9.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.
Платіжний баланс складається з:
поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,
послуг, прибутків і поточних трансфертів;
рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в
якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розмі
щення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових
активів і пасивів.
У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:
І. Поточний рахунок:
товари,
послуги,
доходи,
поточні трансферти.
ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
А. Рахунок операцій із капіталом
— капітальні трансферти
Б. Рахунок фінансових операцій
прямі інвестиції,
портфельні інвестиції,
інші інвестиції,
резервні активи:
монетарне золото,
спеціальні права запозичення,
резервна позиція в МВФ,
інші зарубіжні активи.
І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.
Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування
чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.
Розглянемо окремі статті поточного рахунку платіжного балансу.
Стаття «Товари» охоплює більшість операцій поточного рахунку, що відображають перехід права власності на товари (експорт і імпорт) від нерезидента до резидента і в зворотному напрямі. Наголосимо, що під час обліку операцій за цією статтею поточного рахунку необхідно мати на увазі такі її особливості:
1. Енергоносії— виділяються окремим кодом.
Товари для перероблення — це товари, які перетинають кордон
із метою їх перероблення, після чого повертаються до країни —
власника товару. Категорія товарів для перероблення не передбачає
переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі
(повна вартість товарів до та після перероблення). Якщо ж мають
місце платежі саме за перероблення товарів, вони враховуються за
категорією інших ділових послуг.
Ремонт товарів — вартість ремонту пересувного обладнання,
який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті
не належать інші види ремонту: ремонт будівель та споруд (бу
дівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та
інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного
обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на тран
спорті).
Товари, придбані у портах транспортними організаціями —
пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали.
Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних
засобів, лоцманські послуги тощо) не належать до цієї статті.
Немонетарне золото — золото як засіб накопичення та золото
промислового призначення, яке не включається в резервні активи
органів грошово-кредитного регулювання.
Стаття «Послуги» відображає рух коштів, пов'язаних з наданням як традиційних послуг, наприклад організація поїздок і перевезень, так і нових— комунікаційні, фінансові і комп'ютерні послуги, забезпечення авторських і ліцензійних прав, різного роду ділові послуги тощо. Роль нових послуг у міжнародній торгівлі зростає. Мандрівник (споживач послуг) потребує товарів і послуг країни, що приймає (постачальника послуг).
Основні види послуг:
Транспортні послуги — вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги. За пунктом «інше» ві-
дображаються допоміжні послуги, у тому числі оренда транспортних засобів разом з екіпажами, а також складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов'язані з пасажирськими та вантажними перевезеннями. Використання терміну «інший транспорт» потребує конкретного уточнення виду транспорту.
Послуги за статтею «Подорожі» відображають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг враховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, тощо.
Комунікаційні послуги — послуги зв'язку, в тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.
Будівельні послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.
Страхові послуги — охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів). Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. Як фінансові послуги кваліфікуються також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.
Комп 'ютерні та інформаційні послуги — оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, включаючи розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультації у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.
Роялті та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій із капіталом (капітальні трансферти).
Послуги приватним особам та послуги у сфері культури і відпочинку — створення художніх фільмів, радіо- і телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов'язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.
Урядові послуги — зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.
Інші ділові послуги — різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов'язаних із науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Це, зокрема:
а) перероблення давальницької сировини;
б) операційний лізинг — оренда обладнання без персоналу, зда
вання в оренду (чартер) морських і повітряних суден та іншого
транспортного обладнання без команди та екіпажу;
в) послуги з підготовки документів, консалтинг у сфері бухгал
терського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання опе
ративної допомоги фірмам;
г) послуги в галузі реклами та маркетингу, проведення виставок
та торговельних ярмарків;
д) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розроблен
ня, виконані резидентами для нерезидентів, і навпаки;
ж) архітектурні, інженерні та інші технічні послуги, геологіч
на розвідка, перевірка та сертифікація якості продукції, технічний
контроль;
з) послуги в галузі сільського господарства, видобування корис
них копалин, перероблення на місцях тієї продукції, яка надійшла за
імпортом і не підлягає реекспорту, і навпаки (наприклад, перероб
лення ядерних відходів);
к) послуги з добору кадрів (наприклад, екіпажів суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-не-резидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни.
