Одним з найважливіших компонентів у системі аналізу фінансової стійкості комерційного банку є оцінка рівня його доходності і прибутковості. Значення цієї оцінки витікає з того, що доходи і прибутковість характеризують сферу викистання банківських активів, впливають на приріст власного капіталу банку, визначають можливість зростання активних операцій банку і експансії на ринку, додають впевненості інвесторам і кредиторам у підтриманні ділових відносин з даним конкретним банком, створюють запас міцності, забезпечують виплату дивідендів інвесторам.
Аналіз фінансової звітності банку на базі його доходів і прибутку здійснюється з його якісних і кількісних позицій. Щодо кількісної оцінки, то тут йдеться про фінансові коефіцієнти, а щодо якісної - про якість джерел доходів, формування резервів, кредитного портфелю, фактори зростання прибутку, а також оцінюється кон’юнктура ринку, на якому працює банк.
Рентабельність характеризує рівень прибутковості господарської діяльності, є мірилом успіху установи і досягнення нею кінцевої мети. Мета акціонерів, інвесторів, апарату управління, позичальників різна.
Акціонери прагнуть отримати хороші дивіденди чи наростити потужність установи, щоб отримувати високі дивіденди в майбутньому, отже, їх більше цікавить норма прибутку на капітал.
Інвестори, які формують ресурсну базу установи, зацікавлені в належній компенсації за ризик вкладення своїх капіталів, тобто в отриманні доходів на внесені депозити і гарантії повернення цих коштів при потребі. Отже, їх більше цікавить процентний доход на банківські зобовязання - ціна залучених коштів банком.
Позичальники прагнуть позичати кошти в необхідних їм обсягах під низькі проценти з відстрочкою погашення боргів. Їх цікавить ціна і обсяги покупок коштів у банку. А це ціна продажу банком своїх ресурсів.
Управлінський апарат намагається задовільнити акціонерів, позичальників, інвесторів, щоб досягти взаємної вигоди. Мірилом цієї вигоди є рівень отриманого прибутку на одиницю понесених витрат.
Розглянемо детальніше методику аналізу рентабельності господарської роботи банку.
Для акціонерів норма прибутку на капітал визначається відношенням власного прибутку до власного балансового капіталу: Рк = Пб / Кв Пб - чистий балансовий прибуток (балансовий прибуток - податки)
Кв - власний капітал (власні джерела коштів) У «Сонячному» норма прибутку на капітал становила:
Рк = 56463,75 / 46398,17 = 1,217 або 121,7%
Для того, щоб побачити, як працюють активи банку, проведемо наступне перетворення:
Рк = Пб / Кв * А / А = Пб / А * Кв / А
Пб / А - прибутковість (рентабельність) активів
А / Кв - мультиплікатор капіталу
Мультиплікатор капіталу вимірює банківський важіль (леверідж) і є оберненою величиною до коефіцієнта «капітал на активи», тобто до показника, що вимірює достатність капіталу. Адже достатність капіталу - це амортизаційний буфер покриття збитків.
Зрозуміло, що коли витримується достатність капіталу, ефект важеля буде позитивний, а коли ризик активів перевищує можливості їх компенсації власним капіталом, ефект буде негативний. Отже, оптимальною є діяльність банку на межі допустимого ризику.
З метою оцінки ефективності використання активів проведемо таке перетворення:
Пб / А * Д / Д = Пб / Д * Д / А = Мчо * Да
Мчо - рівень маржі чистого операційного доходу
Да - доходність активів або ціна продажу ресурсів Рк = Па * Мк
Па - прибутковість активів
Мк - мультиплікатор капіталу Рк = Мчо * Да * Мк
Мчо сигналізує про здатність банку контролювати витрати, які понесені у вигляді сплачених процентіів, управлінських витрат і податків на проведення господарської діяльності.
