Процедурочка

У розпорядженні Бізнесу опинився лист ГПУ №07/2/2-209вих-4130кв-09 від 30.11.09 р. за підписом заступника Генпрокурора Віктора Кудрявцева. Послання адресоване прокурорам АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя щодо здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в банківській сфері. У листі наводиться докладний опис схеми банкрутства приватної особи. Спочатку позичальник банку реєструється як суб'єкт підприємницької діяльності (СПД).

Потім формуються боргові зобов'язання громадянина-підприємця в розмірі, необхідному для початку процедури банкрутства відповідно до вимог Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Генеральний директор Консультаційного центру з питань банкрутства Анатолій Родзінський виступав арбітражним керівником по одній з таких справ, на які дається посилання в прокурорському посланні. Він запевняє, що його компанія не займається реєстрацією СПД "заднім числом" і формуванням фіктивних боргів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. За його словами, сегмент позичальників-СПД - це широке поле діяльності.

"Вся іпотека і більшість автокредитів - це все еспедешники. Чому ж вони не повинні користуватися своїм законним правом на банкрутство?" - дивується Родзінський. Цікаво, що в процесі процедури банкрутства майно має продаватися за максимально можливою ціною, в чому, власне, і має бути зацікавлений банк. "Наприклад, офісне приміщення одного з боржників у Харкові було продано на аукціоні по $500 за 1 кв.м, що на 30% вище від оціночної вартості. Тоді як Державна виконавча служба продає аналогічні об'єкти по $100-150 за "квадрат", - відзначає Родзінський.

На його думку, банкірів не влаштовує прозора процедура реалізації, оскільки продаж застав є джерелом тіньових заробітків самих банківських працівників. "Коли об'єкти продаються через Державну виконавчу службу, $150-300 за кожен квадратний метр осідає в кишенях чорною готівкою по всій вертикалі - починаючи від банкірів і їхніх юристів і закінчуючи колекторами і виконавцями. Така реальність", - нарікає арбітражний керівник.

Приклад банкрутства приватної особи

Фізична особа, якась 55-річна громадянка "О.Т.Г.", 10 липня 2008 р. узяла кредит в Морському транспортному банку на $70 тис. для придбання нежитлових приміщень, які використовувалися в підприємницькій діяльності. При цьому в документі не сказано, коли саме вона була зареєстрована як СПД. Потім (1 серпня 2008 р.) у "О.Т.Г." виникли борги одночасно перед двома приватними підприємцями: 500 тис.грн. - за договором позики, 264 тис.грн. - за договором на виконання ремонтних робіт. На момент офіційного оголошення про визнання "О.Т.Г." банкрутом (8 травня 2009 р.) її заборгованість перед банком складала 487,4 тис.грн. (тобто близько $64 тис.за курсом на той момент). Виявилось, що у бізнес-леді немає ні квартири, ні машини. Єдина власність "О.Т.Г." - нежитлове приміщення площею 42,5 кв.м, що перебуває в заставі у банку. Воно було оцінено в 115,7 тис.грн. і продано на аукціоні за 154,0 тис.грн. З цієї суми банк отримав 125,3 тис.грн., що дозволило покрити лише 26% заборгованості за кредитом, залишок боргу був списаний. Оцінювачу майна дісталася 1 тис.грн., товарна біржа, на якій продавалося майно, отримала 12,3 тис.грн. Арбітражний керівник - 15,4 тис.грн.

(Згідно з визначенням Господарського суду Харківської області про затвердження звіту ліквідатора; справа №Б-39/47-09 вх. №1518/2-39 від 21.09.09 р.)

Всім прощаю

Борги, які залишаються у СПД після реалізації майна, визнаються в судовому порядку безнадійними і списуються. При цьому фізособа постановою суду позбавляється від переслідувань кредиторів, зокрема, банків. У листі ГПУ сказано, що "внаслідок таких махінацій" є факти звільнення від зобов'язань позичальників Ощадбанку, Укрсоцбанку, "ВТБ Банку", "ОТП Банку", УкрСиббанку та інших фінустанов у Криму, Луганській і Харківській областях.