л) агентські послуги — оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.
До статті «Доходи» поточного рахунку входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між платіжним балансом і балансом зарубіжних інвестицій.
Основні види доходів, що відображаються на поточному рахунку:
Оплата праці — заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями за межами країни, резидентами якої вони є.
Доходи від прямих інвестицій:
а) дохід від пайової участі в капіталі компаній — дивіденди, роз
поділений та нерозподілений прибуток закордонних відділень, реін-
вестований прибуток;
б) проценти за борговими зобов'язаннями — це проценти, які
сплачує прямому інвестору підприємство прямого інвестування, і
навпаки.
Дохід від портфельних інвестицій являє собою рух коштів між резидентами і нерезидентами, що виникає внаслідок володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами, інструментами грошового ринку. До нього належать:
а) дохід від пайової участі в капіталі компаній (дивіденди);
б) дохід за борговими зобов'язаннями (проценти).
Дохід від інших інвестицій:
а) проценти за довгостроковими кредитами (гарантованими або
негарантованими);
б) інший дохід від інших інвестицій — проценти за іншими фі
нансовими вимогами/зобов'язаннями (міжбанківськими кредитами,
позиками, депозитами, за користування залишками коштів на кор
рахунку та ін.).
Стаття «Поточні трансферти» відображає операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання краї-ни-постачальника. Поточні трансферти включають грошові трансферти урядам для фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або регулярних внесків у міжнародні організації, оплати урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі і заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.
Сектор державного управління — гуманітарна допомога, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки і штрафи, сплачені нерезидентами державним органам України.
Інші сектори:
а) грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, — безоп
латні грошові перекази сім'ям;
б) інші трансферти — дарування, спадок; аліменти та інші ви
плати на утримання дітей; пенсії та інші виплати в межах програм
соціального забезпечення, що виплачуються недержавними органі
заціями; приватні перекази, що надходять резидентам від нерезиде
нтів, або навпаки; періодичні відрахування (включаючи членські
внески) в благодійні, релігійні, наукові і культурні організації; спла
та мита і штрафів, якщо вона проводиться резидентами України на
користь державних органів інших країн.
II. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій.
Цей рахунок поділяється на рахунок операцій із капіталом та рахунок фінансових операцій.
У рахунку операцій із капіталом відображаються всі виплати за капітальними трансфертами і за придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів. Капітальні трансферти можуть бути в грошовій і матеріальній формах. Грошові капітальні трансферти призначені для придбання/розміщення основних фондів. Капітальні
трансферти в матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.
У рахунку фінансових операцій показуються всі операції, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи або пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у пред'явленні та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.
Основним компонентом рахунків операцій з капіталами та фінансових операцій є капітальні трансферти. Трансферт вважається капітальним, коли має місце передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента.
Капітальні трансферти сектора державного управління — це " державні трансферти на інвестиційні цілі, тобто капітальні трансферти державних органів на користь організацій-нерезидентів. Вони призначені для повного або часткового покриття видатків на придбання основного капіталу (наприклад на фінансування великомасштабних будівельних проектів). Формою капітальних трансфертів сектора державного управління є також податок на спадок.
Капітальні трансферти інших секторів — це інвестиційні субсидії, передача права власності на основний капітал, спадок на користь некомерційних організацій-нерезидентів з метою фінансування валового накопичення основного капіталу (наприклад, на будівництво приміщення бібліотеки); грошові перекази мігрантів (перекази у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання); податки на спадок у формі капітальних трансфертів інших секторів.
Придбання/реалізація нефінансових активів — придбання/реалізація землі та її надр, а також активів нематеріального характеру (патентів, авторських прав, ліцензій, торгових знаків).
До статті «Прямі інвестиції» належать операції з придбання інвестором контрольного пакета акцій, з тим щоб мати вирішальний голос в управлінні підприємством, розташованим за межами країни-інвестора. Зауважимо, однак, що інвестор може бути й одноосібним власником підприємства.
Капітал у формі прямих інвестицій — це: 1) капітал, вкладений прямим інвестором у зарубіжне підприємство прямого інвестування; 2) капітал, отриманий прямим інвестором від такого підприємства.
Облік прямих інвестицій провадиться за принципом їх спрямованості (інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку).
