Витрати, пов’язані з операційною (основною) діяльністю підприємства, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
На відміну від попереднього порядку фактична собівартість продукції, виготовленої підприємством, що обліковується на рахунку 26 “Готова продукція”, визначається за сумою виробничої собівартості, яка складається із виробничих затрат на виготовлення продукції та загальновиробничих витрат, що обліковуються протягом місяця на рахунку 91.
Загальногосподарські витрати, які обліковуються на рахунку 92 “Адміністративні витрати”, до собівартості готової продукції (робіт, послуг) не включаються і списуються в кінці року заключним записом на фінансові результати загальною сумою наростаючим підсумком з початку року.
На рахунку 26 “Готова продукція” обліковують наявність та рух готової продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція підприємства, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.
Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується та обліковується в синтетичному й аналітичному обліку за фактичною виробничою собівартістю. В тому разі, коли аналітичний облік готової продукції ведеться за встановленими підприємством обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами, в синтетичному обліку готової продукції відображається фактична її виробнича собівартість, а в аналітичному обліку - облікова її вартість і відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами.
Сума відхилень фактичної собівартості реалізованої продукції від вартості продукції за обліковими цінами, за якими готова продукція списується із підзвіту матеріально відповідальної особи при відвантаженні (відпуску) продукції покупцю, списується з рахунку 26 “Готова продукція” на рахунок 901 ”Собівартість реалізованої готової продукції”, на підставі розрахунку за середнім відсотком відхилень, що розраховується в установленому Інструкцією порядку.
Підприємство самостійно встановлює, за якими цінами обліковувати готову продукцію та відповідно порядок ведення аналітичного обліку готової продукції
На рахунку 28 “Товари” ведуть облік наявності та руху товарно-матеріальних цінностей, які призначені для продажу. Товари і тара під товарами обліковуються на субрахунках 281 – 284.
Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні товари на торговельних підприємствах і в організаціях можуть обліковуватись за купівельними або продажними цінами. До продажної (роздрібної) ціни входять суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам, та суми торговельної націнки на покриття витрат та створення доходу від торгівлі. В залежності від конкретних умов своєї діяльності підприємство само встановлює, які ціни на товари застосовувати.
За новим Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку торговельної націнки на товари передбачений окремий субрахунок 285 “Торгова націнка” до рахунку 28 “Товари”, а товари повинні списуватись з кредиту рахунку 28 “Товари” на дебет рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” за фактичною собівартістю. На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за Інструкцією як сума фактичної собівартості реалізованих товарів і торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак Інструкція не уточнює, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни та середній відсоток торговельної націнки (товарних надбавок).
Пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” зі змінами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2000 р. № 15 установлено, що середній відсоток торговельної націнки для визначення суми товарних надбавок, які відносяться до реалізованих товарів (реалізованої торговельної націнки), визначається за формулою:
Сума залишку торговельних націнок на початок звітного місяця
плюс сума торговельних націнок на одержані в звітному місяці товари х 100
Сума продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок
місяця плюс сума продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці
В ПСБО 9 “Запаси” не вказується, але при розрахунку середнього відсотку торговельних націнок згідно з пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (зі змінами і доповненнями) із суми торговельних націнок на одержані товари мають бути вирахувані суми обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка”, відповідні субрахунки товарних надбавок. Без цього розрахунок буде неточний, не об’єктивний.
Враховуючи, що за балансовою формулою сума залишку товарів на початок місяця плюс прихід за місяць дорівнює розходу товарів плюс залишок їх на кінець місяця, а також необхідність спрощення розрахунку та підтверджений практикою досвід обліку в торгівлі, в знаменнику наведеної вище формули визначення середнього відсотку торговельної націнки та в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, доцільно застосовувати праву частину балансової формули: сума реалізованих товарів плюс залишок товарів на кінець звітного місяця за продажними цінами.
У цьому разі в розрахунку суми торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, суму продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці (яка, до речі, визначається досить трудно), доцільно замінити сумою вартості реалізованих товарів, яка використовується і для розрахунку середнього відсотку торговельних націнок, і для розрахунку торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів (права частина балансової формули).