За словами юристів, вже сотні позичальників позбавилися, застосувавши процедуру банкрутства, від зобов'язань перед банками. Втім, самі банкіри вважають за краще не афішувати такі випадки. "Наскільки мені відомо, в нашому банку таких випадків (звільнення від кредитних зобов'язань через банкрутство. - Авт.) не було", - запевняє Тарас Кириченко, член правління "ВТБ Банку", і додає, що, швидше за все, мова в листі ГПУ йде про гучний випадок, коли донецький суд визнав недійсним договір про видачу валютних кредитів.

Разом з тим, лист ГПУ став реакцією на звернення Асоціації українських банків (АУБ; м. Київ; з 1990 р.; об'єднує 130 комбанків). Банкіри всіляко опираються поширенню практики списання боргів. Річ у тім, що зараз багато позичальників готові добровільно віддати застави, аби позбутися кредитного тягаря. Банкіри ж не поспішають йти назустріч позичальникам. Їхня мотивація зрозуміла - вони не хочуть нести матеріальну відповідальність за бездумну кредитну політику, що проводиться ними.

Показово, що ГПУ в даному протистоянні стала на бік банків. Там вже поспішили охрестити діяльність з реалізації процедури банкрутства шахрайством. А ось Нацбанк поки зайняв вичікувальну позицію в даній суперечці.

Заступник директора дирекції НБУ з питань банківського регулювання і нагляду Руслан Гриценко вважає, що розсудливий позичальник ніколи не погодиться на процедуру банкрутства: "Якщо в кредитній історії позичальника значитиметься, що він уникнув виконання зобов'язань шляхом особистого банкрутства, згодом жоден банк не видасть йому кредит". При цьому в Нацбанку поки не вирішили, чи втручатимуться в подібні суперечки, виступаючи в судах на боці банків.

Арбітражний керівник - про нерозуміння

Анатолій Родзінський, генеральний директор Консультаційного центру з питань банкрутства:

- Я неодноразово звертався до керівників банків з пропозиціями про співпрацю у сфері врегулювання проблемної заборгованості фізосіб. Я питав, що можна взяти з проблемного боржника, у якого немає ніякого майна, окрім закладеного банку.

Банки вважають, що їх нинішнє негативне ставлення до банкрутства приватних осіб утримає позичальників від спокуси відмовитися від виплати кредитів: грубо кажучи, вони не харчуватимуться, але продовжать платити. Хоча, на мій погляд, в такій ситуації банк має бути зацікавлений у продажу майна за максимальною ціною, щоб закрити якомога більшу суму зобов'язань і списати безнадійну заборгованість з балансу. Так, інколи грошей від продажу майна не вистачає для погашення всієї заборгованості, але ж і механізмів стягнення боргу, що залишився (непокритого), у банків немає. В кращому разі, банкіри змушені будуть продавати ці борги колекторам за якісь копійки.

Юрист - про інтереси

Денис Миргородський, президент адвокатської фірми "Династія":

- Наскільки я знаю, послугу банкрутства фізичних осіб, котрі не є приватними підприємцями, пропонує тільки одна структура. Апеляційний і Вищий господарські суди в разі звернення банку навряд чи залишать в силі постанови про фіктивні банкрутства, отримані в судах першої інстанції. Тому реальна реалізація пропонованої схеми можлива лише з доброї волі всіх сторін: арбітражного керівника, позичальника і банку. В той же час фінустанови рідко погоджуються на банкрутство позичальника, і це не дивно.

По суті, позичальник каже банку: "Я добровільно віддаю заставне майно, вартість якого в рази менша від заборгованості за кредитом (що, безумовно, свідчить про високий професіоналізм банківських фахівців. - Ред.), а ви за це пробачите мені весь борг". Зрозуміло, що банкірам це не завжди цікаво.