Прямі інвестиції можуть набувати таких форм. Акціонерний капітал — капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім «неголосуючих» привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення (capital contributions) прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.
Реінвестований прибуток являє собою ту частину прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвестору і не підлягає розподілу. Цей прибуток збільшує розмір іноземних активів держави, резидентом якої є прямий інвестор.
Інший капітал у формі прямих інвестицій («міжфірмовий борг») охоплює всі операції із залучення коштів і кредитних ресурсів, що мають місце між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією також враховуються «неголосуючі» привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках. Вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, у будівництво дачних та інших будівель для власного використання та здавання в оренду) теж належить до цієї категорії.
У статтю «Портфельні інвестиції» входять операції з тими акціями та іншими борговими цінними паперами, що не належать до прямих інвестицій і перетинають кордон країни.
Стаття портфельні інвестиції рахунку фінансових операцій включає операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямих інвестицій чи резервних активів. Характерною рисою цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.
Операції з портфельними інвестиціями можна розділити на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжні цінні папери) та з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняні цінні папери).
За видом фінансового інструмента розрізняють такі операції з портфельними інвестиціями:
операції з цінними паперами, які дають право на участь у ка
піталі, тобто операції з акціями різних типів, сертифікатами участі,
які замінюють акції, всіма видами капіталовкладень у довірчі това
риства та інвестиційні фонди.
операції з борговими цінними паперами: 1) з облігаціями та
іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов'язан
нями; 2) з інструментами грошового ринку (борговими цінними па
перами, термін погашення яких з моменту їх випуску становить рік
або менше року — казначейські зобов'язання, векселі, банківські
акцепти, короткострокові депозитні сертифікати); 3) з похідними
фінансовими інструментами (опціони, варранти).
Стаття «Інші інвестиції» охоплює операції, що стосуються різних видів інвестицій, таких як торговельний кредит, інші види зовнішніх позик, валюта й депозити, використання кредиту МВФ тощо.
«Інші інвестиції» — це категорія фінансових операцій, які не ввійшли до статей «Прямі інвестиції», «Портфельні інвестиції» та «Резервні активи».
Як і портфельні інвестиції, інші інвестиції розподіляються на «інші інвестиції — активи» та «інші інвестиції — пасиви» відповідно до їхньої належності до фінансових активів чи фінансових зобов'язань країни.
За видом фінансового інструмента операції з іншими інвестиціями класифікуються так.
Торговельні (комерційні) кредити — це вимоги та зобов'язання, що виникають внаслідок того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцю товарів, або покупець здійснює попередню оплату (банківські позики на фінансування зовнішньоторговельних операцій до цієї категорії не належать, вони враховуються разом з позиками).
Позики — це пряме надання кредитором боржнику певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі за угодами РЕПО (Repurchase agreement), виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом. Залежно від початкового терміну погашення позики поділяються на довгострокові та короткострокові.
Довгострокові позики — це кредити МВФ та інших міжнародних організацій, гарантовані або негарантовані державні кредити, довгострокові кредити, що надходять за прямими кредитними лініями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.
Короткострокові позики — банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менший за один рік або виплачуються за першою вимогою.
Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, кошти за трастовими угодами, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах тощо.
Інші активи (пасиви) — інші інвестиції, що не ввійшли до трьох зазначених вище категорій.
Резервні активи — це іноземні фінансові активи, які фактично належать органам грошово-кредитного регулювання, перебувають у розпорядженні цих органів та можуть бути реально використані, якщо в цьому з'явиться потреба. Ці фінансові активи контролюються монетарною владою і призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та для інших чітко обумовлених цілей. Основні складові резервних активів: монетарне золото, спеціальні права запозичення (SDR), резервна позиція в МВФ, іноземна валюта, інші фінансові вимоги. Зміна стану резервних активів означає, що проводяться фінансування дефіциту платіжного балансу, офіційна інтервенція на валютному ринку, метою якої є вплив на курс національної валюти та інші операції.
У платіжному балансі відбиваються зміни міжнародних резервів протягом певного періоду. Зміни мають місце, якщо провідні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання.
