В Україні до 1992 р. в обігу перебували грошові знаки — рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 р. Національний банк України запровадив в обіг перехідну власну українську валюту — карбованець (спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову). Вихід України з рубльової зони дав змогу Національному банку сконцентрувати емісійну функцію у своїх руках і започаткувати проведення власної грошово-кредитної політики. У вересні 1996 р. згідно з Указом Президента України була проведена безконфіска-ційна грошова реформа і випущена в обіг постійна національна валюта — гривня . Починаючи з 17 вересня 1996 р., обіг карбованців на території України було припинено, і єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття в усі види платежів, стала гривня та її розмінна монета — копійка.
Згідно з чинним законодавством Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху — від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. Національний банк України розробляє дизайн" грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту***, платіжні ознаки.
Для друкування паперових грошей (банкнот) у м. Києві весною 1994 р. була введена в дію Банкнотна фабрика на базі найсучаснішого імпортного устаткування. Вона стала 68-м у світі підприємством із виготовлення паперових грошей. Восени того самого року на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних виробництв створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України. У 1997 р.
Назва «гривня» походить від слова «грива». Спершу воно означало обруч, що носили на шиї («на загривку») знатні люди. Слово «гривня» в давнину мало кілька значень. Лічильна гривня означала певну кількість монет, вагова — точну вагу срібла чи золота. Нарешті, в IX ст. виникли монетні гривні — зливки срібла стандартної форми і ваги. Уперше гривня як грошова одиниця використовувалася в Україні ще за часів Київської Русі, вдруге — в період існування Української Народної Республіки (1918 — 1920 рр.), нарешті повернулася в Україну в 1996 р.
На лицьовому боці банкноти розміщено: портрети видатних діячів історії та літератури України, написи «УКРАЇНА» або «УКРАЇНА НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», номінальна вартість словами та цифрами. На зворотному боці банкнот у центрі розміщено зображення історико-архітектурних пам'яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». На зворотному боці словами та в чотирьох кутах цифрами позначено номінальну вартість банкнот. На банкнотах є нумерація і підпис Голови Правління Національного банку України. Дизайн банкнот доповнюють декоративні елементи: орнаменти, розетки, сітки, виконані багатоколірним друком.
*** Захисні елементи: водяний знак, захисна стрічка, рельєфні елементи, суміщений малюнок, райдужний друк, антисканерна сітка, латентне зображення, мікротекст, знак для сліпих, видимі захисні волокна, невидимі захисні волокна, флуоресцентний номер, магнітний номер, прихований номінал, флуоресцентний друк, високий друк, орловський друк.

було завершено будівництво Малинської фабрики банкнотного паперу. Технологічне обладнання фабрики дає змогу виготовляти банкнотний і захищений папір із кругло-сітковим локальним багато-тоновим водяним знаком, двома захисними волокнами, планшетами та іншими елементами захисту. З уведенням у дію фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл із виробництва грошей.
Національним банком України створене монетне виробництво, на якому із застосуванням найсучасніших технологій та устаткування карбуються (починаючи з 1997 р.) монети масового обігу, пам'ятні та ювілейні. Перша ювілейна монета України з'явилася в обігу в 1995 р. (карбувалася за кордоном). Виготовлена з мельхіору, вона була присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета номінальною вартістю 2 грн., присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України — «Софіївки». Монета введена в обіг у 1996 р. 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет — «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра». Упродовж 1995—1997 рр. Національний банк України випустив 38 колекційних монет 27 найменувань.
Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території України. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
В умовах кризового стану економіки в Україні швидкими темпами зростає грошова маса, в тому числі її готівковий грошовий компонент (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ГРОШОВОЇ МАСИ В ОБІГУ УКРАЇНИ НА КІНЕЦЬ ПЕРІОДУ

Показники
1992
1993
1994
1995
1996
1997
Готівка — гроші поза банками (М0), млн грн.
5
128
793
2623
4041
6123
Темпи зростання до попереднього періоду, %
—
2560
620
331
154
152
Грошова маса (М2 —до 1995 р., МЗ — зі 996 р.), млн грн.