Використання активів (Д / А) показує здатність банку заробляти (генерувати) доходи. Доходність активів залежить від структури активів, тобто: Д / А * Ар / Ар = Д / Ар * Ар / А = Са * Дар Са - структура активів
Дар - доходність робочих активів Рк = Са * Мчо * Дар * Мк Аналіз рентабельності роботи відділення має свої особливості. Це пов’язано з тим, що воно не формує статутного фонду, отже, його капітал обмежений, оскільки включає залишки фондів - амортизаційний, споживання і накопичення. У звязку з цим в процесі аналізу рентабельності необхідно виходоти з наступного. Про рівень рентабельності свідчать показники, що характеризують відношення балансового прибутку (чистого балансового прибутку чи за мінусом податків, чистого прибутку, який є в користуванні установи) до :
середніх активів банку;
проведеного грошового обороту;
отриманих доходів;
понесених видатків і витрат;
на одного штатного працівника.
Якщо оцінювати рентабельність відділення через відношення балансового прибутку до активів, то бачимо, що у факторній моделі відсутня велична, яка характеризує мультиплікатор капіталу. Ра = Пб/А * Д/Д * Ар/Ар = Ар/А * Д/Ар * Пб/Д Ра = Са * Дар * Мчо Ар/А = Са - сруктура робочих активів
Пб/Д = Мчо - чиста операційна маржа в доходах
Д/Ар = Дар - віддача робочих активів Д=Д%+Дін - доходи банку складаються з процентних та інших доходів. В=В%+Він - відповідно і витрати також. Пб = Д - В Дар = Д%/Ар + Дін/Ар = К%+Кін Мчо = Пб/Д = (Д-В)/Д = 1 - В/Д Мчо = 1 - (В%/Д+Він/Д) = 1 - Л% - Лін Лін = Він/Д = Дmіn/Д
Ра = Са * (К% + Кін) * (1 - Л% - Лін) На рентабельність майна відділення впливають:
структура активів (Са), тобто співвідношення між продуктивними і непродуктивними активами;
ефективність управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів (К%);
розміри комісійних з одиниці продуктивних активів (Кін);
покриття отриманими доходами процентних і управлінських витрат, тобто ефективність контролю над ними в поелементному розрізі (операційні видатки і витрати, видатки на оплату праці...), в тому числі:
фактичний показник (1-Л%) сигналізує про вплив результатів від посередницької діяльності, тобто валової маржі на прибутковість установи;
фактичний показник (1-Лін) сигналізує про фінансову міць установи і її вплив на рентабельність.
Якщо аналізувати рентабельність відділення по активах, то розглянемо ряд показників.
Структура робочих активів у відділенні «Сонячне» АКБ УСБ у першому кварталі 1998р. мала такий вигляд:
Са = 1003539,16 / 1092451,12 = 91,9
Чиста оперційна маржа в доходах:
Мчо = 56463,75 / 129192,40 * 100% = 43,7%
Віддача робочих активів:
Дар = 129192,40 / 1003539,16 *100% = 12,9% [за даними додатку 12]
Отож, Ра = Са * Мчо * Дар =91,9 * 0,437 * 0,129 = 5,18
Бачимо, що у структурі робочі активи мали дуже велику частку (91,9), але їх віддачу не можна назвати високою (12,9%). Про це свідчить також показник чистої операційної маржі в доходах (43,7%). Це вказує на недостатню активність керівництва банку при формуванні портфелю активів. Слід переглянути наявні робочі активи або трансформувати їх для збільшення прибутковості.
Аналізуючи доходи «Сонячного» у першому кварталі 1998р., бачимо, що вони формувалися в основному як процентні доходи за кредитами, які видані субєктам підприємницької діяльності і невелика частина - процентні доходи за цінними паперами. Відповідно до цьго можна визначити ефективність управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів:
К% = Д% / Ар = 116341,01 / 1003539,16 * 100% = 11,6%
Таке значення цього показника свідчить про не досить високу ефективність у формуванні вищезгаданих банківських портфелів. Можливо, слід переглянути свої позиції при вирішенні питань такого роду.
