Обсяги тіньової економіки в Україні нині за деякими експертними оцінками перевищують більш як половину внутрішнього валового продукта. Розширення сфери тіньової економіки є реальною загрозою національній безпеці держави. Динаміку і тенденції розвитку тіньової економіки необхідно розглядати в контексті еволюції економічного курсу в цілому. Сьогодні потрібні серйозні зміни податкової та економічної політики, удосконалення законодавства.
За даними опитувань, до 40% молоді у великих містах і прикордонних регіонах зайнято в тіньовій економіці. Майже для 2,5 млн. громадян України тіньова економіка є основним джерелом прибутків. По оцінках Національного банку України, поза офіційною сферою грошового обігу знаходиться більш 15 млрд. дол. США, що обслуговують потреби "тіньового сектора". Самий цей сектор (до 50% ВВП) по розмірах можливо зрівнювати з "офіційною економікою". Необхідно відмітити, що всі цифри, які використовуються у якості параметрів тіньової економіки, отримані методом непрямих оцінок, тому не варто дивуватися різночитанням. Деякі спеціалісти навіть підтверджують, що у тіньовому секторі задіяно практично все населення України - завдяки масштабам позабанківського обігу коштів, відхиленню від сплата податків і зборів, корупції і т.п.
Основними сегментами тіньової економіки і механізмами одержання тіньових прибутків є:
корупція;
приховування реальних прибутків громадян, а також прибутків підприємств від оподатковування (ухилення від сплати податків);
нелегальний експорт капіталів;
незаконна приватизація державної власності;
одержання тіньових прибутків шляхом схованого вилучення з обороту різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги;
дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах;
нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда);
випуск і реалізація невраховуваної продукції і надання невраховуваних послуг;
кримінальні злочини (рекет, наркобізнес, проституція, розкрадання);
фінансове шахрайство.
До основних причин, що сприяють посиленню і росту тіньового сектора економіки на сучасному етапі, можна віднести:
податковий прес, який не під силу у теперішніх економічних умовах більшості фізичних і юридичних осіб, що діють у межах законодавчого поля України;
правову незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії з боку чиновників державного апарата на всіх його рівнях;
незахищеність громадян і підприємств від зазіхань злочинних формувань;
відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність;
законодавча неврегульованість багатьох сторін діяльності комерційних банків;
правовий нігілізм влади і населення країни;
відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;
міждержавну інтеграцію тіньового сектора і суб'єктів тіньової економічної діяльності;
безконтрольне зростання кількості кримінальних структур і безкарність їхньої діяльності, пасивна згода держави на легалізацію кримінальних авторитетів‚ тотальна криміналізація підприємницьких структур і т.п.
У значній мірі зростання тіньової економіки пов'язаний з об'єктивною реакцією підприємств і населення на нездатність держави ефективно управляти економічними процесами, із необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною діяльністю обвальне падіння рівня соціального захисту.
Існування настільки величезного тіньового сектора неможливо без потужної підтримки і прикриття сформованої в державі системи корупційних відносин. По оцінках спеціалістів, більш 60% мафіозних груп мають корумповані зв'язки в різних структурах влади і керування. У корумпованих взаємовідносинах знаходяться біля 40% підприємців і майже 90% комерційних структур.
Особливої актуальності проблема тінізації економіки набуває в сфері оподаткування. Оскільки одне із основних джерел формування прибуткової частини бюджету складають податки, збори та інші обов'язкові платежі, то ухилення від їх сплати завдає значної шкоди інтересам держави, на що вона реагує посиленням репресивних засобів боротьби. Непомірний же податковий тягар змушує суб'єктів підприємницької діяльності приховувати від податкових органів здійснення комерційних операцій або іншими шляхами ухилятися від сплати податків. Злочинність в сфері оподаткування виділяється високим рівнем професіоналізму, тісними міжрегіональними та міжнародними зв'язками, високою оплатою учасників злочинних груп, поєднанням легальної діяльності з нелегальною. Досконала технічна оснащеність злочинних елементів та участь в злочинних угрупованнях корумпованих представників правоохоронних органів та різних рівнів влади ще більше ускладнює можливість успішного протистояння податкових органів злочинним посяганням. До того ж все частіше мають місце факти погроз та насильницьких дій відносно працівників податкової адміністрації, іноді із застосуванням зброї та вибухових речовин. У 1997 році зареєстровано 140 таких випадків, в результаті цього 6 працівників податкової служби загинули. Статистичні дані свідчать про невпинний ріст злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків. Так, якщо в 1995 р. було виявлено 3,4 тис. таких злочинів, в 1996 - 4,7 тис., то в 1997 р. уже 8,8 тисяч. Як правило, злочинці надають перевагу сферам, де можна швидко отримати та накопичити прибуток. До таких сфер, перш за все, відносяться: фінансово-кредитна система, зовнішньоекономічна діяльність, паливно-енергетичний комплекс, виробництво та реалізація підакцизних товарів, сільське господарство‚ сфера приватизації‚ кіновідеобізнес‚ контрабанда та інші. Шляхи уникнення відрахувань до бюджету з отриманих прибутків обираються залежно від виду несплаченого податку, збору, іншого обов'язкового платежу та від платника податку, а також від часу скоєння злочину.