Що стосується іншого вибуття товарів, то пов’язані з ним суми торговельних націнок (товарних надбавок), списуються на зменшення торговельних націнок за відповідними первинними документами (реалізація за безготівковим розрахунком, використання на виробничі потреби, списання в межах норм природного убутку, псування, бою, лому тощо).
Пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” встановлено, що собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари, тобто собівартість реалізованих товарів визначається як купівельна їх вартість. Згідно з пунктом 9 ПСБО 9 “Запаси” суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), тобто договірна купівельна вартість запасів та витрати на придбання, доставку товарів і доведення їх до придатного для реалізації стану є складовою частиною первісної (балансової) вартості запасів. Отже, пункт 22 ПСБО 9 “Запаси”, на погляд авторів, суперечить пунктам 6-9 цього Положення,
В Інструкції про застосування Плану рахунків нема й натяку на те, як повинні відображатись в бухгалтерському обліку затрати підприємства на придбання запасів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану. У принципі новою є постановка цього питання для торговельних підприємств, на яких визначення фактичної собівартості товарів суттєво відрізняється від способів, що застосовуються на виробничих підприємствах для визначення фактичної собівартості виробничих запасів.
Виходячи із засад відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості виробничих запасів (первісної їх вартості) та загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтери підприємств мають самостійно встановлювати порядок ведення аналітичного обліку з відображенням у ньому собівартості виробничих запасів та товарів.
Бухгалтерський облік товарів і облік у торгівлі за новим Планом рахунків взагалі необхідно вести з максимально можливим застосуванням відпрацьованої, звичної та раціональної методології бухгалтерського обліку торговельної діяльності.
На субрахунку 285 “Торгова націнка” торговельні, постачальницькі та збутові підприємства, які обліковують товари за продажними цінами, обліковують торговельні націнки на товари (товарні надбавки), тобто різницю між продажною та покупною вартістю товарів. Згідно з Інструкцією списання за розрахунками суми торговельної націнки на реалізовані товари відображається в обліку за дебетом субрахунку 285 “Торгова націнка” і кредитом субрахунку 281 “Товари на складі” і 282 “Товари в торгівлі”. Таким записом на суму реалізованої торговельної націнки зменшується відповідно сума торговельної націнки та сума продажної вартості реалізованих товарів з метою визначення фактичної їх собівартості. Крім того, що передбачені новим Планом рахунків субрахунки до рахунку 28 “Товари” можуть бути з трудом використані на торговельних підприємствах, які здійснюють один вид торговельної діяльності (оптову, роздрібну торгівлю, громадське харчування), Інструкція не вказує на те, як та на якому рахунку повинна раціонально відображатись в бухгалтерському обліку первісна вартість товарів з врахуванням затрат на їх придбання, доставку та доведення до придатного для реалізації стану, як має відображатись в синтетичному та аналітичному обліку собівартість реалізованих товарів.
Практично до купівельної вартості запасів (в тому числі товарів) можуть бути включені лише ті витрати, що пов’язані з придбанням запасів, які вписані до товарного документа постачальника та підлягають оплаті за цим документом, з додатковим калькулюванням купівельної ціни. Всі інші витрати, пов’язані з придбанням, доставкою запасів і доведенням їх до придатного для реалізації стану, можна обліковувати на окремих аналітичних рахунках. Більш доцільним є облік на окремих аналітичних рахунках (статтях витрат обігу) всіх витрат, пов’язаних з покупкою, доставкою й доведенням товарів до придатного для реалізації стану, згідно з пунктами 8 і 9 ПСБО 9 “Запаси”. Включення цих витрат до фактичної собівартості товарів в запасах та реалізованих товарів повинно здійснюватись на підставі спеціальних розрахунків за звітний місяць.
Відображення в бухгалтерському обліку торговельних підприємств первісної вартості придбаних товарів та фактичної собівартості товарів реалізованих має свою специфіку, яка повинна бути врахована при організації бухгалтерського обліку товарів на оптових та роздрібних торговельних підприємствах.