9.3. ПРИНЦИП ФОРМУВАННЯ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Основний принцип формування платіжного балансу полягає у відображенні кожної операції, що проводиться двома рівними за величиною проведеннями, тобто кожному руху матеріальних засобів протистоять відповідні зміни фінансових вимог або зобов 'язань.
Перша записується за кредитом з позитивним знаком, друга — за дебетом з негативним знаком. Сума всіх кредитових проведень має дорівнювати сумі дебетових, тобто чисте сальдо за всіма проведеннями має бути нульовим. У більшості операцій платіжного балансу відбувається обмін однієї економічної цінності на іншу. Кожна економічна цінність має реальне матеріальне втілення (товари, послуги, прибутки) і фінансове відображення. Це і показується кредитовою та дебетовою операціями за системи подвійного запису, якщо здійснюється операція обміну (наприклад, експортні товари обмінюються на відповідну кількість грошей, яка показується у фінансовому рахунку). Бувають, однак, випадки, коли обмін не здійснюється. Тоді друга частина операції проходить за статтею «трансферти» (наприклад, у разі гуманітарної допомоги іноземних держав).
Відповідно до теорії платіжного балансу операція відображається за кредитом, якщо експортуються реальні матеріальні цінності (товари, послуги, прибутки), і за дебетом — якщо імпортуються.
Показники фінансового рахунку відбивають зміни зарубіжних активів та пасивів. Інакше кажучи, за активами (в їх матеріальному або фінансовому виразі) з позитивним знаком (за кредитом) показується їх зменшення, з негативним знаком (за дебетом) — збільшення. За пасивами з позитивним знаком (за кредитом) відображається їхнє збільшення, з негативним знаком (за дебетом) — зменшення. Розглянемо використання системи подвійного запису для різних операцій платіжного балансу на прикладах:
1. Країна А експортує товари (зменшення активів) у країну В в обмін на інші товари еквівалентної вартості 100 млн дол. США (збільшення активів на рівну величину). Це простий приклад бартерної угоди. У платіжному балансі країни А робиться проведення:
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(експорт товарів) 100
(імпорт товарів) 100
2. Країна А здійснює нееквівалентну бартерну угоду з країною В; у
результаті цієї операції, оскільки вартість товарів країни В вища, пасиви
країни А зростуть:
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(імпорт товарів) 100
(експорт товарів) 80
Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
(інші інвестиції, пасиви) 20
3. Країна А експортує товари загальною вартістю 100 млн дол. США
(зменшення активів у їх матеріальному значенні) у країну В в обмін на іно
земну валюту, зараховану на кореспондентський рахунок банку країни А на .
користь клієнта цього банку — резидента країни А. У платіжному балансі
країни А записуємо:
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(експорт товарів) 100
Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
(інші інвестиції, активи) 100
4. Країна А отримує безоплатно від країни В гуманітарну допомогу у
вигляді товарів, оцінених у 100 млн дол. США, що приводить до збільшен
ня матеріальних активів країни А:
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(експорт товарів) 100
(поточні трансферти) 100
5. Країна А імпортує товари (матеріальні активи зростають) з країни В
за іноземну валюту (відображається у фінансовому рахунку як зменшення
активів):
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(імпорт товарів) 100
Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
(інші інвестиції, активи) 100
6. Країна А імпортує товари (матеріальні активи ростуть), придбані в
борг (збільшення пасивів):
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(імпорт товарів) 100
Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
(інші інвестиції, пасиви) 100
7. Країна А оформляє державний борг з країною В (в іноземній валюті,
у валюті країни В). Сума боргу зараховується на кореспондентський ра
хунок комерційного банку країни А, відкритий у банку країни В:
Кредит Дебет
Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
Інші інвестиції, пасиви
(боргові зобов'язання
перед країною В) 100
Інші інвестиції, активи
(на кореспондентських
рахунках у країні В) 100
8. Підприємство в країні А, 50 % капіталу якого володіє підприємство — рези
дент країни В, отримує від свого прямого інвестора технологічне обладнання на
суму 20 млн дол. США:
Кредит Дебет
Поточний рахунок
(імпорт товарів) 20
Рахунок операцій із капіталом та фінансовій операцій:
(прямі інвестиції в
економіку країни А) 20
Отже, стаття поточного рахунку «Товари» балансується зі статтями: а) валюта та депозити (при здійсненні готівкових або безготівкових розрахунків), б) короткострокові кредити (в разі передоплати або розрахунків за акредитивами), в) середньострокові та довгострокові кредити (при отриманні товарів у рахунок торговельних кредитів цих видів та в рахунок державного боргу), г) товари, протилежна сторона (якщо здійснюється бартерна операція), д) інвестиції, прямі чи портфельні, у разі перетину кордону товарів, які належать до інвестиційних, є) трансферти, коли товари одержані безплатно, в дарунок (рис. 9.1). Рис. 9.1
1. Надходження (сплата) валютних коштів. 2. Бартер. 3. Зовнішньоторговельні короткострокові кредити. 4. Довгострокові кредити. 5. Втеча капіталу. 6. Зростання дебіторської заборгованості підприємств. 7. Зростання кредиторської заборгованості підприємств. 8. Прямі інвестиції. 9. Вартість транзиту газу через територію України (яка врахована в оплату імпорту газу з Росії). 10 Гуманітарна допомога.
