Основні принципи кредиту
Поворотність кредиту. Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого кредитора), що надала, що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності. У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття “безповоротна позика". Ця форма кредитування мала досить широке поширення, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове становище позичальника. По своїй економічній суті безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладняло кредитне планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. У умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так же недопустиме, як, наприклад, поняття "планово-збиткове приватне підприємство".
Терміновість кредиту. Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі. Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою основою для застосування до позичальника економічних санкцій в формі збільшення процента, що стягується, а при подальшій відстрочці (в нашій країні понад трьох місяців) пред'явлення фінансових вимог в судовому порядку. Частковим виключенням з цього правила є так звані онкольні позики, термін погашення яких в кредитному договорі спочатку не визначається. Ці позики, досить поширені на XIX початку XX ст.. (наприклад, в аграрному комплексі США), в сучасних умовах практично не застосовуються, передусім через складності, що створюються ними в процесі кредитного планування. Крім того, договір про онкольний кредит, не визначаючи фіксований термін його погашення, чітко встановлює час, що є в розпорядженні позичальника з моменту отримання ним повідомлення банку про повернення вилучених раніше коштів, що в якійсь мірі забезпечує дотримання принципу, що розглядається.
Платність кредиту. Позиковий процент. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження принцип, що розглядається знаходить в процесі встановлення величини банківського процента, що виконує три основні функції:
перерозподіл частки прибутку юридичних і прибутку фізичних осіб;
регулювання виробництва і звертання шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;
на кризових етапах розвитку економіки антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.
Ставка (або норма) позикового процента, що визначається як відношення суми річного прибутку, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.
Підтверджуючи роль кредиту як одного з товарів, що пропонуються на спеціалізованому ринку, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання. Саме ця стимулююча функція не в повній мірі використовувалася в умовах планової економіки, коли значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами за мінімальну плату (1,5 5% річних) або на безпроцентній основі.
Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати труда на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, в тому числі чисто кон'юнктурного характеру:
циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий процент, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому знижується);
темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового процента);
ефективність державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування ним комерційних банків;
ситуації на міжнародному кредитному ринку (наприклад, що проводилася США в 80-х рр. політика дорожчання кредиту обумовила залучення зарубіжного капіталу в американські банки, що відбилося на стані відповідних національних ринків);
динаміки грошових накопичень фізичних і юридичних осіб (при тенденції до їх скорочення позиковий процент, як правило, збільшується);
динаміки виробництва і звертання, визначальної потреби в кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;
сезонність виробництва (наприклад, в Росії ставки позикового процента традиційно підвищується в серпні вересні, що пов'язано з необхідністю надання аграрних кредитів і кредитів для завезення товарів на Крайню Північ);
співвідношення між розмірами кредитів, що надаються державою, і його заборгованістю (позиковий процент стабільно зростає при збільшенні внутрішнього державного боргу).
Забезпеченість кредиту. Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичне вираження в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальний в період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах.
Цільовий характер кредиту. Розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання коштів, отриманих від кредитора. Знаходить практичне вираження у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики, що видається, а також в процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником. Порушення даного зобов'язання може стати основою для дострокового відгуку кредиту або введення штрафного (підвищеного) позикового процента.
Диференційований характер кредиту. Цей принцип визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників. Практична реалізація його може залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, так і від централізованої політики підтримки, що проводиться державою окремих галузей або сфер діяльності (наприклад, малого бізнесу і т.і.)

Форми кредиту і його класифікація.
Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, до найважливіших з яких потрібно віднести категорії кредитора і позичальника, а також форму, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділити наступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.
Банківський кредит. [8]
Одна з найбільш поширених форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно спеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. У ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Прибуток за цією формою кредиту поступає у вигляді позикового процента або банківського процента, ставки якої визначається по угоді сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.
Терміни погашення.
• Онкольні позики, що підлягають поверненню в фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. У цей час вони практично не використовуються не тільки в Росії, але і в більшості інших країн, оскільки вимагають відносно стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці загалом.
