Державам "Європи, що розвивається", включаючи Туреччину, уже в 2009 році необхідно погасити $413 млрд. зовнішнього боргу. Ще $84 млрд. їм знадобиться на покриття дефіциту поточного рахунку.

Але не всі гроші прийдуть із МВФ. Єдиний спосіб скоротити ці витрати - перевести їх в іншу валюту. У квітні МВФ опублікував доповідь, у якій стверджується, що члени ЄС зі ЦСЄ повинні розглянути можливість відмови від своїх валют на користь євро.

Причому для вступу у валютний союз МВФ закликає країни, що перебувають у тяжкому становищі, зважитися на обхід формальних процедур. Це може позбавити їх від багатьох проблем, зокрема і від поглиблення кризи. Але от лихо - не всі на таке згодні. Члени єврозони не готові йти на поступки, а самі держави, що потребують переходу на євро, не зважуються діяти всупереч думці "старших товаришів" по ЄС. Чи є сенс і можливість введення євро країнами ЦСЄ?

Антикризова валюта

Користь від переходу на євро очевидна. По-перше, місцеві валюти переживають сьогодні крах. Із червня 2008 року по кінець квітня 2009-го польський злотий знецінився відносно євро на 26%, угорський форинт - на 17%, румунська лея - на 14%, чеська крона - на 6%. Єдина радість від такого падіння - держави, у яких девальвація була глибшою, ніж у сусідів, почали вирівнювати свій зовнішній дисбаланс - їхній дефіцит платіжного балансу почав зменшуватися.

По-друге, криза ще не закінчилася. Нові країни ЄС розуміють, що "відкат" у їхніх реальних секторах економіки може бути набагато більшим, ніж у найгірші роки. Так, у Латвії цього року він може досягти 12%. В інших нових членах ЄС - від 5 до 10%. Банківські сектори цих держав, які так посилено живилися дешевими кредитами старих членів ЄС, коли їхні економіки показували гарне зростання, перебувають у найглибшій депресії. Тягар боргів для багатьох став не просто непосильним, а таким, що руйнує будь-яку надію на видужання банківського і реального секторів. Введення ж євро, на думку виконавчого директора Фонду Блейзера Олега Устенка, - це золотий шанс повернути довіру до місцевих банківських систем, а значить - і пожвавити реальний сектор економіки.

Нарешті, перехід на євро скоротить борговий тягар не тільки в банківському секторі і на держрівні, але й допоможе зняти напругу в регіоні. "Для країн ЄС перехід на євро був би вигідний у плані врегулювання проблеми валютного боргу, що накопичується, і відновлення довіри, - говориться в доповіді Фонду. - Без переходу на євро вирішення проблеми валютного боргу зажадає заходів, які неминуче зустрінуть політичний опір".

При цьому "євроїзація" - це панацея не тільки для країн ЦСЄ, але й для інших членів ЄС, які зволіли не вводити євро. Подібний крок був би рятівним для Британії, Данії, Ісландії та Швеції. Для Великобританії це шанс полегшити борговий тягар, що сьогодні зріс через нарощування бюджетного дефіциту (в 2010 році - до 11% ВВП країни) і внаслідок втрати фунтом за останні півтора року третини своєї вартості відносно євро. А у Швеції це не просто захід необхідності (з вересня шведська крона знецінилася на чверть до євро), але й побажання жителів. За даними опитування, проведеного 6-8 квітня Sifo Institute, 47% з тисячі респондентів заявили, що вони прихильники введення євро, тоді як 45% - супротивники цього кроку.

Правда, використати переваги євро в Лондоні, Празі і Варшаві не поспішають. Якщо британці такий варіант просто ігнорують, то чехи і поляки вважають, що їхнє економічне становище не гірше, а то й краще, ніж у деяких країнах зони євро (особливо в Ірландії, Іспанії та Греції), тому поспішати їм нікуди.

Дороги до євро

У країн ЦСЄ є три шляхи, як втілити в життя рекомендації Фонду. Перший - приєднатися до зони євро, пройшовши необхідні процедури. Однак для вступу в єврозону всім охочим необхідно відповідати маастрихтським критеріям, що обмежують рівень інфляції, бюджетного дефіциту і державного боргу. А більшість із цих умов економікам ЦСЄ були не під силу і раніше, і тим паче зараз. Основним бар'єром на шляху до євро для нових членів ЄС завжди була інфляція, що супроводжувала їх швидкозростаючі економіки. Лише Словенія і Словаччина змогли зробити неймовірне і ввели в себе євро ще до кризи. Але сьогодні, у період економічного спаду, інфляція - не головна проблема і вже точно не основна перешкода на шляху до єврозони. "Гарна новина для країн-кандидатів на введення євро полягає в тому, що протягом 2009 року інфляція різко знизиться і, швидше за все, буде перебувати в прийнятних межах 5%, - вважає Устенко. - Однак погана новина в тому, що бюджетний дефіцит буде різко збільшуватися і набагато перевищить ті 3% від ВВП, які потрібні від країни, щоб прийняти її до єврозони".

