В останні місяці в економіці з’явилися ознаки стабілізації. Чи можна говорити про те, що криза в Україні вже досягла дна?

- На жаль, поки що немає підстав говорити про це. Ситуація виявилася гіршою порівняно з прогнозами, які я готував для уряду наприкінці минулого року. Тоді попередні оцінки передбачали, що падіння ВВП за підсумками І кварталу 2009-го становитиме 7–10%, але вже очікувалося, що спад буде більшим. Сьогодні очевидно, що він є значно більшим. За моїми оцінками, скорочення ВВП у І кварталі цього року становитиме не 10% і навіть не 15%. Крім того, передбачалося, що наприкінці 2009 року економіка почне підніматися, але зараз можна стверджувати, що всі чотири квартали цього року нас очікує спад. У жовтні–грудні падіння ВВП сповільниться, але триватиме.

Чому ВВП падатиме й надалі?

- Дія негативних чинників, які впливають на економіку, поки що не вичерпалась. По-перше, ситуація на зовнішніх ринках несприятлива: спад світової торгівлі очікується на рівні 9%, а це означає, що експорт не дасть поштовху зростанню економіки. По-друге, скорочуватиметься інвестиційний попит. Зараз будівельні компанії завершують зведення розпочатих об’єктів, висмоктують усі ресурси, щоб ввести їх в експлуатацію, але нових споруд не закладають. Тому слід очікувати подальшого спаду в будівництві, що призведе до ланцюгової реакції у суміжних секторах, перш за все у виробництві будматеріалів. По-третє, рівень споживання скорочується. Зменшується реальна заробітна платня - за підсумками березня вона впала на 11%. Четверта складова - банківський сектор зменшив обсяги кредитування, яке є важливим інструментом підтримки попиту.

Спад можна буде порівняти з кризою 1990-х, коли за кілька років ВВП скоротився більш ніж наполовину?

- Нинішній спад і криза 1990-х років - це різні речі. На мій погляд, з нинішньої кризи вийти набагато легше. Її причина полягає в тому, що через проблеми у фінансовому секторі у світі припинився рух грошей, а за ним зупинився попит. Головне завдання - відновити кругообіг грошей. У 1990-ті роки ситуація була зовсім інша: попит скорочувався через стрімке падіння купівельної спроможності населення. До того ж, зараз Україна має переваги порівняно з іншими країнами, що може пришвидшити вихід із кризи. У нас немає розвинутого фондового ринку, немає великих недержавних пенсійних фондів, недорозвинений страховий ринок. Для України фінансова криза - це майже виключно криза банківського сектору.

Проте якщо попит почне зупинятися через падіння купівельної спроможності населення, то на додаток до нинішньої кризи ми отримаємо ще й проблеми 1990-х років. Це може статися у випадку монетизації дефіциту державного бюджету, коли брак коштів покриватиметься за рахунок грошової емісії.

Але ж уряд повідомляє про перевиконання планів надходження доходів до держбюджету.

- Цьогорічний бюджетний план не виконується, а запасу міцності на єдиному казначейському рахунку вже майже немає. Я не пам’ятаю такого рахунку за останні сім-вісім, а то й більше років. Далі виконувати бюджет буде ще важче. Він розрахований на основі приросту ВВП у розмірі 0,4% - у план закладено і розподілено гроші, яких немає й не буде. Зараз дефіцит держбюджету затверджений на рівні 3% ВВП, але, за моєю оцінкою, насправді він становитиме близько 70 млрд грн, або 7% ВВП (не враховуючи 44 млрд грн на рекапіталізацію банків). Є проблема - за рахунок чого перекрити брак грошей у бюджеті.

Чи можна покрити дефіцит за рахунок кредиту МВФ?

- У програмі співпраці України з фондом вперше з’явилася норма про покриття дефіциту бюджету за рахунок коштів МВФ у розмірі $1,5 млрд (12 млрд грн). Ще 10 млрд грн може дати Світовий банк. Але надання кредиту МВФ на такі цілі - це безпрецедентний випадок, раніше фонд ніколи не виділяв кошти уряду на покриття дефіциту бюджету, лише надавав кредити центральному банку. У мене подвійне ставлення до нової програми з МВФ. З одного боку, сьогодні відносини зі світом, зокрема отримання інших кредитів, неможливі без підтримки МВФ. Країна потребує доступу до валюти, інакше увесь тягар ляже на гривню через девальвацію. З іншого боку, навряд чи цього року ситуація з наповненням скарбниці покращиться, і за півроку бюджету знадобиться нова ін’єкція. Мене турбує макроекономічна складова програми. У ній закладені значні ризики, а саме безпрецедентний дефіцит бюджету - 4% ВВП. Готовність фонду прийняти його в такому розмірі, з огляду на те, що реальний дефіцит значно більший від задекларованого, адже дохідна частина бюджету не виконується, мені здається дуже ризикованою.

Тобто МВФ зацікавлений дати нам гроші навіть більше, ніж ми прагнемо їх взяти?

- Не треба сприймати МВФ як благодійну організацію. Звісно, мотив не в цьому. Очевидно, що погіршення економічної ситуації в Україні негативно впливає й на інші країни. Ускладнення проблем у нас, наприклад, матиме серйозні негативні наслідки для країн Східної Європи.

Щоб збалансувати держбюджет, Україні потрібно піти на скорочення видатків?

- Проблема не тільки у скороченні видатків, а й у суттєвій зміні їхньої структури. Криза виробництва є наслідком ураження споживання. Державне фінансування необхідне для відновлення попиту, на це мають бути спрямовані першочергові заходи уряду. Найпростіший спосіб відновити виробництво - дати замовлення секторам, що не потребують значних інвестицій, а можуть виробляти продукцію виключно за рахунок вже наявних потужностей: металургії, виробництву будівельних матеріалів, будівництву. Споживачем продукції вітчизняної промисловості має стати здебільшого внутрішній ринок. Наприклад, метал потрібен для будівництва ліній електропередач. Будівельні матеріали необхідні для спорудження мостів. Потрібна заміна каналізацій, прокладення нових теплотрас, ремонт і будівництво доріг.

