для придбання акцій (часток) цього банку.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11). Цей норматив розраховується за формулою: де РК — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100 % суми позабалансових зобов'язань, узятих усіма інсайдерами комерційного банку; К — капітал банку.
Максимальне значення нормативу Н11 не повинно перевищувати 40 %.
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12). Розраховується за формулою: де МБн — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик; К — капітал банку.
Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200 %.
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик (Н13). Розраховується за формулою: де МБо — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик; ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів; К — капітал банку.
Максимальне значення нормативу (Н13) не повинно перевищу-зати 300%.
Норматив інвестування (Н14). Норматив інвестування харак-геризує використання капіталу банку для придбання часток (акцій, дінних паперів) акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.
Норматив (НІ4) встановлюється у формі відсоткового співвідношення між розміром коштів, які інвестуються, та загальною сулою капіталу комерційного банку і розраховується за формулою: де Кін — кошти комерційного банку, які інвестуються на прид-5ання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підпри-
ємств, недержавних боргових зобов'язань; К — капітал банку; ЦП — цінні папери у портфелі банку на інвестиції; Ва — вкладення в асоційовані компанії.
Максимально припустиме значення нормативу (Н14) не повинно перевищувати 50 %.
Нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку
Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (НІ 5).
Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (НІ5) розра
ховується як відношення загальної величини відкритої валютної по
зиції банку до капіталу банку: " де Вп — загальна відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті; К — капітал банку.
За кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами та всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку. Якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Коли вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка — зі знаком мінус.
Загальна величина відкритої валютної позиції в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих та всіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знаку) за всіма іноземними валютами.
Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку має бути не більшим 20 %.
Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті (Н16). Розраховується як відношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті в гривневому еквіваленті (Він) до капіталу (К) банку: За кожною вільно конвертованою валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.
Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті має бути не більшим 10%.
Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції в не-конвертованій валюті (Н17). Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті у гривневому еквівалентідо капіталу банку:
За кожною неконвертованою валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.
Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в неконвертованій валюті має бути не більшим 5 %.
Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18). Розраховується як відношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті до капіталу банку: Під час проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України слід керуватися Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. та Положенням «Про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р.
Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських металах має бути не більшим 5 %.
Під час обчислення нормативів відкритої валютної позиції враховується сума капіталу, яка зафіксована в балансі за попередній день.
Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно й окремо стосовно кожної іноземної валюти.
На відкриту валютну позицію уповноваженого банку впливають такі операції:
купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валю
ти, поточні та строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та
інші), за якими виникають вимоги й зобов'язання в іноземних валю
тах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
одержання (виплата) іноземної валюти у вигляді доходів або
видатків та нарахування доходів і видатків, які записуються на гри
вневих рахунках;
купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних
цінностей за іноземну валюту;
надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду,
за умови, що банк має зобов'язання перед засновниками-нерезиден-
тами в іноземній валюті;
погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній ва
люті (списання якої здійснюється з гривневого рахунку видатків);
інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення ви
мог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, в тому
числі й національній, що призводить до
|