Цей новий бар'єр - фіскальний дефіцит, що розширюється, - унеможливлює вступ країн ЦСЄ в зону євро. Якщо Латвія зможе знизити дефіцит бюджету в 2011 році до 3% ВВП (як заявляє новий прем'єр Валдіс Домбровскіс), вона зможе ввести євровалюту в 2013 році. Але при цьому є одна умова: інфляція не повинна буде збільшитися. А це буде важкувато, тому що після рецесії економікам доведеться відновлювати зростання ВВП "скаженими" темпами. За словами Устенка, з урахуванням того, що ситуація в Литві та Естонії ненабагато краща, ніж у Латвії, можна чекати введення в цих країнах євро в 2012 році. А в Morgan Stanley вважають, що Естонії пощастить увести євро вже в 2011 році. Кабінет прем'єра країни Андруса Асніпа вже скоротив фіскальний дефіцит на 10,6 млрд. крон (4,6% ВВП), задавшись метою бути в єврозоні вже до липня 2010 року. Але Асніпу необхідно зменшити його ще на 8,5 млрд. крон ($702 млн.), щоб країна відповідала критерію вступу. При цьому балтійські країни перебувають у більш вигідному становищі, ніж інші держави ЦСЄ, адже їхні гроші і так прив'язані до євро, а дві третини внутрішніх кредитів видані в цій валюті. Для Румунії, Угорщини та Чехії перехід на євровалюту буде болючішим.

Другий варіант полягає в тому, що єврозона, як вважають у МВФ, могла б пом'якшити свої правила, щоб країни ЦСЄ змогли приєднатися як неповноправні члени, яким не надаються місця в раді директорів Євроцентробанку. Наприклад, можна було б, як пропонує Угорщина, скоротити дворічний період перебування в механізмі валютного обміну - один з етапів, що випереджає приєднання до єврозони. Але навіть самі країни-кандидати бояться, що таке ослаблення критеріїв з обмеженням прав зробить їх "другосортними" членами валютного союзу.

Третя дорога пролягає через введення євро в односторонньому порядку, як у Чорногорії, Андоррі та Косово. На користь такого рішення виступає навіть МВФ, що закликав країни ввести євро навіть без вступу до єврозони. Однак претенденти на вступ не зважуються діяти так радикально. "Пропозиція (МВФ. - Ред.) про часткове прийняття євро - дуже серйозна для Євросоюзу, - заявив прем'єр Литви Андріус Кубіліус. - Я підтримав би її, якби її обговорили на Європейській раді".

Позиція "єврозонівців"

Пропозицію МВФ зустріли в єврозоні без ентузіазму. Члени валютного союзу та ЄЦБ виступили проти пом'якшення правил переходу на євро. Хоча спочатку голова ЄК Баррозу і канцлер Німеччини Меркель не відкидали можливість перегляду окремих процедур. Але 9 березня на зустрічі міністрів фінансів ЄС було вирішено нічого не змінювати в процедурах прийому нових учасників. "Ще не прийшов час для нової дискусії про критерії підключення до зони євро, - заявив прем'єр Люксембургу Жан-Клод Юнкер. ЄЦБ ж просто злякався за долю євро, що може обвалитися під впливом ослаблення критеріїв і приєднання до єврозони економік, що перебувають у тяжкому становищі. У відповідь на доповідь МВФ член правління ЄЦБ Евальд Новотні відреагував так: "Це нереалістично. Членство в Європейському монетарному союзі має дуже чіткі правила, і цих правил потрібно дотримуватися. З економічної точки зору це стало б не дуже гарним сигналом для довіри (інвесторів. - Ред.) щодо євро".

До того ж усередині ЄС існує ще одна перешкода для розширення єврозони. І причина при цьому цілком матеріальна - члени єврозони навряд чи погодяться на ослаблення критеріїв введення євро тому, що це викличе додаткові витрати в найстарших членів ЄС, стверджує Олег Устенко. А економічна ситуація в "старих" теж далека від райдужно-оптимістичної. "Дійсно, існує найсильніше лобі інтересів нових країн-членів ЄС і у групі "старих" (Швеція і Австрія), - розповідає економіст, - але воно недостатнє порівняно з тим опором, що чиниться іншими державами, в авангарді яких перебуває Німеччина".

Чим розраховуємося?

Торгівля із країнами ЦСЄ, що входять у Євросоюз, займає досить істотну частку в зовнішній торгівлі України. Більше того, саме туди йде майже половина українського експорту, що направляється до ЄС. Тому перехід цих держав на євровалюту не може не позначитися на торговельних відносинах між нашими країнами. У цілому ця зміна буде українцям на руку, оскільки дозволить скоротити валютні ризики завдяки більшій стабільності євро, ніж місцевих валют. Виграють і наші торговельні європартнери, тому що в них з'явиться можливість використовувати в розрахунках євро, замість того щоб переводити свою валюту в третю (євро або долар США).

Для України це також буде означати сильніший приплив євро в країну завдяки збільшенню євровиторгу експортерів, що може призвести до невеликої девальвації європейської валюти відносно гривні.

Щоправда, відчути подібний вплив українська економіка зможе лише по закінченні нинішньої кризи, через яку експортний виторг не тільки не зростає, але й стрімко скорочується. Але в той же час Україні доведеться формувати більш значну частину резервів у євро для покриття існуючого негативного сальдо в торговельному балансі із країнами ЦСЄ, що входять у Євросоюз. Втім, все це - дуже віддалена перспектива. У найкращому разі - 2011-2012 роки. Тому, як відзначають експерти, навряд чи можна сподіватися на зміни в найближчі декілька років.