До основних способів ухилення від сплати податків відносять:
надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів та обов'язкових платежів, до яких, перш за все, належать податкові декларації, розрахунки, бухгалтерські звіти, баланси тощо;
заниження сум податків;
приховування об'єктів оподаткування;
заниження об'єктів оподаткування;
неутримання чи не перерахування до бюджету сум прибуткового податку з громадян, яким виплачувались доходи;
неповідомлення про втрату підстав для пільг з оподаткування, необгрунтоване користування такими пільгами;
відчуження майна, яке знаходиться в податковій заставі.
Слід відзначити, що правопорушення у сфері оподаткування охоплюють всі види фінансово-господарської діяльності і характерні не тільки для комерційних, але й для державних підприємств. При чому, для досягнення злочинної мети, використовуються помилки та недоліки в роботі законодавчих та контролюючих державних органів. Наприклад, створення та функціонування фіктивних підприємств для обслуговування недобросовісних платників податків з метою приховування об'єкту оподаткування шляхом прийняття на себе їх податкових зобов'язань. За перше півріччя 1998 р. податковою міліцією викрито понад 2 тисячі таких підприємств, вилучено та накладено арешт на їх рахунки та майно в сумі понад 18 млн.грн., порушено більше 200 кримінальних справ, а відносно 140 таких підприємств скасовано їх державну реєстрацію. Подібна ситуація спостерігається і в сфері здійснення бартерних операцій, в результаті яких створюються надлишки, які списуються через інші рахунки бухгалтерського обліку, або відображаються як предмет проведених бартерних операцій. Деякі підприємці здійснюють підприємницьку діяльність без державної реєстрації, так званий "нелегальний бізнес", який широко використовується в торгівлі алкогольними напоями, аудіо та відеопродукцією, комп'ютерними технологіями та інше, що спричиняє значну шкоду фіскальній політиці держави. Великі збитки завдаються і нелегальним ввезенням та реалізацією підакцизних товарів. У багатьох комерційних банках, наприклад, деякі "підприємці" без будь-яких перешкод відкривають рахунки для проведення фіктивних операцій, конвертують і переводять безготівкові кошти в готівку, здійснюють незаконні перерахування грошей за кордон. За 1-2 місяці такої "діяльності" проводяться операції, середній обсяг яких становить близько 5 млн. грн. Порушується податкове законодавство і під час поставок на територію України нафтопродуктів. Під виглядом дизельного чи авіаційного пального, по яких акцизна ставка низька або зовсім відсутня, ввозяться великі парти високооктанових бензинів. Внаслідок цього бюджет недоодержує значні суми акцизного збору. На кожній тонні держава втрачає від 81 до 175 грн., не враховуючи витрат при сплаті податку на прибуток. Також спостерігаються негативні тенденції у розрахунках підприємств з державою на газовому ринку, а саме: довгострокове безпроцентне кредитування підприємствами Держнафтогазпрому комерційних структур за рахунок газу, що належить державі, збільшення вартості послуг і продовження строків розрахунків завдяки великій кількості посередників. Заборгованість цих підприємств по платежах до бюджету становить 940 млн. грн. Найбільш криміногенна ділянка української економіки - ринок алкоголю. Тут спостерігається чимала кількість немаркованих, а отже безконтрольно виготовлених (ввезених), а також сфальсифікованих алкогольних напоїв.
Ефективна боротьба із зазначеними правопорушеннями неможлива без встановлення їх причин, які, на наш погляд, можна поділити на такі групи:
організаційно-управлінські;
нормативно-правові;
соціально-економічні.
До причин організаційно-управлінського характеру відносяться:
незадовільна організація бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах, установах, організаціях;
некомпетентність органів і посадових осіб‚ що здійснюють організаційно-управлінські функції в сфері економіки‚ на всіх рівнях влади.
