Перерозподіл власності в стилі 1990-х, який стартував на хвилі фінансової кризи, створив умови для зростання кількості замовлених убивств. Власне, про це зростання вже можна судити із хроніки МВС. Тільки в лютому стало відомо про вбивство власника мережі АЗС в Ужгороді та замах, який зірвався, на власника будівельної компанії в Дніпропетровську.

Втім, у даних випадках ми можемо говорити про те, що злочини мають лише ознаки замовлених, а формально такими не вважаються. Як з'ясувала "ВД", українські слідчі здійснювати пошук замовників не зобов'язані, оскільки в Кримінальному кодексі відповідна стаття... відсутня.

Більшість справ про такі злочини вважаються закритими після того, як за грати потрапляють виконавці. Проаналізувавши хід розслідування найрезонансніших убивств в Україні, кореспондент "ВД" з'ясував, що в жодному випадку замовник не був притягнутий до відповідальності. Більше того, виявилася цікава закономірність: пошук замовника блокується тими ж прийомами, які були напрацьовані протягом років.

Єдиним роз'ясненням, яким можуть керуватися у справах про замовлені вбивства слідчі та суди, є Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. №2. Відповідно до цього документа, "замовник (убивства) залежно від конкретних обставин повинен бути визнаний або підбурювачем, або організатором злочину". У фахівців це роз'яснення викликає лише посмішку. Адже на практиці, особливо якщо мова йде про вбивство відомого підприємця, громадського або державного діяча, замовник не є одночасно організатором злочину, а факт і мотиви підбурювання практично важко довести. Примітно, що подібні діри донедавна були й у карному законодавстві Італії, відомої кривавими сутичками мафії. Але зараз для замовників убивств у цій країні передбачена окрема стаття, яка дозволяє притягати до відповідальності навіть на підставі побічних доказів.

Ну а поки в українському КК залишається діра, у країні сформувався цілий ринок з виконання замовлених убивств. Якщо точніше, групи кілерів діють на території всього СНД. Із цієї категорії злочинців за ґратами зараз перебуває тільки один - Лом-Алі Гайтукаєв. 21 лютого 2008 р. він був визнаний винним в організації замаху на голову правління ТОВ "Славутич-реєстратор" Геннадія Корбана.

Гайтукаєв був засуджений Московським міським судом до 15 років позбавлення волі, але в цей час Генеральна прокуратура Російської Федерації перевіряє його причетність до здійснення низки інших голосних злочинів, зокрема - вбивства головного редактора "Нової газети" Ганни Політковської. В Україні, за даними правоохоронних органів, до подібних структур належала банда Кушніра, членам якої приписують здійснення замовлених убивств декількох десятків бізнесменів і державних діячів, серед яких - президент футбольного клубу "Шахтар" Ойкати Брагін, відомий донецький бізнесмен Євген Щербань і екс-глава Національного банку України Вадим Гетьман.

Якщо величезні труднощі виникають при пошуку самих кілерів, що вже говорити про замовників. Замітаючи свої сліди, вони застосовують як підкуп, так і політичний вплив. В результаті розслідування резонансних справ нерідко перетворюється на комічний сюжет. Один з них нам вдалося виявити, коли "ВД" зацікавилася відомою справою про вбивство Максима Курочкіна. 11 квітня 2007 р. у Запоріжжі, співробітниками спецпідрозділу УСБУ "Альфа" був затриманий 27-річний Едуард Фурман за звинуваченням у співучасті в убивстві партнерів російського бізнесмена Курочкіна - Андрія Харчишена, Анатолія Кулиненка та Дем'яна Тупікіна (16 березня 2007 р.). Як стверджує Фурман, у той же день він був доставлений у Дніпропетровськ, де співробітники міліції, за словами Фурмана, приєднавши до його статевих органів електропровід, змушували підписати свідчення у виконанні замовленого вбивства в складі організованої групи осіб. Після цього планувалося доставити його в СІЗО №3 міста Дніпропетровська і помістити в одиночну камеру під посиленим наглядом або ж під посиленим конвоєм доставити в інше СІЗО.

Але, як видно з пояснювальної записки Едуарда Фурмана, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, він у супроводі двох співробітників міліції на легковому автомобілі був доставлений до Києва. У декількох десятках кілометрів від столиці на автозаправній станції "Баггі" у Броварському районі Київської області автомобіль зупинився, і співробітники міліції відпустили(!) Фурмана в туалет. Крім туалету, Едуарду Фурманові вдалося відвідати ще й магазин(!), де він, просто так, посварився з його відвідувачами, серед яких були співробітники Броварського РВВС(!!!), за що був арештований на сім діб за звинувачення в "хуліганських діях". Ці сім діб Фурман провів у ізоляторі тимчасового перебування Броварського РВВС, де написав свідчення та зізнався в убивстві Андрія Харчишена, Анатолія Кулиненка та Дем'яна Тупікіна. У цей час до нього намагався прорватися адвокат Ровшанбек Разметов, але марно - в ізоляторі йому заявили, що через карантин відвідування ув'язнених забороняється. Як з'ясувала "ВД", магазину на автозаправній станції "Баггі" не існує.

Вигадані докази, підставні свідки і, зрештою, засуджені псевдокілери - точна прикмета справ про замовлені вбивства в Україні. Іронія ситуації в тому, що змінити ці правила можуть лише ті, хто найчастіше стає замовником, - політики і великі бізнесмени, які мають високий державний статус або зв'язки.