Щодо непроцентних доходів, то в цей період основну роль відіграли комісійні доходи за операціями з клієнтами. Слід активізувати роботу щодо отримання комісійних доходів за операціями з іншими банками і торговельними операціями.
Щодо процентних витрат, то тут переважали процентні вирати за коштами фізичних осіб. Серед непроцентних витрат переважали інші небанківські операційні витрати, а саме витрати на утримання персоналу.
1 - Л% = 1 - В%/Д = 1 - 9776,61 / 129192,40 = 0,92 [за даними додатку 12].
Цей показник свідчить, що валова маржа сильно впливає на прибутковість банку. Це свідчить про великий рух коштів на рахунках фізичних осіб, що загалом для банку не є дуже добре.
1 - Лін = 1 - Він/Д = 1 - (15,36 + 49457,45) / 129192,40 = 0,62
Досить високе значення цього показника свідчить про великий вплив непроцентних витрат, а саме витрат на утримання персоналу, на рентабельність банку. Слід уважно вивчати ці витрати і їхню адекватність.
Управління рівнем ліквідності банку потребує негайного прийняття рішень, які мають довгостроковий вплив на прибутковість фінвнсової установи. При цьому одним із основних напрямів фінансового управління є менеджмент грошової позиції банку, спрямований на підтримання необхідного рівня обовязкових резервів.
Грошова позиція банку - це співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та у касі (К) до його сукупних активів(А).
Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності банку.
Оптимальне управління фінансовою стійкістю АКБ УСБ, на нашу думку, грунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні грошової позиції банку в широкому діапазоні.
Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його прибутковості і ліквідності слід визначит параметри рентабельності та обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в тому числі - обовязкових та страхових резервів. При цьому. Визначаючи джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обовязкових резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі аспекти своїх потреб у ліквідних коштах:
термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових резервних коштів у центральному банку;
тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок продажу активів чи довгострокових позик;
доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які можна швидко реалізувати;
взаємозвязок очікуваних процентних ставок та кривої процентних доходів обумовлює, наприклад, зниження очікуваних процентних ставок за недорогими короткостроковими позиками ліквідних коштів та за кредитуванням будь-яких отриманих коштів за вищими довгостроковими процентнтми ставками за умови зростаючої кривої процентних доходів (застосування подібної стратегії створює додатковий ризик, повязаний із зміною процентних ставок);
дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної полдітики НБУ для визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на фінансових ринках;
використання можливостей стахування та деяких механізмів хеджування ризиків (наприклад, фінансових фючерних угод, опціонних контрактів тощо) для того, щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних коштів;
обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.
Об’єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності активів приносити доходи і підтримувати ліквідність.Відношення ж обсягу позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є для банку основним джерелом його кредитної й інвестиційної діяльності.Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності капіталу контролюється зваженими (з урахуванням ризику) активами. При зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній ефективності.
Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до власного (акціонерного) капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на частини вигладі виражає собою результат множення показника прибутковості сукупних активів (ROA) на мультиплікатор капіталу банку, тобто:
чистий прибуток (доходи - витрати - податки) / власний капітал =
= чистий прибуток/сукупні активи * сукупні активи/власний капітал
Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше - власних чи позичкових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається керівними менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це прийом, який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості припливу фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на утримання апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму прибутку - головних факторів фінансової стійкості Укрсоцбанку й збільшення його капіталу.
Всі вищеназвані показники характеризують той чи інший аспект прибутковості банку. Якщо показник ROA характеризує професійність нашого менеджера, то ROE допомагає виміряти доходність для акціонерів банку, або визначає розмір чистого прибутку, що його отримають акціонери від інвестованого капіталу. Або, іншими словами, це ризик, на який йдуть акціонери у сподіванні отримати очікуваний рівень прибутку.
|