• Короткострокові позики, що надаються, як правило, на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність подібних операцій утворить автономний сегмент ринку позикових капіталів грошовий ринок. Середній термін погашення на цей вигляд кредиту звичайно не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.
У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що отримали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:
а) більш короткими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;
б) ставкою процента. Зворотно пропорційної терміну повернення позики;
в) обслуговуванням в основному сфери звертання, оскільки недоступні через ціни для структур виробничого характеру.
• Середньострокові позики, що надаються на термін до одного року (у вітчизняних умовах до трьох-шести місяців) на меті як виробничі, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення отримали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів зі середніми об'ємами необхідних інвестицій.
• Довгострокові позики, що використовуються, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рушення основних коштів, відрізняючись великими об'ємами кредитних ресурсів, що передаються. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток отримали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній термін їх погашення звичайно від трьох до п'яти років, але може досягати 25 і більше за років, особливо при отриманні відповідних фінансових гарантій з боку держави.
Спосіб погашення.
• Позики що погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає використання механізму числення диференційованого процента.
• Позики, що погашаються на виплат протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, в тому числі в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.
Спосіб стягування позикового процента.
• Позики, процент по яких виплачується в момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер.
• Позики, процент по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом всього терміну дії кредитного договору. Традиційна форма оплати середньо- і довгострокових позик, що має досить диференційований характер в залежності від домовленості сторін (наприклад, по довгострокових позиках виплата процента може починатися як по завершенні першого року користування кредитом, так і через більш тривалий термін).
• Позики, процент по яких утримується банком в момент безпосередньої видачі їх позичальнику. Для розвиненої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.
Наявність забезпечення.
• Довірчі позики, єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. У обмеженому об'ємі застосовуються деякими зарубіжними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їх повним довір'ям (підкріпленим можливістю безпосередньо контролювати поточний стан розрахункового рахунку позичальника). При середньо- і довгостроковому кредитуванні можуть використовуватися лише як винятку з обов'язковим страхуванням виданої позики, звичайно за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних установ.
Забезпечені позики як основний різновид сучасного банківського кредиту, що виражає один з його базових принципів. У ролі забезпечення може виступити будь-яке майно, що належить позичальнику на правах власності, частіше за все нерухомість або цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов'язань це майно переходить у власність банку, який в процесі його реалізації відшкодовує понесені збитки. Розмір позики, що видається, як правило, менше середньориночний вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін.
Позики під фінансові гарантії третіх, осіб, реальні вираженням яких служить юридично оформлене зобов'язання з боку гаранта відшкодувати фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. У ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатнім довір'ям зі стропи кредитора, а також органи державної влади будь-якого рівня, В умовах розвиненої ринкової економіки набули широкого поширення передусім в сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці до цього часу мають обмежене застосування через недостатнє довір'я з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів, особливо муніципального до регіонального рівнів.
Цільове призначення.
Позики загального характеру, що використовуються позичальником по своєму розсуду для задоволення будь-яких потреб в фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування в сфері короткострокового кредитування, при середньо- і довгостроковому кредитуванні практично не використовується.
Цільові позики, що передбачають необхідність для позичальника використати виділені банком ресурси виключно для рішення задач, визначених умовами кредитного договору. (наприклад, розрахунку за товари, що придбаваються, виплати заробітної плати персоналу, капітального розвитку і Порушення вказаних зобов'язань, як вже відмічалося в справжньому розділі, спричиняє за собою застосування до позичальника встановлених договором санкцій в формі дострокового відгуку кредиту або збільшення процентної ставки.
Категорії потенційних позичальників.
Аграрні позики один з найбільш поширених різновидів кредитних операцій, що визначили появу спеціалізованих кредитних організацій – агробанків. Характерною їх особливістю є чітко виражений сезонних характер, зумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва.
Комерційні позики, що надаються суб'єктам господарювання, що функціонують в сфері торгівлі і послуг. У основному вони мають терміновий характер, задовольняючи потреби в позикових ресурсах в частині, що не покривається комерційним кредитом. Складають основний об'єм кредитних операцій українських банків.