25
482
3216
6930
9364
12541
Темпи зростання до попереднього періоду, %
—
1928
667
215
135
134
Питома вага готівки в грошовій масі, %
20
27
25
38
43
49
Індекс цін споживчого ринку, %
2100
10256
501
282
140
110

Тенденції розвитку готівкового грошового обороту відбивають економічні процеси, які мають місце в Україні. Ситуація на готівковому грошовому ринку розвивалася в останні роки нерівномірно і характеризувалася нестабільністю. У період зростання інфляційних процесів (1992—1993 рр.) готівкова грошова маса зросла у 428 раз. З початком стабілізаційних процесів і зниженням темпів інфляції намітилася позитивна тенденція, зокрема скорочення темпів зростання готівкової маси, проте її питома вага в загальній грошовій масі продовжує збільшуватись і на початок 1998 р. досягла майже 50 %. Невизначеність перспектив розвитку економіки, непередбачуваність законодавчих і урядових рішень, що регулюють підприємницьку діяльність, платіжна криза, неефективна система оподаткування — все це спонукає підприємців розраховуватися готівкою, а населення — накопичувати заощадження в готівковій формі.
Перспективи скорочення готівкової грошової маси пов'язані зі:
стабілізацією економіки;
підвищенням надійності банків й зростанням довіри до них з
боку населення;
розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на
населення;
запровадженням високоефективних банківських технологій у
галузі розрахунків, зокрема Національної системи електронних ма
сових платежів за допомогою пластикових карток.
3.2. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І В ОРГАНІЗАЦІЯХ
Національний банк України організує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93—95 здійснюється без використання готівки і лише незначна (5—7 — готівкою.
Збільшення застосування безготівкових розрахунків, тобто без участі грошей у формі готівки шляхом переказування грошових коштів із рахунку платника (покупця) в установі банку на рахунок одержувача (продавця), дає змогу:
значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими роз
рахунками,
звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу;
раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на бан
ківських рахунках для надання кредитів суб'єктам господарювання,
що потребують цього;
істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запроваджен
ня найновіших засобів електронного зв'язку;
посилити контроль за виконанням договірних зобов'язань як
одержувачами грошей, так і платниками.
Водночас у загальній грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, пов'язану головно із обслуговуванням населення в процесі формування і розподілу його грошових доходів. Економіку України в період ринкових перетворень характеризує різке зростання питомої ваги готівки в загальній грошовій масі (до 40—50 %). Це пояснюється передусім різким збільшенням кількості суб'єктів господарювання, особливо у сфері торгівлі і надання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов'язано також з кризовими явищами в економіці в цей період, загостренням інфляційних процесів, намаганням багатьох суб'єктів господарювання зменшувати наявні доходи й ухилятися від сплати податків, а також певною недовірою населення до банківських установ і безготівкових платежів, породженою знеціненням заощаджень громадян.
Наприкінці 1997 р. усім суб'єктам господарювання було надано право здійснювати розрахунки між собою готівкою, що також вплинуло на збільшення її потреби.
Рух основної маси готівки через каси банку, з одного боку, пов'язаний з видаванням готівкових коштів суб'єктам господарювання для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, з розрахунками по пенсіях, стипендіях, допомогах, із забезпеченням інших господарських потреб. З іншого боку, до кас банку надходять грошовий виторг від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, гроші за виконання робіт, сплата податків, зборів та ін. У зв'язку з тим, що через каси підприємств, установ і організацій проходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має особливе народногосподарське значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу грошей.
Здійснення операцій з готівкою на підприємствах і в організаціях усіх форм власності і видів діяльності, а також в установах банків регламентується прийнятими Національним банком України «Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та низкою положень «Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери, касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб'єктів господарювання за її порушення тощо.
Указані документи регламентують також основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання:
обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання
власних грошових коштів у банківських установах;
вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банків
ських рахунків без подання обгрунтовувальних документів;
здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в
готівковій формі;
обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підпри
ємств через установлення їм лімітів залишку готівки в касі;
можливість використання касового виторгу (поточних над
ходжень).
Організація обороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотримання правил приймання, схоронності і використання готівки господарством. Підприємства, установи, організації та фізичні особи— суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повинні зберігати на них свої вільні кошти.
Зберігання коштів підприємств і організацій у банківських установах створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективного використання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшій оперативності у задоволенні потреб суб'єктів господарювання в готівці для здійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під час витрачання готівки.