На думку авторів, необхідно максимально зберегти відпрацьований, звичний та раціональний порядок визначення собівартості реалізованих товарів з врахування положень ПСБО 9 “Запаси” та застосуванням нового Плану рахунків. Дальше з цих позицій розглядаються в посібнику бухгалтерський облік товарів та відображення в обліку їх реалізації. З метою спрощення та раціоналізації обліку товарів і визначення фактичної собівартості товарів реалізованих рекомендується витрати торговельного підприємства на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану протягом місяця обліковувати на рахунку 93 “Витрати обігу”.
На рахунках класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” обліковують наявність та рух поточних фінансових активів (коштів, фінансових інвестицій та розрахунків з дебіторами і витрат майбутніх періодів. В цьому класі рахунків є регулюючий контрактивний рахунок 38 “Резерв сумнівних боргів”, який призначений для уточнення оцінки дебіторської заборгованості на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.
Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” об’єднує як субрахунки такі старі рахунки як 61 “Розрахунки за авансами”, 71 “Розрахунки з підзвітними особами”, 72 “Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”, 63 “Розрахунки за претензіями”, 76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” та інші. Тому важливе значення має організація аналітичного обліку розрахунків з дебіторами в розрізі субрахунків 371 – 377.
Необхідно підкреслити, що в новому Плані рахунків закладений дещо умовний розподіл рахунків дебіторів і кредиторів на активні і пасивні рахунки. Рахунки, які мають переважно дебетове сальдо, включені до третього класу рахунків, а переважно кредитове сальдо, а також активно-пасивні рахунки – до класу 6 “Поточні зобов’язання”. Отже, субрахунки до рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” можуть мати розгорнуте дебетове і кредитове сальдо, що має бути відповідно показане в балансі.
В класі рахунків 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань” об’єднані рахунки, які призначені для обліку величини власного капіталу (рахунки 40 – 46) та джерел фінансування майбутніх витрат і платежів цільового призначення (рахунки 47 – 49).
Статутний капітал (статутний фонд) може змінюватись тільки при його поповненні власником або вилученні власником статутного капіталу. При чому такі зміни в статутному капіталі мають бути зареєстровані в органах, уповноважених здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб. У зв’язку з цим у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку відсутні такі рахунки як “Фінансування капітальних вкладень” і “Амортизаційний фонд”.
Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” призначений для обліку та накопичення чистих фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства. Використання прибутку підприємства протягом звітного року на сплату дивідендів або на створення резервного капіталу відображається на дебеті субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році”. Будь-які інші видатки, які раніше відображались в обліку як використання прибутку (відрахування до фондів тощо) відображаються в обліку як витрати на відповідних рахунках витрат (23, 90, 91, 93 та інших). В кінці року дебетове сальдо субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році” списується на зменшення нерозподіленого прибутку записом на рахунках:
Дт 441 “Прибутки нерозподілені”
Кт 443 “Прибуток, використаний у звітному році”
Фонди заохочення та розвитку, які раніше обліковувались на рахунку 87 “Фонди економічного стимулювання або 88 “Фонди спеціального призначення” тепер в Плані рахунків не мають аналогів. Витрачені підприємством кошти на заохочення та виробничий або соціальний розвиток підприємства списують на витрати по мірі їх витрачання.
Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” є аналогом старого рахунку 96 “Цільове фінансування та цільові надходження”, але використання цього рахунку принципово відрізняється. На дебет рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” не списують витрати на заходи цільового призначення. Отримане підприємством фінансування є частиною його доходу. Тому суми отриманого фінансування списуються з дебету рахунку 48 на кредит відповідних рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності згідно з Інструкцією.
Якщо за рахунок цільового фінансування або цільових надходжень здійснено фінансування капітальних вкладень, то відповідна сума фінансування списується з дебету рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” на кредит рахунку 69 “Дохід майбутніх періодів”, а з дебету рахунку 69 сума фінансування буде поступово списуватись на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням витрат на амортизацію відповідного об’єкта капітальних вкладень і зносу цього об’єкта, тобто доходи мають відповідати витратам.
На рахунках класу 5 “Довгострокові зобов’язання”, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства з придбання сировини, виробництва продукції (робіт, послуг), реалізації готової продукції тощо, термін погашення яких припадає на період після дванадцяти місяців з дати балансу.