відсутність органу, що здійснює контроль за відповідністю даних звіту фактичному стану фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи;
незадовільний стан організації перевірок господарської діяльності;
розрахунки через 3-х осіб або методом взаємозаліку;
можливість створення фіктивних підприємств через недосконалий порядок реєстрації і перевірки суб'єктів підприємницької діяльності;
До причин нормативно-правового характеру відносять:
законодавчу неврегульованість багатьох питань здійснення комерційної діяльності (наприклад комерційних банків);
численні зміни в законодавстві, що становлять труднощі не тільки для контролюючих органів, але, перш за все, для платників податків;
суттєві зміни в системі і структурі звітності, що ускладнює процедуру сплати та контролю за сплатою податків;
відсутність законодавчої бази щодо контролю за деякими відрахуваннями до позабюджетних фондів;
відсутність чіткої визначеності щодо відповідальності за порушення законодавства про оподаткування, зокрема, відповідальності засновників підприємств та посадових осіб органів реєстрації за фальсифікацію даних і реєстрацію фіктивних структур; відповідальності банків, які мають справу з фіктивними підприємствами та за невиконання розпоряджень податкових органів про зупинення операцій по рахунках фіктивних фірм.
До причин соціально-економічного характеру відносять:
розбалансованість банківської системи і відсутність механізмів належної взаємодії банківських органів з правоохоронними органами;
розлад господарських зв'язків між підприємствами;
кризовий стан по розрахунках з заборгованістю по заробітній платні‚ пенсіях та інших виплатах;
відсутність ефективного механізму ціноутворення;
втрату історичних традицій, моральних і етичних норм, в основі яких - повага до приватної власності, кодексу підприємницької і робочої честі і т.п.
Серед інших причин, які сприяють підвищенню кількості правопорушень у сфері оподаткування та ускладнюють їх виявлення, в першу чергу, слід назвати надто велику кількість видів податків. Порівняно з країнами СНД, в Україні їх - найбільше. Наступним важливим фактором, що спонукає платників ухилятися від сплати податків, є надто високі ставки податків. Якщо зробити порівняльний аналіз ставок ПДВ в різних країнах, то отримаємо такі дані: у Німеччині основна ставка ПДВ становить 14%, діє також пільгова - 7%; у Франції основна - 18,6%, знижена - 5,5%; в Італії основна - 9%, а пільгова 4% і 0%, є ще дві підвищених: 19% і 38%. А в Україні, застосовується досить висока ставка ПДВ (20%) майже в усіх операціях і це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної плати, відрахування в органи соціального страхування та пенсійного забезпечення, а також до Фонду щодо здійснення заходів по ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та соціального захисту населення, Фонду зайнятості та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної плати, та збільшення суми ПДВ.
Як бачимо, в інших країнах світу, ставки ПДВ диференціюються залежно від суб'єкту та виду підприємницької діяльності. В Україні ж вони орієнтовані на підприємства, що займаються торговельно-закупочною діяльністю, а специфіка інших підприємств, товарообіг яких значно нижчий, не враховується. Нерівне становище суб'єктів підприємницької діяльності призводить до того, що деякі з них просто неспроможні сплачувати занадто високі для них ставки податків. Таке положення породжує вигідність несплати податку. На сьогоднішній день розмір фінансових санкцій за приховування або заниження прибутку для оподаткування становить 30% суми до нарахованого податку. Облікова ж ставка НБУ значно перевищує діючий нині розмір фінансових санкцій. Таким чином, платник більше зацікавлений в свідомому порушенні норм чинного законодавства, ніж у залученні кредитних ресурсів для погашення податкової заборгованості. Наступним, і мабуть найголовнішим, чинником, який сприяє латентності правопорушень у сфері оподаткування, є незадовільний рівень підготовки кадрів правоохоронних органів, на яких покладено обов'язок вести боротьбу з вказаними правопорушеннями. Більшість працівників цих служб не володіють в повному обсязі необхідною базою знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку, оподаткування, права, що є однією з причин неспроможності у виявленні замаскованих правопорушень. Не слід забувати, що їм, як правило, протистоять висококваліфіковані спеціалісти. Слід відмітити також досить високий рівень корумпованості кадрів правоохоронних органів при здійсненні покладених на них обов'язків. Так, за даними Управління по боротьбі з корупцією за 10 місяців 1998 р. на посадових осіб ДПА було складено 267 протоколів про вчинення ними корупційних діянь. За результатами їх розгляду прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності 177 осіб, звільнено з ДПА - 150 осіб, порушено 96 кримінальних справ. Приходиться констатувати, що кількість фактів зловживання посадовим становищем з боку працівників ДПА залишається ще дуже високою. Як бачимо, проблема ухилень від сплати податків стоїть досить гостро і, щоб не допустити ще більшого її ускладнення, слід зосередитись на прийнятті першочергових заходів.