Оскільки для складання платіжного балансу використовується багато альтернативних інформаційних джерел, поточний рахунок та рахунок операцій із капіталом і фінансових операцій не балансуються між собою, тобто сума всіх операцій не дорівнює нулю. У цьому разі для того, щоб збалансувати рахунки, у структуру платіжного балансу вводиться спеціальний рядок «Помилки та пропуски», що дорівнює розміру кредитового або дебетового сальдо із зворотним знаком.
9.4. ІНТЕГРОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
У міжнародній практиці існує кілька підходів до формування інфор- маційної бази платіжного балансу. Більшість країн, що розвиваються, Африки і Північної Америки з певними валютними обмеженнями використовують систему обліку операцій в іноземній валюті. Суть її полягає в обліку реального руху іноземної валюти між даною країною та іншими державами, який відбувається через національну банківську систему і через інші організації, що мають право здійснювати валютні операції. З погляду можливості застосування цієї інформації для складання платіжного балансу система має ряд недоліків. Головним із них є відсутність у ній критерію резидентності, через що виникають значні розбіжності між операціями платіжного балансу і рухом іноземної валюти. Наприклад, операції між резидентами в іноземній валюті включаються в рух іноземної валюти і не повинні відображатися у платіжному балансі, а операції без фактичного руху іноземної валюти, скажімо, такі як експорт або імпорт товарів у кредит, бартерні торговельні операції і трансферти, не відображаються в русі іноземної валюти.
Чимало країн, зокрема Австралія, Англія, Росія, використовують систему збирання інформації на базі статистичних обстежень. Недоліком цієї системи є громіздкість, адже опитувальники займають в окремих випадках десятки сторінок, що ускладнює роботу агентів зовнішньоекономічної діяльності, а також не дає можливості зробити деталізовані інформаційні «розтини», наприклад, валютної структури балансу тощо.
В основу інтегрованої системи збирання інформації, яка застосовується в більшості європейських країн та в Канаді, покладено банківську звітність.
Національний банк України, формуючи дані в структуру платіжного балансу, об'єднує банківську статистику з іншими допоміжними інформаційними джерелами. Банківська звітність щомісячно постачає інформацію про рух валюти на кореспондентських рахунках у зарубіжних банках за операціями платіжного балансу, на рахунках фізичних та юридичних осіб — резидентів України за кордоном та на рахунках нерезидентів у національній валюті, інформацію про рух готівкової іноземної валюти.
Для забезпечення НБУ такого роду даними кожний уповноважений банк (банк, який має право на проведення операцій із валютними цінностями) звітує за формою, яка має такий вигляд (див. с. 304).
Для забезпечення глобальної автоматизованої перевірки якості даних в Україні організовано замкнену систему надходження інформації, згідно з якою рух коштів на коррахунках в іноземних банках за статтями платіжного балансу зіставляється із залишками на початок та кінець періоду. Щомісячно, на 15-й день після звітного періоду отримуються електронною поштою звіти комерційних банків про залишки та рух коштів за кожним відкритим коррахунком з іноземним банком (як ностро, так і лоро) в оригінальній валюті з інформацією про рух коштів за статтями платіжного балансу та країнами — торговельними партнерами (приблизно 40 тис. агрегованих операцій протягом місяця). Якщо лоро-рахунок банку-нерезидента відкритий у внутрішній валюті, операції на цьому рахунку також підлягають звітуванню. Для кожного кореспондентського рахунку банку заповнюється окрема форма. Залежно від його характеру сальдо на початок періоду записується у вимоги або зобов'язання банку. Так само заповнюється і сальдо на кінець періоду.