В цьому класі рахунків принципово новим є рахунок 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”. Рахунок 54 призначений для обліку тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає в наслідок незбігання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, що є об’єктом оподаткування згідно з ПСБО 17 “Податок на прибуток”.
На рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання” обліковують зобов’язання підприємства, які будуть погашені в ході операційної діяльності або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
В цьому класі рахунків новим є рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”. Виділення цього рахунку випливає з необхідності мати інформацію про ті довгострокові зобов’язання, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу (кредити, позики, зобов’язання з оренди тощо).
На рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” обліковують розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. Застосовуючи в бухгалтерському обліку рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами” необхідно мати на увазі, що на субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). Тому до субрахунку 641 “Розрахунки за податками” мають бути відкриті необхідні аналітичні рахунки за видами податків, в тому числі “З податку на додану вартість”.
Характеристика та назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” дані в Інструкції недостатньо обґрунтовано та зрозуміло. При використанні в бухгалтерському обліку цих субрахунків треба мати на увазі, що введені вони до Плану рахунків у зв’язку з особливими податковими розрахунками з податку на додану вартість і обліковуються на них не “Податкові зобов’язання” і “Податковий кредит”, а згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07 97 р. № 141 зі змінами та доповненнями на цих субрахунках обліковуються тільки розрахунки за нарахованими податковими зобов’язаннями та податковим кредитом з ПДВ відповідно до отриманих авансів (попередніх оплат) від покупців та замовників і сплачених авансів постачальникам та підрядникам у зв’язку із застосуванням у розрахунках з бюджетом з ПДВ принципу події, яка відбулася раніше.
Суми податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ відображаються в бухгалтерському обліку відповідно за кредитом і дебетом субрахунку 641 “Розрахунки за податками” на аналітичному рахунку “З податку на додану вартість”.
Отже, за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” обліковують до відвантаження цінностей покупцям і замовникам у рахунок отриманих від них авансів суми на рахованих податкових зобов’язань з ПДВ, які в момент надходження авансових платежів відображені за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “З податку на додану вартість”.
За Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений дещо відмінний порядок нарахування сум податкового кредиту з ПДВ за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” від сум авансових платежів, сплачених підприємством постачальникам і підрядникам до одержання від них цінностей в рахунок здійснених попередніх оплат:
- податковий кредит відображається в бухгалтерському обліку при сплаті авансів постачальникам і підрядникам (Дт 641 (ПДВ) - Кт 31 та інших). Одночасно нараховуються суми податкового кредиту до одержання від постачальників і підрядників цінностей за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” (Дт 63, 68 та ін. - Кт 644);
- суми нарахованого податкового кредиту списуються в момент одержання в рахунок авансових платежів цінностей від постачальників і підрядників (Дт 644 - Кт 63, 68 та ін.).
Таким чином, навіть економічний зміст записів з нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” і нарахування сум з податкового кредиту за кредитом субрахунку 644 свідчить про те, що назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” недоречні.
При розгляді в посібнику питань надходження та реалізації товарно-матеріальних цінностей застосування субрахунків 643 “З податкових зобов’язань” і 644 “З податкового кредиту” розглядається на загальних схемах бухгалтерського обліку цих господарських операцій та на числових прикладах.
На рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності” обліковують доходи підприємств від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та вирахування з цих доходів, а також інші операційні доходи, доходи від фінансових операцій, інші доходи та доходи від надзвичайних подій.
На рахунку 70 “Доходи від реалізації” (субрахунки 701 - 703) обліковують та накопичують протягом звітного року доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходи від страхової діяльності. На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” обліковують суми знижок, наданих покупцям після дати реалізації, вартість повернених покупцями готової продукції та товарів, а також інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. Застосування субрахунку 704 “Вирахування з доходу” щодо відображення на ньому вартості повернених покупцями готової продукції та товарів не зрозуміле.
Особливості застосування рахунку 70 “Доходи від реалізації” в тому, що доходи та вирахування з доходу накопичуються на ньому протягом року і списуються на рахунок 79 “Фінансові результати” заключними записами за звітний рік наростаючим підсумком з початку року.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та іншими напрямками, визначеними підприємством.