Перш за все необхідно щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі - розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з:
комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечували б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків;
активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності:
демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва;
стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій:
політичною і правовою стабілізацією, що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.
З урахуванням сучасного стану економіки оперативно-профілактичну роботу податкової міліції потрібно спрямувати на викриття порушень податкового законодавства крупними платниками податків. Основні зусилля слід зосередити на боротьбі зі злочинами в "тіньовому" секторі економіки, кредитно-фінансовій і банківській сферах, агропромисловому комплексі, у сфері забезпечення енергоносіями. Організував тісну взаємодію між правоохоронними органами, необхідно перекрити нелегальні канали поставок і реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів, інших підакцизних товарів.
Також необхідно:
ввести в діяльність державної податкової служби автоматичну автоматизовану інформаційну систему (АІС) типу "Галузь", "Пільги", "Облік податків", "Пошуково-дослідна система", за допомогою яких запровадити системи електронного аудиту і звітності, автоматизувати процедуру обліку та контролю за платниками, забезпечити швидкий обмін інформацією з іншими державними відомствами: Національним банком України, Держкомстатом, органами внутрішніх справ, митною службою та іншими;
вдосконалити форми звітності по сплаті податків;
запровадити фінансову відповідальність банківських установ за невиконання розпоряджень податкових органів про зупинення операцій за розрахунками фіктивних фірм;
внести пропозицію до НБУ про можливість розробки порядку позбавлення комерційних банків ліцензій на виконання банківських операцій у разі виявлення серед клієнтів фіктивних фірм;
передбачити відповідальність посадових осіб, які проводять державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, за допущені порушення порядку реєстрації передбачити Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб" надання функцій державної реєстрації суб'єктів підприємництва органам державної податкової служби (внести відповідні зміни в цій частині до Закону України "Про підприємництво", а також надати органам державної реєстрації права на самостійне скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у разі встановлення його фіктивності та на відмову в реєстрації засновникам, які раніше вже створювали підприємства, що виявилися фіктивними або не розрахувалися з боргами по сплаті податків; (запровадити обов'язкову перевірку засновників (власників) і керівників юридичних осіб, що реєструються, на відсутність заборони на заняття відповідною діяльністю; (запровадити подання органу державної реєстрації засновниками юридичних осіб (у випадку, коли власниками є громадяни) паспорта та інших необхідних документів тільки особисто. Передбачити обов'язкову їх перевірку органам державної реєстрації; (запровадити процедуру підтвердження джерел отримання коштів, внесених для формування статутного фонду);
розробити систему ефективних заходів для захисту працівників податкових органів та їх родин від посягань на здоров'я, життя та майно;
посилити боротьбу з випадками корупції посадових осіб ДПА;
обмежити можливість уступки вимоги або переведення боргу;
обмежити експорт продукції за бартерними умовами, а також посилити контроль за бартерними операціями при взаєморозрахунках з підприємствами;
підвищити ефективність фінансових санкцій, за несплату податків, несвоєчасне погашення податкової заборгованості (передбачити, щоб несплата податків була менш вигідна платнику ніж залучення кредитних ресурсів для своєчасної їх сплати);
підвищити технічне оснащення та професійний рівень працівників ДПА з метою більш ефективного попередження правопорушень у сфері оподаткування.
Запропоновані заходи можуть бути складовими вирішення великої та складної проблеми протидії тінізації економіки України.
ЛІТЕРАТУРА:
"Про систему оподаткування": Закон України від 25 червня 1991р.‚ зі змінами та доповненнями;
"Про державну податкову службу в Україні": Закон України від 4 грудня 1990р. ‚ зі змінами та доповненнями;
Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Эспада,1996;
Налоги в развитых странах / под редакцией И. Г. Русакова. - М.: Финансы и статистика,1991;
Бурлакова Л.В. и др. Система налогообложения (отечественный и зарубежный опыт). Экономика: Обзор информационный. - К.: УкрНИИНТИ, 1991.
|