З метою максимального зменшення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх із цих кас) суб'єктам господарювання дозволено залишати у своїх касах готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати для необхідних господарських потреб грошовий виторг (крім виплати заробітної плати і дивідендів — доходу). Ліміти залишку готівки в касі встановлюються суб'єктам господарювання щорічно на основі поданих ними до комерційних банків заявок — розрахунків установленої форми й за необхідності (якщо є звернення клієнта) можуть протягом року переглядатися. У разі неподання цих розрахунків установи банків самостійно встановлюють такі ліміти суб'єктам господарювання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Ліміти встановлюються комерційними банками, в яких відкриті поточні рахунки підприємства з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку здавання виторгу, графіка заїзду інкасаторів.
Понадлімітну готівку на кінець робочого дня підприємства та організації зобов'язані здавати до кас банків для зарахування на відкриті в них поточні рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з відповідною установою банку. При цьому підприємствам та організаціям, що мають постійний грошовий виторг (а це головно підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення), ліміти каси встановлюються залежно від термінів здавання ними виторгу:
ті, що здають його щоденно (через інкасацію та/або вечірню
касу), — у розмірах, необхідних для забезпечення нормальної робо
ти зранку наступного дня;
ті, що здають виторг наступного дня (у разі відсутності інка
сації та вечірньої каси), — у межах середньоденного виторгу.
Для інших суб'єктів господарювання, що мають готівковий виторг (касові надходження), ліміти каси встановлюються залежно від погоджених строків здавання виторгу (надходжень) (але не рідше одного разу на п'ять днів). Так, якщо виторг здається один раз на чотири дні (за значної віддаленості підприємства від установ банку), розмір установленого ліміту має становити приблизно суму, що дорівнює середнім надходженням за чотири дні.
Якщо окремі підприємства, установи та організації (це, звичайно, бюджетні), крім коштів, отримуваних у банку на певні потреби (заробітна плата, допомоги, стипендії), не мають взагалі інших готівкових надходжень, то ліміт каси їм установлюється в межах середньоденного видатку готівки (без урахування зазначених вище видатків). Суб'єктам господарювання (крім тих, що пов'язані з обслуговуванням населення) такі ліміти можуть установлюватися, виходячи з середньоденного надходження або видатків готівки.
В окремих випадках (органам державного казначейства, торговельним підприємствам, підприємствам зв'язку) установи банків можуть установлювати загальні ліміти каси, в межах яких указані суб'єкти господарювання доводять потім ліміти каси відповідно до бюджетних організацій, які вони обслуговують, а також до підпорядкованих їм структурних підрозділів торгівлі та зв'язку.
Якщо суб'єкт господарювання має відкриті поточні рахунки в кількох установах банків, то він визначає протягом трьох робочих днів основний поточний рахунок, за місцем відкриття якого відповідною установою банку встановлюється ліміт залишку готівки в касі. Про це даний суб'єкт господарювання повідомляє інші установи банків, де відкриті його додаткові поточні рахунки, надаючи їм копію заявки — розрахунку із затвердженим лімітом каси.
Чинними нормативними документами з готівкового обігу при регламентуванні порядку визначення лімітів каси враховані також специфічні умови функціонування підприємств та установ силових міністерств і відомств країни та особливості здійснення підприємницької діяльності окремими категоріями суб'єктів господарювання. Так, згідно з чинним законодавством колективним сільськогосподарським підприємствам надано право самостійно визначати розміри готівки, що постійно знаходиться в їхніх касах, з повідомленням обслуговуючої установи банку, а фермерським (селянським) господарствам та фізичним особам, що здійснюють підприємницьку діяльність, не маючи прав юридичної особи, такі ліміти взагалі не встановлюються. Не обмежуються також розміри касових залишків дипломатичним, торговельним та іншим офіційним представництвам нерезидентів, що користуються імунітетом та привілеями, а також представництвам іноземних компаній і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності.