Інструкція не уточнює, за якими видами (статтями) доходів повинен вестись аналітичний облік доходів підприємства в залежності від галузей та специфіки діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо). Порядок ведення аналітичного обліку доходів підприємство має встановлювати самостійно.
Підкреслимо, що раціональна організація аналітичного обліку доходів підприємства має надто велике значення для об’єктивного складання звітів про фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства, для контролю за доходами та аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.
На рахунку 79 “Фінансові результати” обліковують і узагальнюють інформацію про фінансові результати від основної (операційної) діяльності підприємства, від фінансових операцій, від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій (субрахунки 791 – 794).
Рахунок 79 “Фінансові результати” застосовується тільки в кінці року. На ньому відображають заключними записами за кредитом і дебетом, накопичені протягом року на рахунках доходів і витрат відповідно доходи і витрати за видами діяльності підприємства.
Рахунок 79 “Фінансові результати” закривається останніми заключними записами в кінці року шляхом перенесення із окремих субрахунків кінцевих сальдо прибутків або збитків на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.
Суб’єкти малого підприємництва та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, що для обліку витрат не використовують рахунки класу 9 “Витрати діяльності)”, на рахунок 79 “Фінансові результати” в кінці року списують сальдо витрат з рахунку 23 “Виробництво” і в кінці року або щомісяця суми адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Порядок ведення аналітичного обліку фінансових результатів Інструкцією не встановлений, але організація та ведення його має важливе значення, бо аналітичний облік до окремих субрахунків рахунку 79 “Фінансові результати” служить основою для об’єктивного заповнення Звіту про фінансові результати підприємства за звітний рік, для аналізу фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.
На рахунок 79 “Фінансові результати” заключними записами в кінці року списують доходи, враховані на рахунках 70-75 наростаючим підсумком з початку року та витрати підприємства, накопичені протягом року на рахунках класу 9 “Витрати діяльності”.
Чистий дохід підприємства за місяць або інший звітний період визначається шляхом віднімання від суми доходу (виручки), що відображається за кредитом рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності” записом за дебетом цих рахунків сум нарахованих податку на додану вартість, акцизного збору та інших податків з обороту та вирахувань з доходу.
Таким чином, рахунок 79 “Фінансові результати” певною мірою виконує функції старого рахунку 80 “Прибутки і збитки”. У зв’язку з тим, що в новому Плані рахунків відсутній рахунок, аналогічний за економічним змістом рахунку 46 “Реалізація”, рахунок 79 “Фінансові результати” є єдиним результатним рахунком.
Рахунки класів 7 “Доходи і результати діяльності” та 9 “Витрати діяльності” призначені для обліку та накопичення інформації для складання Звіту про фінансові результати. В принципі для кожної статті звіту передбачений окремий бухгалтерський рахунок.
На рахунках класу 8 “Витрати за елементами” обліковують та накопичують витрати підприємства за елементами, інформація про які необхідна для заповнення розділу ІІ “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові результати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, операційні витрати та інші і затрати.
Витрати операційної (основної) діяльності групуються за наступними економічними елементами:
матеріальні затрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати.. До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
сировини і основних матеріалів:
купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів:
палива й енергії:
будівельних матеріалів:
запасних частин:
тари й тарних матеріалів:
допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента ”Відрахування на соціальні заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вище вказаних елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
З метою спрощення бухгалтерського обліку окремі малі підприємства можуть не використовувати рахунок 23 “Виробництво” та рахунки класу 9 “Витрати діяльності”. В цьому разі такі малі підприємства ведуть облік витрат лише на рахунках класу 8 “Витрати за елементами” за елементами витрат. В кінці року заключними записами списують ці витрати безпосередньо на дебет рахунку 79 “Фінансові результати” на зменшення отриманого чистого доходу (Дт 79 - Кт 70, 71 та ін.)
