Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання мали правдиву, об'єктивну інформацію про стан матеріальних та фінансових ресурсів як на своєму підприємстві, в товаристві чи організації, так і в партнерів. Таку інформацію дає облік, який не тільки відображає реальні господарські процеси, а й активно впливає на них. Отже, облік — це важлива функція управління господарством. У ній одночасно поєднуються різні види управлінських робіт, завдяки чому облік виконує такі важливі функції, як інформаційну, контрольну та аналітичну.
Облік — це спостереження, вимірювання та реєстрація фактів, процесів, подій природи або суспільного життя. Якщо облік здійснюється над об'єктами господарського характеру, то він називається господарським.
В економічній літературі найпоширенішою є класифікація господарського обліку залежно від призначення облікової інформації, складу об'єктів і способів отримання даних: виділяють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Вони тісно пов'язані між собою і доповнюють один одного.
Оперативний облік здійснюється безпосередньо на місці та забезпечує реєстрацію певних виробничих та комерційних операцій, які не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтерського обліку або відображаються на них в іншому аспекті. Він застосовується для оперативного планування та поточного спостереження за окремими операціями. В банках, наприклад, оперативно обліковуються зміни залишків на поточних рахунках клієнтів під час надходження коштів та оплати документів протягом операційного часу. Якщо підприємство або установа використовує електронно-обчислювальну техніку, то оперативний облік базується на програмному забезпеченні автоматизованого збирання, оброблення та накопичення даних, необхідних різним користувачам облікової інформації для прийняття відповідних рішень.
Статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю масових явищ, що характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства. Кількісну сторону масових явищ статистичний облік вивчає в нерозривному зв'язку з їхньою якісною характеристикою. Дані статистичного обліку допомагають аналізувати різні процеси та прогнозувати подальший їх розвиток. При цьому для вивчення досліджуваних об'єктів застосовуються спеціальні способи та прийоми: спостереження, групування, середні та відносні числа, індекси, динамічні ряди тощо.
Бухгалтерський облік — це спосіб безперервного і суцільного документального спостереження, вимірювання та відображення господарської діяльності окремого підприємства, організації, установи з метою забезпечення користувачів обліковою інформацією для прийняття відповідних рішень. На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік базується на:
безперервному, суцільному і послідовному відображенні господарських коштів та операцій;
документуванні усіх господарських процесів; узагальненні даних у грошовому (вартісному) виразі; подвійному відображенні стану та змін господарських фактів на основі теорії двоїстості;
використанні специфічних способів і прийомів (оцінка, інвентаризація, рахунки, подвійний запис, баланс тощо).
Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Кожний із зазначених видів бухгалтерського обліку має свої мету, призначення, користувачів облікової інформації і відіграє свою роль в управлінні підприємством, організацією або установою.
Фінансовий облік охоплює сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовлення та оприлюднення інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації відповідно до вимог чинних законодавчих актів. Іншими словами, фінансовий облік має забезпечити відображення усіх господарських операцій за звітний період, а також складання встановленої бухгалтерської (фінансової) звітності, призначеної для внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов'язковому відображенню, є:
активи і пасиви підприємства (установи, організації);
джерела власних засобів;
витрати за їх елементами і доходи за їх видами;
фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;
господарські операції і процеси, що здійснюються із зазначе
ними вище об'єктами.
Фінансовий облік дає змогу визначити результати господарської діяльності звітного періоду (прибуток або збиток) і його мають вести всі підприємства (установи, організації) незалежно від видів діяльності та форм власності. За даними фінансового обліку складається фінансова звітність, яка використовується внутрішніми та зовнішніми користувачами. Фінансова звітність не є комерційною таємницею, регулюється державою і стандартами різних рівнів. Інколи фінансовий облік називають зовнішнім обліком.
Управлінський облік здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності з метою забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва для планування, аналізу, контролю і прийняття відповідних рішень. При цьому головним є своєчасне одержання достовірної інформації про доходи і витрати як на підприємстві (установі, організації) в цілому, так і в окремих його структурних підрозділах, а також про фінансові результати, що вже попередньо відображені у фінансовому обліку. Однак в управлінському обліку витрати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції (послуг), регіонами тощо. Аналогічно групують доходи і фінансові результати суб'єкта господарювання. У межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється детальний облік витрат та калькулювання собівартості виробленої ними продукції або наданих послуг.
На відміну від фінансового обліку, який регулюється законодавчо та національними чи міжнародними стандартами, управлінський облік самостійно організується суб'єктами господарювання виходячи із особливостей видів їхньої діяльності, структури і розмірів підприємства (організації, установи), потреб та вимог управління.
Господарюючі суб'єкти самостійно розробляють структуру і зміст внутрішньої звітності, а також визначають періодичність її складання та подання на різні рівні управління.