Одночасно зі встановленням ліміту з метою прискорення обіговості коштів і своєчасного надходження їх у каси банків визначаються терміни і порядок здавання виторгу установам банків кожному підприємству та організації за погодженням з їхніми керівниками. При цьому для підприємств та організацій, розташованих у місцевості, де є установи банку та підприємства зв'язку, виторг має здаватися, як правило, щоденно в день його надходження в їхні каси, а в місцях, де таких умов немає і суми виторгу невеликі (до двох неоподатковуваних мінімумів за день), — не рідше одного разу на п'ять днів.
Готівкові кошти, що надходять на рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з установою банку, можуть бути здані в денні й вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку України, в об'єднані каси при підприємствах та організаціях для подальшого переказування у відповідні установи банків, а також підприємствам зв'язку для переказування на рахунки в установах банків. Підприємства й організації можуть зберігати понад установлені ліміти готівку для оплати праці, виплати заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), премій протягом трьох робочих днів (для колективних сільгосппідприємств, підприємств залізничного транспорту, виконавчих органів сільських Рад — протягом п'яти робочих днів).
З метою сприяння максимальному і своєчасному здаванню суб'єктами господарювання виторгу та дотримання ними лімітів каси комерційні банки повинні забезпечувати роботу вечірніх кас у робочі, вихідні та святкові дні.
За наявності у суб'єкта господарювання поточних рахунків у кількох установах банків, здавання ним виторгу може здійснюватись як на основний, так і на додаткові поточні рахунки. За таким самим принципом проводиться й одержання ним готівки з цих рахунків.
Розрахунки і платежі юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємництва між собою можуть здійснюватися як у безготівковій формі, так і готівкою. Видавання їм готівки з їхніх власних банківських рахунків здійснюється установами банків безперешкодно, без будь-яких вимог щодо надання для цього обґрунтовуючих документів. Готівка вказаними особами може бути одержана на будь-які господарські цілі клієнта в межах коштів, що перебувають на їхніх банківських рахунках.
Підприємства, установи й організації можуть використовувати також для забезпечення своєї господарської діяльності отриманий ними готівковий виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші касові надходження (крім здійснення виплат, пов'язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), які мають здійснюватися тільки за рахунок коштів, знятих з банківських рахунків суб'єктів господарювання).
При здійсненні готівкових розрахунків підприємствами, установами й організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності між собою, а також з громадянами продавці зобов'язані надавати покупцям облікові розрахункові документи (податкову накладну, рахунок — фактуру, товарний або касовий чек, квитанції, акти закупівлі продукції, виконаних робіт, наданих послуг тощо), що підтверджували б здійснену платником видачу готівки за придбані товари (роботи, послуги).
У сфері торгівлі й обслуговування населення всі розрахунки з громадянами готівкою мають здійснюватися через електронно-касові апарати з виданням споживачеві касового чека. У разі несправності ЕКА та в окремих сферах підприємницької діяльності, визначених Мінекономіки України й Державною податковою адміністрацією, відповідним суб'єктам підприємницької діяльності дозволяється для обліку реалізованих товарів (робіт, послуг) та отриманих за це грошей використовувати товарно-касові книги.
Згідно з чинним Порядком ведення касових операцій їх оформлення здійснюється на основі єдиних типових документів (прибуткових і видаткових касових ордерів, касових книг тощо), форма яких затверджена колишнім Мінстатом України і які застосовуються на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їхнього відомчого підпорядкування та форм власності. Приймання готівки касами підприємств здійснюється за прибутковими касовими ордерами за підписом головного бухгалтера або особою, ним уповноваженою. Приймання грошей має підтверджуватися квитанцією з цими самими підписами, а також підписом касира, завіреним печаткою (штампом) касира.
Видавання готівки із кас підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або іншими документами (платіжними відомостями, рахунками тощо). Документи на видавання коштів підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.
По закінченні встановлених термінів збереження готівки понад визначений ліміт (три — п'ять днів) для виплати заробітної плати, допомог, компенсацій, стипендій, пенсій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), невиплачені суми депонуються і здаються в установу банку. При цьому на здані кошти складається один загальний видатковий касовий ордер.
На підприємстві ведеться тільки одна касова книга, в якій касир записує всі надходження і видавання готівки. Касова книга має бути пронумерована, прошнурована й опечатана печаткою. Записи в ній здійснюються за кожним прибутковим і видатковим ордером відразу ж після одержання або видавання за ним готівки тільки під копірку, тобто у двох примірниках, з яких другий слугує звітом для касира.
Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки за надходженням та видаванням грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами і доданими до них виправдувальними документами касир передає бухгалтерії під розписку у касовій книзі.
Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство мусить мати касу — спеціально обладнане й ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видавання і тимчасового зберігання готівки. Уся готівка на підприємствах зберігається зазвичай у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучною печаткою касира.
Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється. Касир відповідно до чинного законодавства про матеріальну відповідальність робітників і службовців несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих ним цінностей і за будь-яку шкоду, заподіяну підприємству як через навмисні дії, так і недбалим або несумлінним ставленням до своїх обов'язків.
З метою поліпшення схоронності готівки на підприємствах Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні окремим додатком містить рекомендації щодо забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування.
У терміни, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу в квартал, на кожному підприємстві здійснюється раптова ревізія каси з поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Відповідальність за дотримання касової дисципліни несуть керівники підприємств, головні бухгалтери, керівники фінансових служб і касири.
Передбачена також дійова система контролю за використанням готівки, виданої під звіт працівникам підприємств та організацій.
Видавання готівки під звіт здійснюється з кас підприємств на господарські цілі, відрядження та інші потреби. Невитрачені готівкові кошти, видані під звіт, мають бути повернуті в касу підприємства не пізніше як за 10 робочих днів з дня їх видавання. За гроші, видані під звіт на відрядження, підзвітна особа має відзвітувати протягом 10 робочих днів з дня повернення з відрядження (з дозволу керівника з поважних причин — протягом 20 робочих днів). Особи, що отримали гроші під звіт, зобов'язані пред'явити в бухгалтерію підприємства звіт про їх витрачання. Видавання готівки під звіт проводиться за умови повного звіту за раніше видані суми. Якщо видана під звіт готівка не витрачена і не повернена до каси підприємства, застосовуються відповідні штрафні санкції.
Дотримання підприємствами й організаціями вимог чинних законодавчих і нормативних документів з питань готівкового обігу та Порядку ведення касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, установи банків не менше як один раз на два роки, а у разі виявлення порушень — частіше, згідно з рішенням свого керівника повинні перевіряти додержання касової дисципліни на всіх підприємствах і в організаціях, які вони обслуговують, незалежно від форм власності. Установи банку мають право також одержувати від підприємств та організацій дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і цільовим призначенням витрачання коштів. Крім того, виконання положень указаних документів контролюється також органами державної податкової адміністрації, фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ.
На державному рівні з метою поліпшення стану готівкового обігу та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, Указами Президента України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та від 11 березня 1996 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р.» передбачено застосування до юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — штрафних санкцій у разі порушення ними встановлених норм і правил з регулювання обігу готівки. Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах порушники штрафуються у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Визначена також санкція (50 неоподатковуваних мінімумів) до установ комерційних банків за невстановлення ними суб'єктам господарювання лімітів залишку готівки в касі.
Штрафні санкції, передбачені цими Указами, застосовуються державними податковими адміністраціями на підставі матеріалів
проведених ними перевірок і подань комерційних банків та інших указаних вище контролюючих органів.
Крім того, статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до посадових осіб — суб'єктів господарювання за порушення ними касової дисципліни, які встановлюються органами державної контрольно-ревізійної служби за поданням зазначених вище органів.
Чинні законодавчі й нормативні акти з питань готівкового обігу та порядок ведення касових операцій для підприємств і організацій можуть змінюватися і вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов діяльності суб'єктів господарювання, які регулюються чинним законодавством та затверджуваними в установленому порядку нормативними документами відповідних міністерств і відомств.
3.3. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ
Повноцінна діяльність комерційного банку в умовах органічного сплетіння готівкових і безготівкових розрахунків у процесі господарсько-фінансової діяльності клієнтів передбачає організацію структурного підрозділу банку, який забезпечує виконання операцій з готівкою. Це — операційна каса.
До функцій операційної каси належать:
забезпечення касового обслуговування юридичних і фізич
них осіб;
виконання інших операцій з цінностями.
Для виконання цих функцій створюються видаткові, прибуткові, вечірні, розмінні каси, каса перерахунку, відповідні сховища для зберігання цінностей.
Комерційні банки та їхні установи здійснюють касове обслуговування на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.