Можливі різні схеми використання рахунків класу 8 “Витрати за елементами”. Найбільш простою, на наш погляд, є схема, за якою на виробничих підприємствах прямі та непрямі виробничі витрати відображаються протягом місяця на рахунку 23 “Виробництво” та списуються на випущену за місяць продукцію бухгалтерською проводкою:
Дт 26 “Готова продукція”
Кт 23 “Виробництво” - на суму фактичної виробничої собівартості виготовленої готової продукції або списується на виконані роботи та надані послуги контировкою:
Дт 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”
Кт 23 “Виробництво” - на фактичну собівартість робіт і послуг
При цьому невиробничі операційні витрати відображаються та накопичуються протягом року на рахунках 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” і 94 “Інші витрати операційної діяльності”, а в кінці року сальдо списується заключними записами з кредиту цих рахунків на дебет субрахунку 791 “Результат основної діяльності”. В цьому разі витрати підприємства за елементами визначаються (сумуються) для заповнення розділу другого Звіту про фінансові результати за даними аналітичного обліку до рахунків 23, 91, 92, 93 і 94.
Підприємства можуть також використовувати одночасно рахунки класів 8 “Витрати за елементами” і 9 “Витрати діяльності” для отримання інформації про витрати за елементами системним шляхом. Отже, підприємства мають широкі можливості самостійно вирішувати як краще їм використати новий План рахунків для фінансового та управлінського обліку.
Порядок списання з рахунків класу 8 “Витрати за елементами” накопичених на них витрат на рахунок 23 “Виробництво” та на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”, а також порядок їх розподілу на окремі види продукції (робіт, послуг) Інструкцією не встановлені.
На рахунках класу 9 “Витрати діяльності” обліковують та накопичують витрати, пов’язані з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та надзвичайними подіями: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), загальновиробничі та адміністративні витрати, витрати на збут (в торгівлі витрати обігу), інші витрати операційної діяльності, фінансові та інші витрати, надзвичайні витрати, а також податки на прибуток.
На рахунку 90 “Собівартість реалізації” на виробничих підприємствах відображають та накопичують інформацію про виробничу собівартість (без загальногосподарських, тобто адміністративних витрат) реалізованої готової продукції (робіт, послуг), а в торгівлі - собівартість реалізованих товарів.
Зіставлення протягом року в квартальних Звітах про фінансові результати чистого доходу, визначеного на рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності” та витрат, визначених наростаючим підсумком з початку року на рахунках класу 9 “Витрати діяльності” оперативно (без запису на бухгалтерських рахунках) визначають валовий фінансовий результат господарсько-фінансової діяльності підприємства - прибуток або збиток.
Накопичена протягом звітного року на рахунку 90 “Собівартість реалізації” інформація про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг (субрахунки 901 – 903) списується в кінці року заключними записами на відповідні субрахунки рахунку 79 “Фінансові результати”.
Якщо з відображенням на рахунку 90 “Собівартість реалізації” виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) проблем практично немає, то Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та Інструкцією про застосування Плану рахунків конкретний порядок визначення і відображення в бухгалтерському обліку собівартості реалізованих товарів не встановлений, а наявні вказівки про це нормативних документів суперечливі. Уважаємо, що собівартість реалізованих товарів повинна визначатись і відображатись в обліку аналогічно, як до введення нового Плану рахунків, але з врахуванням змін, що випливають з положень ПСБО 9 “Запаси” та застосування нового Плану рахунків. Конкретно ці питання розглядаються на загальних схемах та у викладі питань бухгалтерського обліку основних господарських операцій на оптових та роздрібних торговельних підприємствах.
Порядок ведення аналітичного обліку до окремих субрахунків рахунку 90 Інструкцією не встановлений. Безперечно, що при організації та веденні аналітичного обліку собівартості реалізації кожне підприємство повинно врахувати специфіку своєї діяльності та забезпечити накопичення в аналітичному обліку інформації про собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) для контролю та економічного аналізу..
На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок заміняє старі рахунки 24 “Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 “Загально виробничі витрати.
Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” - на собівартість реалізованих виконаних робіт та наданих послуг.
Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат. Економічний зміст загально виробничих витрат встановлений пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) рекомендується вести аналітичний облік загально виробничих витрат за наступною номенклатурою статей:
Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень тощо).
Амортизація основних –засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного призначення).
Амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення.
Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.
Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ( оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій тощо).
Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо). Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком , форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати), базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загально виробничих витрат застосовувати.
Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
На рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображають і накопичують протягом року витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати підприємства на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати) на відміну від попереднього порядку не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються в кінці року на фінансові результати в зага
|
