Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації, роздержавлення і приватизації економіки. Монополізація засобів виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури народного господарства, інвестиційної, фінансової та податкової політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї праці трудівника. Заробітна плата нараховувалася не за кінцевими результатами виконаної роботи, а "виводилася" за суб'єктивною оцінкою керівника — на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до праці робітників на підприємстві, яке їм не належало.
Фінансово-господарський контроль в умовах адміністративно-командної системи управління народним господарством був засобом закріплення влади панівної верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль використовувався як знаряддя утвердження однопартійної влади над безправним трудівником. У процесі контрольних процедур, ревізій діяльності підприємств функції контролю зводилися до перевірки того, як адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від відповідності їх чинному законодавству.
Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина підприємств випускала продукцію невисокої якості за застарілою технологією, проте за плановим розподілом ця продукція реалізовувалась через торговельну мережу або у порядку кооперації використовувалась іншими підприємствами для комплектації низької якості машин, устаткування, виробництва продукції народного споживання. Збитки підприємств від безгосподарності, низького науково-технічного рівня виробництва покривались із державного бюджету. Функція фінансово-господарського контролю обмежувалася перевіркою використання підприємствами наділених державою коштів статутного фонду (основного і оборотного капіталу). Звідси підприємства не завжди прагнули до розвитку науково-технічного рівня технології виробництва продукції (робіт, послуг), пошуку ринку збуту
неконкурентоспроможної продукції. Економічну категорію "прибуток" вважали атрибутикою загниваючої капіталістичної економіки.
Ринкова економіка грунтується на матеріальних інтересах її учасників. Ринок спонукає до раціонального господарювання, досконалого ведення обліку і фінансово-господарського контролю витрат і прибутків. При цьому господарюючий суб'єкт має здійснювати ефективні заходи щодо виробництва і реалізації продукції за даними обліку і контролю, служби менеджменту і маркетингу. Досвід показує, що такі заходи не відкидають прямого централізованого впливу власника капіталу. Шкідливе не централізоване управлінське реагування на підприємницьку діяльність, а перевищення його міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління мікроекономікою від економічної заінтересованості господарюючого суб'єкта. Контроль має своєчасно виявляти якість управлінських рішень ще до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва або відставання в оновленні продукції призводить до втрат ринку збуту її на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків, неплатоспроможність, неконкурентоспроможність — банкрутство.
Ринкова економіка — це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Оскільки ринкове господарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуванням товарного виробництва, то функція фінансового-господарського контролю є визначальною у товарно-грошових відносинах у підприємницькій діяльності. Ринкова економіка є матеріалізацією товарно-грошових відносин як активної форми розвитку продуктивних сил.
Формування ринкових відносин у мікроекономіці, виникнення різних форм власності у виробництві, обміні і споживанні необхідного для суспільства продукту вносять істотні зміни у систему управління мікроекономікою та її функцій, зокрема фінансово-господарського контролю.
Ринкова економіка ставить перед підприємцями, незалежно від форм власності і господарювання, запитання: яку продукцію необхідно випускати і в якому обсязі, щоб мати найбільший прибуток; наскільки ця продукція буде конкурентоспроможною на ринку за якістю і собівартістю; який життєвий цикл виробленого товару; який товар вигідніше реалізувати на внутрішньому чи зарубіжному ринку? Відповіді. на ці запитання власникам капіталу, який вони вклали у підприємницьку діяльність, разом з іншими функціями зокрема дає незалежний аудиторський контроль.
Це зумовлює появу нового напряму розвитку функцій внутрішнього і зовнішнього аудиту — прогнозного як засобу активізації та оптимізації підприємницької діяльності в умовах формування і розвитку ринкових відносин.
Виникнення незалежного аудиторського контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпорати-зації, акціонування зумовлено економічними потребами формування ринкових відносин в Україні. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу — доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау тощо.
Отже, експертна функція аудиту є важливим напрямом розвитку фінансово-господарського контролю у ефективному використанні капіталу в умовах вільного підприємництва.
Ринкова економіка зумовила появу підприємця і підприємництво, які є сукупністю економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин. Інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця не можна вважати єдиною мотивацією його діяльності, адже в умовах ринкового середовища суб'єктів підприємницької діяльності багато і між ними точиться конкурентна боротьба за отримання прибутку. Отримати останній можна лише за умови найбільш ефективного використання ресурсів, економічного ризику, оригінальних ідей у бізнесі. Це спонукає підприємця застосовувати попередній контроль на стадії прийняття рішень з питань маркетингу, пошуку ніші на ринку збуту продукції.
Попередній фінансово-господарський контроль на стадії підготовки управлінських рішень у бізнесі е знаряддям оптимізації маркетингової діяльності.
В умовах ринку партнерів у бізнесі визначає власник капіталу. Відбувається це за допомогою товарних бірж, оптової торгівлі. Такий порядок змінює характер партнерських відносин, які грунтуються на чіткому додержанні виконання господарських договорів. Звідси виникає потреба контролю, виконання договірних зобов'язань у бізнесовому партнерстві.
Ринкова економіка сприяє вивільненню із виробництва зайвої робочої сили, оскільки вона впливає на збільшення собівартості продукції. Тому підприємство шукає резерви зменшення трудомісткості виробництва та запобігання безробіттю завдяки розвитку виробництва, впровадженню нової техніки і технології. Внаслідок цього виникають нові завдання контролю продуктивності праці і впровадження нових прогресивних технологій виробництва. Контроль сприяє ліквідації байдужості і безвідповідальності працівників до якості виробленої продукції, постійного впровадження нових технологій у виробництво дешевої і конкурентоспроможної продукції, задоволенню споживчих потреб населення, зростанню прибутку від виробництва добротних товарів за якістю і кількістю (для реалізації на внутрішньому і зарубіжному ринках). Тому фінансово-господарський контроль набуває виховних і соціальних функцій.
Отже, фінансово-господарський контроль, зокрема незалежний аудиторський, в умовах формування ринкових відносин набуває функцій каталізатора зростання виробництва конкурентоспроможної продукції за якістю і кількістю для задоволення соціальних і економічних потреб населення.
|