Гроші на державне фінансування цих проектів можна знайти. Потрібна корекція тарифів на газ, воду, тепло, водопостачання, каналізацію, збільшення платежів у дорожній фонд. Річні доходи Укравтодору - це 8 млрд грн. За такі гроші наші прапраправнуки не побачать в Україні доріг. $5 млн коштує 1 км автобану, лише 200 км якісних доріг здатна будувати Україна протягом року.

Податкові пільги - це не вихід. Скільки б ви не зменшували податки металургам, споживач не з’явиться.

Чи доцільно піднімати тарифи в умовах кризи? Адже існує ризик, що люди не зможуть платити більше через брак коштів або злякаються неефективного використання владою отриманих грошей.

- Постає питання: хто ж зараз платить більше? Відповідь - бідні люди. Тому що через інструмент цін підтримують тих, хто більше споживає. А більше споживають ті, хто краще живе. Крім цього, компенсувати підвищення тарифів має система соціального захисту - для малозабезпечених прошарків є субсидії. Я не заперечую існування проблеми непрозорого й неефективного використання коштів у природних монополіях. Але в Україні це лише привід не приймати непопулярних рішень.

У бюджеті на рекапіталізацію банків передбачено близько 44 млрд грн. Зараз програма рекапіталізації чотирьох банків з групи найбільших передбачає витрати близько 20 млрд грн. Чи вистачить решти для відновлення капіталів інших банків?

- Сьогодні проблеми є майже в усіх вітчизняних банках, а не лише в тринадцяти, у яких введено тимчасову адміністрацію. Держава має втручатись лише там, де немає іншого виходу. Тому не всі банки мають бути об’єктом рекапіталізації. Тільки так звані системні банки, руйнація яких може мати негативні наслідки для банківської системи загалом і для населення зокрема. Наприклад, слід рекапіталізовувати банки, де багато депозитів фізичних і юридичних осіб. Там, де власником банку є іноземна кредитно-фінансова установа, відновлення капіталу мають проводити самі акціонери, без участі держави. Крім того, зараз є можливість залучити кількох міжнародних акціонерів - Європейський банк реконструкції та розвитку та Міжнародну фінансову корпорацію, які увійдуть в банки тимчасово. Свого часу я запрошував ЄБРР до створення банку реконструкції і розвитку на базі ПІБу. З їхнього боку була готовність увійти у новий банк акціонером із часткою 25%. Однак справу повернули в інший бік.

Ще один необхідний крок для оздоровлення банківського сектору - впровадження швидкої процедури ліквідації проблемних несистемних банків. Кредитно-фінансову установу слід ліквідовувати тоді, коли вона ще має живі активи. Швидка процедура ліквідації допомагає вирішити проблему депозитів населення без залучення фонду гарантування вкладів. Чимало проблемних банків мають прекрасні активи, серед їхніх позичальників - здорові компанії. Правильна робота з банківськими активами дає змогу безболісно вирішити проблему вкладників. Чи не все одно людині, в якому банку вчасно і в повному обсязі отримати свої гроші. На жаль, на разі в Україні такого механізму не існує. Наприклад, сумнозвісний банк "Україна" був ліквідований лише днями. Вихід один: є проблема в банку, треба його негайно ліквідовувати, як це роблять в усьому світі.

Деякі фінансисти прогнозують, що через кризу кількість банків в Україні скоротиться вдвічі. Це можливо?

- Одна з причин, чому не варто чекати швидких результатів подолання кризи у банківському секторі, - дуже запізнілі рішення про рекапіталізацію банків. У цілому цей процес взагалі ще не розпочався, він існує тільки як програма на папері. Хоча деякі банки мали бути рекапіталізовані вже давно, щойно там з’явилися проблеми, щоб не породжувати панічні настрої серед населення.

Я не думаю, що процес рекапіталізації банків завершиться цього року та обмежиться 44 млрд грн. Кошти на рекапіталізацію банків знаходяться поза межами граничного бюджетного дефіциту, визначеного Міжнародним валютним фондом - 4% ВВП, і становлять 4,5% ВВП. За потреби цей дефіцит може бути предметом дискусій, оскільки він не підлягає обов’язковій повній монетизації (залучення емісії НБУ). Бо без порятунку банків неможливо врятувати економіку. З іншого боку - це разовий дефіцит. Більше того, через кілька років його можна буде погасити шляхом продажу пакету акцій тимчасового акціонера банку, тобто уряду. Ось чому дуже важливе правильне входження уряду в статутний капітал банку і підтримка самого банку, а не його акціонерів. Зараз важлива правильна оцінка капіталу фінустанови, його реальна вартість. На жаль, тільки наприкінці року і за умови правильної політики ми побачимо перші результати подолання кризи у банківському секторі.

Чи можна наразі прогнозувати ситуацію з курсом гривні?

- Ні. Як можна робити прогнози на рихлому бюджеті? Хто може дати гарантію, що бюджетний дефіцит не буде монетизовано? Якщо бюджетний дефіцит становить 1%, то прогнозувати можна з легкістю, але не коли дефіцит бюджету перевищує 7% ВВП. За цих обставин робити прогнози неможливо, у будь-який момент дамбу може прорвати. Проте тих чинників, які спричинили девальвацію гривні минулого року, зараз немає або майже немає. Ризики лежать виключно в бюджетній площині.

Ганна Сайченко, Костянтин Кравчук