Позики посередникам на фондовій біржі, що надаються банками брокерським, маклерским і ділерський фірмам, що здійснюють операції по купівлі-продажу цінних паперів. Характерна особливість цих позик в зарубіжній і російській практиці початкова орієнтованысть на обслуговування не інвестиційних. а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку.
Іпотечні позики власникам нерухомості, що надаються як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній зарубіжній практиці набули так широкого поширення, що в деяких джерелах виділяються як самостійна форма кредиту. У вітчизняних умовах почали набувати обмеженого поширення лише з 1994 р., що пов'язано з незавершеністю процесу приватизації і відсутністю законодавчих актів, що чітко визначають права власності на основні види нерухомості (передусім на землю).
Міжбанківські позики одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставки по міжбанківських кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах позик, що видаються ім. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального бланка, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.
Комерційний кредит.[8]
Одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельне звертання і тим самим активно що сприяла розвитку безготівкового грошового обороту, знаходячи практичне вираження в фінансово-господарських відносинах між юридичними особами в формі реалізації продукції або послуг з відстрочкою платежу. Основна мета цієї форми кредиту прискорення процесу реалізації товарів. а отже, витягання закладеного в них прибутку.
Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов'язання позичальника по відношенню до кредитора. Найбільше поширення отримали дві форми векселя простий вексель, що містить пряме зобов'язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредитору, і перекладний (тратта), представляючий письмовий наказ позичальнику з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред'явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, регламентуючий порядок оплати продукції, що реалізовується на умовах комерційного кредиту.
Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:
в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а будь-які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів або послуг; надається виключно в товарній формі; позиковий капітал інтегрований з промисловим або торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній, холдінгыв і інших аналогічних структур, що включає в себе підприємства різної спеціалізації і напрямів діяльності;
середня вартість комерційного кредиту завжди нижче середньої ставки банківського процента на даний період часу;
при юридичному оформленні операції між кредитором і позичальником плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований процент від базової суми.
У зарубіжній практиці комерційний кредит набув виключно широкого поширення. Наприклад, в Італії до 85% від суми операцій в оптовій торгівлі здійснюються на умовах комерційного кредиту, причому середній термін по ньому складає біля 60 днів, що істотно перевищує термін фактичної реалізації товарів безпосереднім споживачам.
У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:
кредит з фіксованим терміном погашення;
кредит з поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених на виплат товарів;
кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення заборгованості по попередньому постачанню.

Споживчий кредит. [8]
Головна відмітна його ознака цільова форма кредитування фізичних осіб. У ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь-які юридичні особи, що здійснюють реалізацію товарів або послуг. У грошовій формі надається як банківська позика фізичній особі для придбання нерухомості, оплати лікування, що дорого коштує і т.п., в товарного в процесі роздрібного продажу товарів з відстрочкою платежу.
Державний кредит. [8]
Суб'єктами при держкредиті виступають юридичні особи, фізичні особи і держава. Держава розміщує свої облігації і інші цінні папери серед державних, кооперативних і поодиноких підприємств, організацій, заснувань, а також населення. Державний кредит ділиться на види: по місцю розміщення – внутрішній і зовнішній; по термінам – короткострокові, до року, довгострокові; по доходності – виграшні або відсоткові.[1]
Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк проводить кредитування:
конкретних галузей або регіонів, що випробовують особливу потребу в фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позики комерційних банків не можуть бути залучені внаслідок дії чинників кон'юнктурного характеру;
комерційних банків в процесі аукціонного або прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.
У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик або при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів.
Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.
Потрібно зазначити, що в умовах перехідного періоду він повинен використовуватися не тільки як джерело залучення фінансових ресурсів, але і ефективного інструмента централізованого кредитного регулювання економіки.

Міжнародний кредит. [8]
Розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (МВФ, МБРР і інш.), уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах з участю держав загалом і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, у зовнішньоторгівельній діяльності і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортеру). Класифікується по декількох базових ознаках:
по характеру кредитів міждержавний, приватний;
за формою державний, банківський, комерційний;
по місцю в системі зовнішньої торгівлі кредитування експорту, кредитування імпорту.