Про рух коштів на кореспондентських рахунках інформація подається за всіма операціями за кредитом та дебетом. Для кодування операцій згідно з класифікацією статей платіжного балансу банк використовує спеціальний перелік кодів. Дані відображаються таким чином: для ностро-рахунків — надходження коштів за кредитом, за дебетом — їх вибуття, для лоро-рахунків — навпаки: за кредитом — кошти сплачені (вибуття з рахунку), за дебетом — надходження коштів на рахунок. Наведемо приклад заповнення форми (у тис. рос. руб.).
Таблиця 9.1 Код операції
Код країни
Кредит
Дебет
Операція
1
2
3
4
5
1221
643
40000,000 Експорт металу в Росію
1222
643 51200,000
Імпорт лікарських засобів із Росії
За кожною операцією зазначається її тип та країна зарубіжного партнера. Характеристики операцій, назва країни та найменування валюти подаються у закодованій формі.
У колонці 2 (країна) зазначається код країни — платника або одержувача платежу, і в жодному разі не назва країни банку-кореспондента. Повернення помилково зарахованих коштів відображається з тим самим кодом, що й їх отримання, в тій самій графі, тільки зі знаком мінус.
Форма №1-ПБ (місячна)
Затверджена постановою Правління
Національного банку України
від
Погоджена з Міністерством
статистики України
Подасться електронною поштою:
* комерційними банками, що мають
право на здійснення валютних операцій -
управлінню статистики та аналізу
платіжного балансу
економічного департаменту НБУ
15 числа після звітного періоду
Звіт банку
про фінансові операції з нерезидентами України
за 199 року
(назва банку)
(код)
(адреса банку) (країна)
(код)
(Назва банку-корреспондента) (найменування валюти)
(код) На початок періоду
код
сума
На кінець періоду
код
сума
Ностро-рахунок Лоро-рахунок
9111
9221 Ностро-рахунок Лоро-рахунок
9112 9222 Код операції'
Код країни
Кредит
Дебет
Операція
1
2
3
4
5 199_р.
Голова Правління банку
(прізвище виконавця, телефон) Операції, зміст яких полягає в переміщенні коштів між двома рахунками того самого банку (резидента чи нерезидента), у розрахунках між резидентами чи між нерезидентами, вважаються нейтральними для платіжного балансу.
Додатково за подібною схемою надходить інформація про рух коштів на поточних рахунках підприємств, що отримали дозвіл НБУ на відкриття таких рахунків у іноземних банках за кордоном. Для перевірки правильності кодування операції платіжного балансу кожний платіж на суму понад 250 тис. дол. США декларується копією платіжного документа.
Уся інформація перевіряється, виправляється з участю комерційного банку, котрий звітується, вилучаються операції, що є нейтральними для платіжного балансу. Далі база даних конвертується у дол. США за середньомісячним курсом, агрегується за операціями платіжного балансу.
Дані за торговельними операціями, фіксація яких здійснюється на момент платежу, об'єднуються з відповідною інформацією Державного митного комітету і Міністерства статистики (про експорт та імпорт товарів, надання послуг, про частку бартерних операцій у товарообороті тощо). Додатково здійснюється серія обгрунтованих дорахунків, зокрема коригування імпорту до цін ФОБ, коригування нафто- та газопотоків, враховується неформальна торгівля фізичних осіб (дрібнооптовий товар), гуманітарна допомога, майно мігрантів, неопрацьовані в поточному періоді митні декларації, ремонт товарів та транзит тощо.
Розроблена система експертних оцінок для врахування неформальної торгівлі. Це — і прямі розрахунки на основі обстежень Державного митного комітету, і розрахунки через окремі макроекономічні показники.
Додатково збирається інформація за іноземними інвестиціями (за видами), дані про стан та графік обслуговування державного боргу міждержавної заборгованості та взаємозаборгованості підприємств на звітний період, а також інша поточна інформація. Для систематизації даних у часових відрізках та вилучення інфляційного впливу платіжний баланс України складається в доларах США.
|
