Адміністративно-територіальний поділ: 20 районів.

Область розташована на крайньому заході України. Межує на півночі та північному сході — з Волинською і Рівненською областями, на заході та південному сході — з Тернопільською й Івано-Фран­ківською областями, на півдні — з Закарпатською областю, на за­ході — з Польщею.

Північна частина Львівщини лежить у межах Волинської височи­ни, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області вивищу­ються хребти українських Карпат, а північна її частина — розташо­вана в лісостеповій зоні.

Львівщина входить до складу земель Галичини. Галицько-Волинське князівство за часів короля Данила Галицького було однією з найпо­тужніших держав Європи, яка зуміла припинити експансію татар на захід. У XIV ст. розгорнулася боротьба за Галичину між Польщею, Угорщиною та Литвою. 1349 р. польський король Казимир III Великий долучив ці землі до Польського королівства. Унаслідок першого поділу Польщі (1772 р.) Галичину включили до складу Австро-Угорської імпе­рії. Львівська земля стала центром національного становлення україн­ського народу в 1848—1849 рр. Після розпаду Австро-Угорщини цей край у листопаді 1918 р. ввійшов до складу Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Восени 1920 р. влада над Східною Галичиною міц­но закріпилася за Польщею й залишалася за нею до 1939 р. 4 грудня 1939 р. було утворено Львівську область, що ввійшла до складу УРСР. Львівщина є архітектурною скарбничкою України.