Характерною ознакою міжнародного кредиту виступає його додаткова правова або економічна захищеність в формі приватного страхування і державних гарантій.
Форми міжнародного кредиту можна класифікувати таким чином:[9]
По джерелах внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;
По джерелах комерційні (безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництво об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм виклику капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт "інжинірінг");
По видах товарні (що надаються експортерами імпортерам), валютні (що надаються банками в грошовій формі);
По валюті позики у валюті країни-боржника, у валюті країни-кредитра, у валюті третьої країни, в міжнародній рахунковій грошовій одиниці (ЕКЮ, ЄВРО і інш.);
По термінах надтермінові (добові, тижневі, до трьох місяців), короткострокові (до одного року), середньострокові (від року до п'яти років), довгострокові (понад п'яти років). При пролонгації (продовженні) короткострокових і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією;
По забезпеченості забезпечення (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю і інш.), бланкові під зобов'язання боржника (соло-вексель з одним підписом);
З точки зору надання готівкові (що зараховуються на рахунок і розпорядження боржника), акцептні (при акцепті витрати імпортером або банком), депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорциальні кредити.

Лихварський кредит. [8]
Специфічна форма кредиту. У зарубіжних джерелах розглядається лише в історичному плані, але в сучасних російських умовах набув певного поширення. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн в цей час має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонених чинним законодавством. На практиці лихварський кредит реалізовується шляхом видачі позик фізичними особами, а також господарюючими суб'єктами, що не мають відповідної ліцензії від центрального банку. Характеризується надвисокими ставками позикового процента (до 120 180% по позиках, що видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами стягнення з неплатника. По мірі розвитку інфраструктури національної кредитної системи і забезпечення доступності кредитних ресурсів для всіх категорій потенційних позичальників лихварський кредит зникає з ринку позикових капіталів.
На ринку реалізовуються в основному наступні форми кредиту:
а) комерційний;
б) банківський;
в) споживчий;
г) іпотечний;
д) державний;
е) міжнародний.
Вони відрізняються один від одного складом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною процента, сферою функціонування і

Міжбанківський кредит. [7]
Такий кредит надається банками один одному, коли у одних виникають вільні ресурси, а у інших їх немає.
Міжгосподарський кредит. [7]
Це відносно нова форма кредиту, тут суб'єктами кредитних відносин виступають різні підприємства і організації, що дають кошти у позику один одному. Він має схожість з комерційним кредитом, однак на відміну від останнього, що носить головним чином товарний характер, коли продаються товари з розстрочкою платежу, міжгосподарський кредит має на увазі надання грошових коштів у позику. Такі позики підприємства можуть отримати при тимчасових фінансових ускладненнях, для виконання спільних програм, при наданні фінансовою допомоги корпораціям своїм підприємствам і т.д.
Іпотечний кредит.[9]
Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, або купівлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також на виплат. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного кредиту в США, Канаді, Англії. Процент по кредиту коливається в залежності від в залежності від економічної коньюктури від 15 до 30 і більш.

Кредитні спілки. [7]
Кредитні спілки– це малі кооперативні позичкові інститути, організовані явною групою людей. Ці спілки реєструються або штатами, або федеральним урядом, але понад половини зареєстровані федеральним урядом. Національне управління кредитних спілок дозволяє і регулює діяльність федеральних і кредитних спілок шляхом встановлення вимог до мінімального розміру їхнього капіталу, вимог періодичної звітності і перевірки діяльності кредитних спілок.
Федеральне страхування депозитів (до $100 000) забезпечується кредитним спілкам, зареєстрованими як штатами так і філіалом Національного управління кредитних спілок. Оскільки більшість позик кредитних спілок є споживчими позиками з досить короткими строками погашення, то кредитні спілки не відчули фінансових труднощів, з якими недавно зіткнулися ощадні та позикові асоціації і взаємні ощадні банки.
Позаяк члени кредитних спілок мають спільні інтереси, то ці спілки, як правило, досить малі. Більшість з них володіє активами на суму до $10 млн.
Кредитні союзи.[9]
Кредитні союзи найбільш розвинені в США, Англії, Канаді і призначені в основному для обслуговування фізичних осіб, об'єднаних по професійній і релігійній ознаках. Вони організовані, як правило, на кооперативних початках. Пасивні операції їх формуються за рахунок пайових внесків в формі купівлі особливих акцій, а також кредитів банків. По пайових внесках союзи виплачують процент. Активні операції складаються в основному шляхом надання короткострокових позик на купівлю автомобіля, ремонт будинку і т.д. ці кредити складають біля 90% всіх активів, їх частина, що залишилася формується за рахунок вкладень в різні цінні папери як, приватні, так і державні.
Кредитні союзи в основному спеціалізуються на обслуговуванні малозабезпечених верств населення. Велика кількість потребуючих фінансової допомоги обумовило досить швидке зростання кількості кредитних союзів і істотне розширення їх операцій. останнім часом ця форма кредитно-фінансових установ розвивається також в країнах СНД в тому числі і в Україні.

Базові функції кредиту.
Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються також передусім що виконуються ним функціями як загального, так і селективного характеру.
Перерозподільна функція. У умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності і що направляє їх в інші, що забезпечують, зокрема, більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи. задоволення потреб об'єктів додатку капіталу, що динамічно розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Однак в деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій в структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Росії на стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери виробництва в сферу звертання прийняв загрозливий характер, в тому числі за допомогою кредитних організацій. Саме тому одна з найважливіших задач державного регулювання кредитної системи раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких об'єктивно необхідний з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів господарювання.
Економія витрат звертання. Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого виступають в тому числі фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасової розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів. Саме тому так широке поширення отримали позики на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечуюче істотне прискорення оборотність капіталу, а отже, і економію загальних витрат звертання.
Прискорення концентрації капіталу. Процес концентрації капіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу в рішенні цієї задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином, забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням необхідності виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних ресурсів більш виправдане, ніж орієнтація виключно на власні кошти. Слідує, однак, зазначити, що на стадії економічного спаду (і тим більше в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не дозволяє активно використати їх для рішення задачі прискорення концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Проте, функція, що розглядається навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансовими ресурсами відсутніх або надто нерозвинених в період планової економіки сфер діяльності.
Обслуговування товарообороту. У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення не тільки товарного, але і грошового обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу грошового обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки і т.д., він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому і міжнародному ринках. Найбільш активну, роль в рішенні цієї задачі грають комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообміну.
Прискорення науково-технічного прогресу. У післявоєнні роки науково-технічний прогрес став визначальним чинником економічного розвитку будь-якої держави і окремого суб'єкта господарювання. Найбільш наочно роль кредиту в його прискоренні може бути відстежена на прикладі процесу фінансування діяльності науково-технічних організацій, специфікою яких завжди був більший, ніж в інших галузях, тимчасової розрив між первинним вкладенням капіталу і реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів (за винятком що знаходяться на бюджетному фінансуванні) немислиме без використання кредитних ресурсів. Так же необхідний кредит і для здійснення інноваційних процесів в формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються підприємствами, в тому числі і за рахунок цільових середньо - і довгострокових позик банку.
Нормування кредиту. [7]
Одним із засобів подолання несприятливого вибору і морального ризику є нормування кредитів. Позикодавці відмовляють у наданні позик, навіть якщо позичальники готові сплачувати оголошену ставку, а інколи навіть і вищу ставку.
Нормування кредитів має дві формі. Перша застосовується тоді, коли банк відмовляється надати позику на будь-яку силу, навіть за умови, що позичальник погоджується платити вищу процентну ставку. Друга має місце тоді, коли банк готовий надати позику, але обмежує її розмір до суми, яка менша за ту, що хотів би отримати позичальник.
Початково вас може здивувати перший вид нормування кредитів. Зрештою, навіть якщо потенційний